Букінгемський палац

Букінге́мський пала́ц (англ. Buckingham Palace) — палац, офіційна лондонська резиденція британських монархів.

Букінгемський палац
англ. Buckingham Palace
Buckingham Palace, London - April 2009.jpg
Букінгемський палац, сучасний вигляд (2009)
Букінгемський палац. Карта розташування: Сполучене Королівство
Букінгемський палац
Букінгемський палац
Букінгемський палац (Сполучене Королівство)
Країна Велика Британія
Територіальна одиниця Вестмінстер[1]
Лондон
51°30′03″ пн. ш. 0°08′31″ зх. д. / 51.501000000027772785° пн. ш. 0.142000000028° зх. д. / 51.501000000027772785; -0.142000000028Координати: 51°30′03″ пн. ш. 0°08′31″ зх. д. / 51.501000000027772785° пн. ш. 0.142000000028° зх. д. / 51.501000000027772785; -0.142000000028
Стиль Архітектура класицизму і георгіанська архітектура
Архітектор William Winded і Джон Неш
Засновник John Sheffield, 1st Duke of Buckingham and Normanbyd
Час заснування 1829
Сучасний стан реєстрова будівля 1 ступеняd
Власник Віндзорська династія
Сайт royal.uk/royal-residences-buckingham-palace
CMNS: Букінгемський палац у Вікісховищі

З історії будівництваРедагувати

Початково Букінгемський палац був відомий як будинок Букінгема, зведений для герцога Букінгемського в 1703.

 
Букінгемський палац, 1909

В 1762 придбано королем Георгом III для його приватної резиденції, адже Сент-Джеймський палац перестав влаштовувати його через розміри та зовнішній вигляд. Упродовж наступних 75 років архітектори Джон Неш та Едвард Блор прибудували три флігелі довкола центрального корпусу будівлі палацу. Вартість будівництва сягнула 700 000 фунтів — астрономічної в ті часи суми — за рахунок використання таких розкошів, як 500 блоків каррарського, найдорожчого з прожилками, мармуру.

Головною резиденцією британських королів Букінгемський палац було офіційно оголошено за три роки після зведення — у 1837 під час вступу на престол королеви Вікторії. Саме за її правління зроблені останні великі доповнення до зовнішнього вигляду палацу і прилеглої території — зокрема, прибудова ще одного флігеля і перенесення колишньої парадної брами Мармурової Арки на її теперішнє місце знаходження в Ораторському закутку в Гайд-парку.

У Букінгемському палаці в 1841 народився британський король Едуард VII та тут же помер в 1910.

За правління Єлизавети II на два теплих місяці року (серпень і вересень) вона покидає Букінгемський палац. Саме в цей час парадні покої відкривають для відвідування охочими — за цей період палац відвідують близько 30 000 гостей (дані сер. 2000-х).

Зараз у палаці містяться басейн, кінотеатр і своє власне поштове відділення.

Опис інтер'єруРедагувати

Початковий георгіанський інтер'єр включав штучний мармур і лазуровий та рожевий ляпіс.

В 1853 було обладнано велику бальну залу.

За правління короля Едуарда VII (1901-1910) внутрішню обстановку Букінгемського палацу змінено з канонами пануючої тоді французької бель епок, надавши інтер'єру кремові та золотаві кольорові тони. Численні маленькі приймальні та покої було обставлено в китайському стилі меблями з королівського палацу в Брайтоні та з палацу Картон-Хаус.

У теперішній час будівля площею 830 000 кв. футів має 775 кімнат, у тому числі 19 офіційних, 52 королівські та гостьові спальні, 188 спалень для персоналу, 92 офіси та 78 ванних кімнат[2][3]. Тут міститься дуже велика картинна галерея з роботами Рембрандта, Рубенса та інших визнаних світових майстрів образотворчого, монументального і декоративного мистецтва. У Букінгемському палаці також значна колекція севрської порцеляни, антикварні французькі й англійські меблі.

Цікаві традиції та факти, пов'язані з Букінгемським палацомРедагувати

 
Зміна караулу, 12 червня 2005
  • За загальним правилом, лише під час перебування британської королеви в палаці, на даху гордо майорить королівський штандарт Юніон Джек.
  • Напевно, найвідоміша традиція, яка стала своєрідною візитівкою Лондона і приваблює сотні туристів щодня, пов'язана з охороною палацу — придворним дивізіоном, що складається з полку гвардійської піхоти та Королівського кінногвардійського полку — щодня об 11:30 від квітня до серпня відбувається зміна караулу (в решту днів року церемонія відбувається через день), яка являє яскраве дійство з чітко виписаним сценарієм.
  • Один із головних будівничих Букінгемського палацу — Едвард Блор — є також автором Воронцовського палацу в Алупці (Крим, Україна).
  • Збереглись свідчення, що Джон Неш, будучи придворним будівничим, полюбляв «освоювати» кошти, будуючи похапцем і з сумнівною якістю — так, при вступі на престол королеви Вікторії в 1837, тобто за 3 роки після зведення будівлі, в ній майже неможливо було проживати, адже більшість із близько тисячі вікон палацу елементарно не відчинялися.
  • Королівські сади Букінгемського палацу, також переобладнані Джоном Нешем, а також Вільямом Ейлтоном, є найбільшими приватними садами Лондона. Вони також обмежено бувають відкриті для відвідування. У Королівських садах є став і штучні водоспади. Картину природної ідилії доповнюють фламінго, що призвичаїлися навіть до гулу королівських гелікоптерів, які раз-по-раз пролітають над територією Букінгемського палацу.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати