Відкрити головне меню

Воронцов Михайло Семенович

Миха́йло Семе́нович Воронцо́в (нар. 19 (30) травня 1782(17820530), Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 6 (18) листопада 1856, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — з 1823 — новоросійський генерал-губернатор та повноважний намісник Бессарабії (1823—1844 рр.), граф, генерал-фельдмаршал, генерал-ад'ютант; почесний член Петербурзької академії наук (1826); з 1845 року світліший князь, в 18441854 — намісник на Кавказі. Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст.

Михайло Воронцов
Михаил Воронцов
Dawe, Mikhail Vorontsov.jpg
Джордж Доу. Портрет графа Михайла Воронцова. Військова галерея Ермітажу.
Народження 19 (30) травня 1782(1782-05-30)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 6 (18) листопада 1856(1856-11-18) (74 роки)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання Спасо-Преображенський собор
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Член Петербурзька академія наук
Звання Фельдмаршал
Війни / битви Наполеонівські війни
Титул Князь
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Золота зброя «За хоробрість»
Лицар Королівського угорського ордена Святого Стефана
Лицар Великого хреста орден Бані
Кавалер ордена Марії-Терезії
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Чорного орла
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Воронцов Михайло Семенович у Вікісховищі?

Син графа Семена Романовича Воронцова, російського посланника в Лондоні, і Катерини Олексіївни, уродженої Сенявіної. Дитинство і юність провів з батьком у Лондоні, де здобув освіту.

Військова службаРедагувати

У 1803—1804 роках воював на Кавказі, де брав участь в експедиції в Закатальську ущелину (1804). У вересні 1805 він бригад-майором під командуванням генерал-лейтенанта графа Толстого брав участь у блокаді фортеці Гамельн у шведській Померанії. Брав участь у битвах під Пултуськом, при Фрідланді.

1809 року він командиром нарвського піхотного полку воював на Балканах проти Туреччини. У Вітчизняній війні 1812 Воронцов був під командуванням князя Баргатіона. Брав участь у битвах при Смоленську, Бородіно, Лейпцигі, Краонні, Парижі.

У 1815—1818 роках командував окупаційним корпусом у Франції.

Губернатор і Бесарабський намісникРедагувати

 
Південний фасад палацу в Алупці

7 травня 1823 призначений генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабської області.

Вперше побудував пароплав на Дніпрі у власному маєтку 1823 року. Розвивав вугільні копальні на сході губернії.

Розвивав Одесу, де відкрив Товариство сільського господарства Південної Росії.

У Криму розвивав виноробство і будував шосе. В Алупці він побудував у 1828—1851 роках Воронцовський палац за проектом англійського архітектора Е. Блора, що спроектував Букінгемський палац у Лондоні.

За його губернаторства сталося 6-річне нашестя сарани. Вживав запобіжні заходи від перекинення чуми з Туреччини.

Сприяв розвитку мистецтв, зокрема підтримував молодого італійського художника Карло Боссолі.

Кавказький намісникРедагувати

1844 року Михайло Воронцов був призначений головнокомандувачем на Кавказі і кавказьким намісником. За похід у Дарго йому було надано княже звання. Були взяті дагестанські аули Гергебіль і Салти. За станом здоров'я покидає кавказьку компанію.

26 серпня 1856 року в День коронування Імператора Олександра II Воронцову йому було дане звання генерал-фельдмаршала.

Михайло Воронцов помер у Одесі 6 листопада 1856 року. Нащадки проживають в Америці й Україні (Вінницька область, місто Калинівка).

МогилаРедагувати

 
Нижній храм Спасо-Преображенського собору, де поховано родину Воронцових

Михайла Воронцова і його дружину поховали в Одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі (Соборна площа). Собор був зруйнований в 1936 комуністами, а металева капсула із залишками Воронцова відкрита і розграбована. Зникла особиста зброя і нагороди. Прах князя Воронцова і його дружини пересічні одесити перепоховали таємно на Слобідському цвинтарі.

У 2005 міська влада ухвалила рішення про повернення праху Воронцових у відновлений Собор, вони перепоховані в нижньому Храмі під тим місцем верхнього Храму, де останки Воронцових покоїлися впродовж 80 років. Церемонія перепоховання відбулася 10 листопада 2005.

Пам'ятникиРедагувати

Йому поставлені пам'ятники в Тифлісі й Одесі.

Пам'ятник М. С. Воронцову у Тифлісі (Тбілісі) було встановлено на Воронцовській площі у 1867. Скульптор академік М. С. Піменов зробив макет пам'ятника, після його смерті роботу завершував його учень В. П. Крейтан. Архітектор Отто Симонсон. Це був перший пам'ятник в Грузії. Радянська влада знищила його в 1922, а площу перейменувала у площу Карла Маркса (у 1990-х площу знову перейменували, тепер вона Саарбрюкенська).

Пам'ятник в Одесі встановлено у 1863 (архітектор Франческо Боффо, скульптор Фрідріх Бруггер). Радянська влада намагалася знищити пам'ятник з допомогою трактору, але трос, який було накинуто на пам'ятник для його знищення розірвався. Пам'ятник князю стоїть на Соборній площі біля відновленого Одеського Спасо-Преображенського кафедрального собору в якому він похований.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати