Переяслав

місто в Київській області (Україна)

Перея́слав (у 1943—2019 роках — Переяслав-Хмельницький; раніше також Переяславль, Переславль Руський) — місто обласного значення на сході Київської області України, районний центр над річкою Трубіж, лівою притокою Дніпра. Одне з найдавніших міст Русі — вперше згадується у 907, було столицею Переяславського князівства. Відстань до Києва — 85 кілометрів.

Переяслав
Pereyaslav-Khmelnytsky coat of arms.svg Flag of Pereyaslav-Khmelnytsky.svg
Герб Переяслава Прапор Переяслава
Площа Богдана Хмельницького
Вознесенський монастирОкольний град літописного міста Переяслав
Залишки Воскресенської церквиПам'ятник давньоруському співцю Бояну
За годинниковою стрілкою зверху:
Центральна площа міста — майдан Богдана Хмельницького, жовтень 2010 року,
Пам'ятник на честь першої літописної згадки про Україну,
Пам'ятник давньоруському співцю Бояну,
Окольний град літописного міста Переяслав,
Пам'ятний знак на честь автора поеми Слово о полку Ігоревім,
Залишки Воскресенської церкви,
Вознесенський монастир
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район Переяславська міська рада
Рада Міська рада
Код КОАТУУ 3211000000
Засноване
Перша згадка 907
Магдебурзьке право 1585
Статус міста з до 907 року
Населення 26 994 (01.05.2019)[1]
Площа 32 км²
Поштові індекси 08400 — 08409
Телефонний код +380-4567
Координати 50°03′58″ пн. ш. 31°26′32″ сх. д. / 50.06611° пн. ш. 31.44222° сх. д. / 50.06611; 31.44222Координати: 50°03′58″ пн. ш. 31°26′32″ сх. д. / 50.06611° пн. ш. 31.44222° сх. д. / 50.06611; 31.44222
Водойма Дніпро, Трубіж, Карань й Альта
Міста-побратими Flag of Georgia.svg Мцхета, Flag of Estonia.svg Пайде Flag of North Macedonia.svg Кочани, Україна Маріуполь
День міста Третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Переяславська
До станції 30 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 90 км
 - автошляхами 78 км
До Києва
 - залізницею 90 км
 - автошляхами 78 км
Міська влада
Адреса 08400, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25
Вебсторінка phm.gov.ua
Міський голова Костін Тарас Вікторович

Commons-logo.svg Переяслав у Вікісховищі

Карта
Переяслав. Карта розташування: Україна
Переяслав
Переяслав
Переяслав. Карта розташування: Київська область
Переяслав
Переяслав

Через місто протікають річки Трубіж, Карань і Альта. Південна частина передмістя лежить поруч із Канівським водосховищем. Населення — 27 тис. мешканців (1,6 % населення області).

НазваРедагувати

Немає єдиної версії щодо походження назви міста. За однією з версій назва походить від події: воїн князя Володимира переміг печенізького богатиря і «перейняв у них славу»[2][3]. За іншою — від чоловічого імені Преслав. Назва вживалася як Переяславль, тобто вказувала на те, що місто належало Переяславу або ним засноване.

Переяслав-ХмельницькийРедагувати

Усю свою історію місто носило ім'я Переяслав. Приставку Хмельницький місту додали 12 жовтня 1943, після відступу нацистських окупантів та відновлення радянського панування.[4] Зміну пояснили метою «вшанування пам'яті великого сина українського народу, державного діяча і полководця України Богдана Хмельницького».[5]

У 2000 року місцева влада спробувала ініціювати повернення місту назви Переяслав. Планували провести місцевий референдум разом з усеукраїнським, але його заблокували комуністи.[5]

26 жовтня 2017 року, у сесійній залі Переяслав-Хмельницької міської ради відбулось перше пленарне засідання 44-ї чергової сесії 7-го скликання. Депутати міської ради результативно проголосували за повернення історичної назви місту Переяслав.[5] Ця зміна назви формально не підпадає під закони щодо «декомунізації», проте є важливим кроком загальної дерусифікації України.[6]

14 грудня 2017 року Київська обласна рада підтримала перейменування[7]. Також розглядається демонтаж пам'ятника на честь 300-річчя Переяславської ради.

19 квітня 2018 року до Верховної Ради України внесено проєкт постанови № 8307. У пояснювальній записці до документа йдеться, що зміну назви міста ініціювали його жителі, які таким чином мають намір повернути історичну назву населеному пункту. Незважаючи на це, проект критикували численні народні депутати, зокрема Олександр Вілкул та Сергій Лещенко.

18 вересня 2019 року на засіданні Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування депутати одноголосно підтримали рішення про перейменування Переяслава-Хмельницького на Переяслав.[8] Проєкт постанови 20 разів потрапляв до порядку денного, проте жодного разу депутати так і не дійшли до розгляду проєкту по суті. У Верховну Раду IX скликання знову внесли проєкт постанови про перейменування.

30 жовтня 2019 року Верховна Рада України перейменувала місто Переяслав-Хмельницький на Переяслав.[9]

ГеографіяРедагувати

Розташування і фізична географіяРедагувати

Переяслав розташований на південному сході Київської області в зоні лісостепу. Через місто протікають 2 річки: Трубіж, протяжність по місту — 3,5 км, Альта — 2,5 км. Місто межує з Канівським водосховищем, площа якого — 51 кв. км, на околиці міста є озеро — 0,52 кв. км.

КордониРедагувати

КліматРедагувати

Лівобережжя, зокрема Середня Наддніпрянщина, відзначається помірним кліматом. Зима досить довга, але порівняно тепла, середня температура становить 6—7°С морозу. Середня температура липня — 19,2°С вище нульової позначки.

ІсторіяРедагувати

Давня РусьРедагувати

Перша літописна згадка про давній Переяславль у договорі Олега з греками сягає ще 907 року, проте нині історики відкидають можливість існування міста в ті часи через брак археологічних та письменних доказів. Найімовірніше місто заснували наприкінці X ст. Щодо заснування міста та походження назви «Повість минулих літ» подає легенду про Кожум'яку (Кирила, Микиту, Яна)[10], але нині вона також не вважається історичною:

«У РІК 6501 [993]. Пішов Володимир на Хорватів. А коли вернувся він із війни хорватської, то тут печеніги прийшли по тій стороні од Сули. Володимир тоді пішов супроти них і встрів їх на Трубежі коло броду, де нині Переяславль. І став Володимир на сій стороні, а печеніги на тій. І не наважувалися ці на ту сторону, а ті — на сю сторону. І приїхав князь печенізький до ріки, і викликав Володимира, і сказав йому: „Ти випусти свого мужа, а я — свого. Нехай обидва борються. І якщо твій муж ударить моїм, то не будем воювати три роки, якщо ж наш муж ударить вашим, то будем воювати три роки“. Володимир же, вернувшись у табір, послав по табору бирича, говорячи: «Чи нема такого мужа, який би взявся з печеніжином боротися?» І не знайшовся такий аніде.

[...] Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочовиків був один непереможний витязь. Став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь - стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герць із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець печеніжина, чим й "перея славу" собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем.[10]»

 
Залишки Спаської церкви XI ст.

Через зручне розташування місто стрімко розвивалося. Наприкінці 1080-х рр. з ініціативи єпископа (митрополита) Єфрема місто набуло свого кам'яного фасаду в єпископській частині дитинця. Саме тоді тут добудували один з найвеличніших храмів давньої Русі — Михайлівський собор. Зі стрімким розвитком, місто швидко вийшло за межі дитинця, і на додаток до нього Переяславль обзавівся окольний містом та передгороддям які разом становили 123—125 га. А його чисельність населення досягла 11—11,5 тис. чол. Проте вже в 30—40-ві рр. ХІІ ст. розпочинається занепад Переяславля. Хоча саме в цей час збудували укріплення окольного граду, площа міста значно зменшується, і становить всього 20–25 га.

У березні 1239 р. місто спустошили та зруйнували війська хана Батия. На відміну від Києва та Чернігова, тут розмістилася татарська залога, яка унеможливлювала повноцінне відродження міста. Колишнє удільне переяславське князівство перестало існувати, а його землі разом зі столицею включили в нову адміністративну одиницю — Сарайську тьму. Приблизно тоді ж кафедру переяславської єпархії перенесли до ставки хана в Сарай-Берке. Її очільником став призначений митрополитом Кирилом єпископ Феогност[11]. Відтоді місто, хоч і частково заселене, повністю занепадає.

Річ ПосполитаРедагувати

Відродження Переяслава формально розпочалось 6 березня 1585 р., коли король Стефан Баторій надав князю та воєводі київському Костянтину Острозькому привілей «на осажнование мъста Переяславля». За цією грамотою князь мав право «вь томъ то Переяславлю замокъ збудовати». Відновлене місто отримало магдебурзьке право і власний герб, підтверджені потім грамотою Сигізмунда III в 1620 р.[11] Проте згідно останніх досліджень відродження могло початись раніше. Так згідно листування османського султана Сулеймана ІІ Пишного і короля Сигізмунда І Старого, перший скаржиться що восени 1545 р. прийшли козаки з Переяслава (Яцько й Мануйло), Черкас, Брацлава, Києва та інших замків під Очаків і поробили великі шкоди. Іншим листом під 1570 р., той же Сулейман ІІ вимагав від короля Сигізмунда ІІ Августа кари для козаків, які чинять шкоди татарам, а в українських містах, серед яких згадується й Переяслав, є більше тисячі татарських бранців.

Серед інших визначних моментів річпосполитської частини історії міста була фундація старостою Лукашем Жолкевським (помер 1636 р.) колегіуму єзуїтів у Переяславі, для якої він передав свій маєток — містечко Бубнів з приналежними околицями.[12]

Військо ЗапорозькеРедагувати

Після створення Богданом Хмельницьким у повсталій проти поляків Україні полкового устрою влітку 1648 року Переяслав став центром округи — однойменного полку (втім, як окрема одиниця Переяславський козацький полк існував ще з часів гетьмана Марка Жмайла).

Переяславський полк був одним з найбільших в Україні (1649 року налічував 18 сотень). Переяслав залишався полковим містом до 1782 р.

Під час козацької війни Переяслав був важливим центром постачання зброї і харчів для війська. У цей час він відіграє роль дипломатичного центру держави. Сюди приїздили польські, московські, угорські, татарські, османські посли.

Війна з Річчю Посполитою обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й османи не були надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Московським царством. У жовтні 1653 р. Земський собор у Москві нарешті ухвалив рішення про альянс. До Переяслава 31 грудня 1653 року прибуло посольство від московського царя Алєксєя Міхайловіча на чолі з боярином Василем Бутурліним.

 
Боярин Бутурлін приймає присягу від гетьмана Хмельницького на московське підданство. Російська гравюра 1910 року.

7 січня гетьман зустрівся з царськими послами для уточнення умов союзу й процедури складання присяги. Згоди домоглися після бурхливої дискусії й взаємних компромісів. Основним змістом угоди, оформленої у вигляді чолобитної на ім'я царя, було те, що Україна прийняла протекторат московського самодержця, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах) автономію, свій республіканський лад і особливий козацький устрій. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком Речі Посполитої й Османською імперії.

Зранку 8 січня старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другій половині дня скликали загальну раду на центральній площі. Зібралася майже вся козацька старшина, керівники полків, по 5—7 козаків з кожного полку, духівництво, міщани тощо. Переяславський полк був у повному складі.

 
Вознесенський монастир

По закінченні ради гетьман, полковники та старшина вирушили до Успенської церкви, де в присутності послів і московських священиків склали присягу московському царю.

До всіх міст і полків України вирушили московські посланці для складання присяги на місцях, але не скрізь їх радо зустрічали. Наприклад, київське духовенство не склало присяги і взагалі неприязно сприйняло це єднання. Також не склали присяги полковники Іван Богун і Мартин Пушкар.

Внаслідок цієї угоди землі Війська Запорозького увійшли до складу Московського царства.

Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу. Значну територію України охопили народні повстання. У липні 1666 року повстання спалахнуло в Переяславському полку.

 
Михайлівський монастир

Проте місто розвивалося. У Переяславі функціонували 2 школи — при Успенській та Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого дерев'яне. Відбудували Михайлівську церкву, зруйновану татарами. Коштом гетьмана Івана Мазепи звели головний собор Вознесенського монастиря.

Подальша історіяРедагувати

Після ліквідації на Лівобережній Україні полкового устрою 1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, а від початку XIX ст. — Полтавської губернії (Переяславський повіт обіймав 16 волостей).

Місто зростало. Так, 1816 року кількість населення становила 6720 жителів, 1865 року — вже 10 835 осіб.

У поміщицьких господарствах Переяславщини розвивалися цукроваріння, винокуріння, виробництво зернових. У самому Переяславі промисловість була розвинена мало. Крім землеробства, люди займалися кустарними промислами: ткацтвом, чинбарством, шевством.

Життя міста пожвавлювали щорічні ярмарки.

Наприкінці XIX ст. у місті діяли 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковнопарафіяльна школа.

Значну частину культурних пам'яток Переяслава знищили під час атеїстичної боротьби 1930-х рр. та в роки Другої світової війни: Покровський собор, Вознесенський монастир та інші. Під час Голодомору 19321933 в місті й районі загинуло 26 878 осіб. Ще 8800 життів переяславців забрала війна.

Незважаючи на тисячолітню історію, 12 жовтня 1943 року, відразу після повернення радянської влади, указом Президії Верховної Ради СРСР місто перейменували в Переяслав-Хмельницький. Науковці тривалий час дискутували про доцільність повернення історичної назви. Нарешті, 26 жовтня 2017 року, депутати міської ради Переяслав-Хмельницького підтримали рішення про повернення місту історичної назви. За Переяслав проголосували 22 депутати (з 35), 2 — були проти, 2 — утрималися, 2 не голосували, 7 відсутніх. Цю ідею міська влада мала намір реалізувати шляхом референдуму ще у 2000 році, однак тоді проєкт заблокували представники комуністів[13].

З 1975 року Переяслав-Хмельницький — місто обласного значення. За тодішнім звичаєм, «за успіхи в соціально-економічному та культурному розвитку» 1979 року уряд СРСР нагородив місто Орденом Дружби народів.

1999 — Переяслав-Хмельницький третім в Україні зареєстрував статут територіальної громади. Того ж року відродили давній герб Переяслава і затвердили його прапор.

Створений 1986 року — спершу як Переяслав-Хмельницький філіал Київського державного педагогічного інституту — ПХДПУ продовжив стародавні переяславські освітні традиції. Постановою Кабінету Міністрів України № 949 від 24 листопада 1993 року на базі Переяслав-Хмельницького філіалу Українського державного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова був створений Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут, якому в 1994 році присвоєно ім'я Г. С. Сковороди та у 2000 році рішенням ДАК визнано акредитованим за III рівнем акредитації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2002 році на базі інституту створено Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

8 грудня 2018 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив новозбудований храм у Переяславі[14].

ЕкономікаРедагувати

ЗМІРедагувати

Переяслав.City — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом газети «Вісник Переяславщини» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[15]

Пам'ятки історії та архітектуриРедагувати

У місті стараннями першого очільника відновленого переяславського музею Михайла Сікорського створили Національний історико-етнографічний заповідник, який складається з 25 музеїв, а фондова колекція нараховує 166 тисяч експонатів:

Пам'ятки архітектуриРедагувати

Докладніше: Церкви Переяслава
  • Успенська церква. Дарохранительницю для неї виконав український золотар Антін Садовський.

Пам'ятникиРедагувати

ОсобистостіРедагувати

З Переяславом пов'язано багато уславлених імен — серед них політичні діячі, письменники, композитори, історики, художники, педагоги.

УродженціРедагувати

Проживали та працювалиРедагувати

Переяславські старостиРедагувати


ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Головне управління статистики у Київській області
  2. За Нестором, назву Переяславль дано тоді, коли юнак переміг печеніжина, а
    « «Володимеръ же радь бывъ, заложи городъ на бродѣ

    томь, и нарече и Переяславль, зане перея славу отроко отъ»

    »
    Москаленко А. А. Нарис історії української лексикографії. — Київ: Рад. школа, 1961. — С. 5.
  3. Повесть временных лет, изд. АН СССР. — М., 1950, Ч. І, — С. 85.(рос.)
  4. Населеному пункту хочуть повернути історичну назву // UBR, 2018-04-20
  5. а б в Міськрада Переяслава-Хмельницького проголосувала за перейменування міста. http://tyzhden.ua/. Український тиждень. 2017-10-26. Процитовано 27 жовтня 2017. 
  6. "Декомунізація" Переяслава: Чи дасть стародавнє місто старт дерусифікації України. https://www.depo.ua/. Depo.ua. 2017-10-27. Процитовано 29 жовтня 2017. 
  7. Київська облрада підтримала перейменування Переяслава-Хмельницького. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. 2017-12-14. Процитовано 14 грудня 2017. 
  8. Без Хмельницького: місту Переяслав повернули історичну назву. https://espreso.tv/. Еспресо TV. 2019-09-18. Процитовано 18 вересня 2019. 
  9. Рада перейменувала місто Переяслав-Хмельницький на Київщині. https://www.radiosvoboda.org/. Радіо «Свобода». 2019-10-30. Процитовано 30 жовтня 2019. 
  10. а б Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2
  11. а б Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. — Переяслав-Хмельницький, 2002. — Вип. 13. — 452 с.
  12. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 888 s. (пол.) S. 754
  13. Переяслав-Хмельницькому повернули історичну назву. 26.10.2017, 20:42
  14. Патріарх Філарет освятив новозбудований храм у м. Переяслав
  15. Переяслав.City: хто ми і навіщо створили сайт нашого міста. Переяслав.City (uk). Процитовано 2020-01-16. 
  16. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 236 с. ISBN 966-8201-26-4
  17. Книга пам'яті
  18. Помер професор Іван Петрович Стогній. phdpu.edu.ua. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. 25 травня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати