Мліїв

село в Городищенському районі Черкаської області (Україна)

Млі́їв (давні назви — Мгліїв, Імліїв, Ітомгліїв) — село Городищенського району Черкаської області в Україні, центр сільської ради.

село Мліїв
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Городищенський район
Громада Мліївська сільська рада
Код КОАТУУ 7120385001
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 1499 рік
Населення 4 356 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1]
Територія 120,04 км²[2]
Площа 15,85 км²[2]
Густота населення 274,8 осіб/км²
Поштовий індекс 19511, 19512
Телефонний код +380 4734
Географічні дані
Географічні координати 49°20′51″ пн. ш. 31°32′11″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
81 — 90 м[3]
Водойми річка Вільшанка
Відстань до
обласного центру
39,1 (фізична) км[4]
45 (автошляхами) км[2]
Відстань до
районного центру
10 км[2]
Місцева влада
Адреса ради с.Мліїв, вул.Д.Кушніра,63
Сільський голова Микитенко Василь Вікторович
Карта
Мліїв. Карта розташування: Україна
Мліїв
Мліїв
Мліїв. Карта розташування: Черкаська область
Мліїв
Мліїв
Мапа

CMNS: Мліїв у Вікісховищі

Село розташоване на берегах річки Вільшанки за 10 км від районного центру — міста Городище та за 45 км від обласного центру — міста Черкаси. Площа населеного пункту — 1585 га, територія Мліївської сільської ради — 12 004 га. Населення — 4 356 осіб.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Млієва

Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року[5], коли він належав Васькевичам, проте є припущення, що історія поселення сягає часів Київської Русі.

На початку 17 століття у власності Христини Корженевської у дівоцтві Жубрик, з 28 березня 1633 — коронного гетьмана Станіслава Конецпольського[6].

Існує переказ про мліївського селянина Данила Кушніра, страченого шляхтичами за відмову прийняти католицьку віру. Кушніра катували, а потім облили смолою й підпалили. Цей акт був спрямований на те, щоб залякати населення, яке піднялося на боротьбу. В роки Української революції та громадянської війни Мліїв був ареною боротьби загонів українських повстанців проти червоноармійців.

В 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана, а невдовзі центром Мліївської сотні Корсунського полку.[7]. В 1661 році, за постановою сейму, Мліїв знову був закріплений за Конецпольським. З початку XVIII століття Мліїв з округою належав князю Любомирському.

 
Сільська управа початку 20 століття з Млієва у музеї в Пирогові.

На початку XIX століття Мліїв перейшов у власність до Єлизавети Браницької, дружини князя Воронцова.

На початку 1920-х років село — центр Мліївської республіки.

В ході Другої світової війни село окуповане німецькими військами 2 серпня 1941 року. 6 лютого 1944 року частини 72-ї та 254-ї стрілецьких дивізій 52-ї армії підійшли до села і з боями 9 лютого відвоювали його.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Восени 2016 року на будинку, де з 1870 по 1873 рік проживав автор слів Гімну України Павло Чубинський, встановили пам'ятну дошку.[8]

ЕкономікаРедагувати

У селі працює два цегельні заводи, два лісництва з цехом переробки деревини державного підприємства «Смілянське лісове господарство». Подальшого розвитку набуває приватне підприємство з переробки деревини та виробів повсякденного вжитку, приватна науково-виробнича фірма «Міком», «Ліга ЛТД» з охолодження молока.

У сільськогосподарському виробництві діють СТОВ «Симиренківське» (колишній колгосп імені Симиренка), три селянсько-фермерські господарства — фірма «КСВ», СФГ «Україна», СФГ «ВМС», два приватні підприємці, які спеціалізуються з виробництва зернових і технічних культур, а СТОВ «Симиренківське» — ще й виробництва молока і м'яса. ТОВ «Петрус» здійснює виробництво товарного яйця на базі найновіших світових технологій.

Для забезпечення потреб жителів промисловими виробами та продуктами харчування в селі працює 57 приватних підприємців, частина з яких мають у користуванні 35 закладів торгівлі та громадського харчування.

Типовим представником промислового виробництва є ВАТ «Мліївський ЗТО». Підприємство засноване в 1920 році. Відкрите акціонерне товариство «Мліївський завод технологічного обладнання» створено відповідно до рішення Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 05.05.1994 р. № 682, шляхом перетворення державного підприємства Мліївський завод технологічного обладнання у відкрите акціонерне товариство.

Діяльність підприємства спрямована на виробництво та реалізацію виробів з деревини, у тому числі столярних виробів; виробництво та реалізацію запасних частин до сільськогосподарських машин та іншого автотранспорту; виробництво та ремонт меблів; виробничу діяльність, пов'язана з виробництвом продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; ремонт сільськогосподарської техніки; надання послуг по технічному обслуговуванню автотранспорту; виробництво та реалізацію продукції виробничо-технічного призначення; виробництво та реалізацію, окрім своїх потреб також на потреби інших структур та організацій, теплової та електричної енергії; організацію та проведення науково-дослідницьких та пошукових робіт; фінансові операції та операції з цінними паперами; залучення інвестицій у виробництво та будівництво, реалізація завершених або незавершених об'єктів будівництва; монтаж, демонтаж та ремонт металоконструкції, вантажопідіймальних кранів із застосуванням зварювальних робіт та кранів; експертне обстеження вантажопідіймальних кранів та проведення неруйнівного і руйнівного контролю металів та зварних з'єднань; виготовлення будівельних матеріалів; організація ремонту механізмів та транспортних засобів підприємств, установам та населенню тощо

НаукаРедагувати

Мліївський Інститут помології імені Л. П. Симиренка НААН має 200 га землі. Головна його робота — створення нових сортів плодово-ягідних культур. У Державному реєстрі сортів рослин України — сорти мліївської селекції, яких близько 30-ти. Також тут проводиться розробка інтенсивних технологій виробництва плодів і ягід, розробляються методики захисту багаторічних насаджень від шкідників та хвороб, здійснюються економічні дослідження: маркетингу садівничої продукції, розсадництва. При інституті працює державне дослідне господарство, що спеціалізується з впровадження розробок у виробництво. На його території розташовано дендропарк Мліївської дослідної станції.

Соціальна сфераРедагувати

У селі працюють дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, дві дитячі дошкільні установи, два центри культури і дозвілля з будинками культури та бібліотеками, дільнична лікарня та лікарська амбулаторія, два відділення зв'язку, дві філії Ощадбанку, дві аптеки, ветдільниця та ветаптечний кіоск.

РелігіяРедагувати

У селі діють:

  • Троїцька церква Української Православної Церкви Київського патріархату в реставрованому приміщенні родинної церкви Симиренків;
  • молитовний дім євангельських християн-баптистів.
  • Успенський храм Української Православної Церкви (в єдності з МП) в новозбудованому приміщенні.

Пам'ятки природиРедагувати

Модрина — лісовий заказник місцевого значення.

У мистецтвіРедагувати

Назва села згадується у романі Ліни Костенко «Берестечко»:

  О Дар-Надія! Ждани та Бояни.

Іркліїв. Мліїв. Злобин. Веремій.
Великий Стидин. Халеп'я. Холоп'є!
Ліпляве братолюбних Балаклій.
А он і Київ. Подивись — та пильно.
Моя Вкраїно, ти це чи не ти?

 

Відомі людиРедагувати

УродженціРедагувати

У 18-ому столітті Мліїв відомий як батьківщина мліївського титаря Данила Кушніра, якого заживо було спалено польською шляхтою напередодні Коліївщини. Образ Данила Кушніра, борця за віру і свій народ, використав Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки».

Пов'язані з МлієвомРедагувати

Тут бували громадські діячі та вчені — Микола Костомаров, Михайло Драгоманов

Герої соціалістичної праціРедагувати

Герої Радянського СоюзуРедагувати

Святі

З Млієвом пов'язана визначна подія в культурному житті українського народу, як видання 1860 року «Кобзаря» Тараса Шевченка. Дружба пов'язувала поета з родиною Симиренків, яка виділила кошти на це видання. В 1840 — 1850-х роках Шевченко не раз гостював у Млієві.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати