Українська редакція Радіо Свобода
Українська редакція «Радіо Свобода» — одна із мовних служб організації Radio Free Europe/Radio Liberty (укр. Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода), яка транслює та повідомляє новини, інформацію та аналіз, що має у штаті близько сотні співробітників в офісах у Празі (Чехія) та Києві. Одне з основних джерел альтернативної інформації про події в Радянському союзі за часів холодної війни. Готує радіо- та телевізійні програми (найпопулярнішими з яких є «Схеми: корупція в деталях», «Донбас. Реалії» та «Крим. Реалії») і публікує інформацію, тексти, ексклюзивні інтерв'ю, а також роздруківки сюжетів власних телепрограм на сайті української редакції (www.radiosvoboda.org). Фінансована Конгресом США.
Українська редакція Радіо Свобода | |
---|---|
Тип | радіомовна станціяd інтернет-видання |
Країна | Україна |
Місце діяльності | Україна |
Офіційні мови | Українська мова |
Ключові особи | Драч Мар’яна Іванівна |
Материнська організація | RFE/RL |
Код ЄДРПОУ | 21699381 |
Вебсайт: radiosvoboda.org | |
Історія
ред.Робота українського відділу Радіо Свобода (тоді ще Радіо Визволення) розпочалася у квітні 1954 року. Тоді в редакції, яку розмістили у Мюнхені (Німеччина), працювали лише три редактори й одна стенографістка[1]. 16 серпня 1954 року перший ефір розпочався словами «Брати й сестри! Українці! Ми живемо за кордоном, та наші серця й думки завжди з вами. Жодна „залізна завіса“ не розділить нас і не стане на перешкоді»[2]. У 1954 році склад української редакції було сформовано шляхом запрошення діячів української еміграції з різних країн світу: Миколи Ковальського (він очолив редакцію) — із Франції, Миколи Степаненка (він став заступником керівника редакції) — зі Сполучених штатів, Михайла Добрянського — з Великої Британії, Юрія Тарковича та Андрій Ромашка — з Німеччини[3]. Тодішній президент радіостанції Гоуленд Сарджент наполягав, що співробітники редакції повинні максимально професійно працювати з інформацією і станція мала бути авторитетним і достовірним джерелом інформації, а не засобом для антирадянської пропаганди[3].
Українська редакція готувала щоденні 20-хвилинні випуски, які повторювалися 36 разів на добу, а двічі на тиждень в ефір виходили годинні програми. Передачі починалися і закінчувалися виконанням українського гімну — пісні «Ще не вмерла Україна»[4]. Серед пріоритетних тем була розповідь про Голодомор, який згадували як акцію, навмисно сплановану саме проти українців. І перший ефір на цю тему мав назву «Голод як засіб політичної боротьби у Совєтському Союзі». Під час підготовки матеріалів існували два суттєвих обмеження: не можна казати щось, що викликає міжнаціональну ворожнечу і не можна закликати слухачів в Україні до повстання та явного спротиву[5].
Протягом перших двох десятиліть діяльності, роботу Радіо Свобода контролювало Центральне розвідувальне управління США (ЦРУ) — що стало приводом для критики радянської преси[6]. Але співробітники того часу згадують у мемуарах, що вплив ЦРУ на редакційну політику був мало відчутним[7]. Формально зв'язки радіостанції з ЦРУ тривали до 1973 року.
Заглушування передач Радіо Свобода тривало від дня першого ефіру у 1953 році аж до відмови Радянського Союзу від такої практики наприкінці 80-х[8]. За даними звітів ЦРУ США, наприкінці 60-х років щорічні витрати СРСР на глушіння і пов'язані з ним операції сягали 150 мільйонів доларів[9]. Президент СРСР Михайло Горбачов заявив про відмову від створення радіоперешкод 7 грудня 1988 року під час засідання сесії Генасамблеї ООН[10]. Наказ міністра зв'язку СРСР про припинення глушіння іноземних радіостанцій, що мовлять на Радянський Союз, було підписано 19 грудня 1988 року[11].
21 лютого 1981 року в Мюнхені поблизу офісу радіостанції вибухнуло авто, припарковане біля однієї зі стін будівлі. В автомобілі було 15 кілограмів вибухівки, внаслідок теракту було поранено четверо співробітників та розтрощено кілька новинних приміщень та студій[12]. Теракт скоїла група екстремістів венесуельця на прізвисько Карлос Шакал, але згідно із публікаціями в пресі, існували підозри, що за ним стояло радянське КДБ[13].
До кінця 80-х років 20 століття українська редакція Радіо Свобода не мала власних кореспондентів в Україні і отримувала інформацію або від безпосередніх учасників подій, або від правозахисників. У 1989 році було уперше залучено українських громадян (зокрема Сергія Набоку) і було створене перше кореспондентське бюро у Києві — на приватній квартирі, звідки телефоном передавалися новини до редакції[1]. Офіційний Київський кореспондентський пункт Радіо Свобода відкрили 3 червня 1992 року.
Телевізійні проєкти
ред.- Схеми: корупція в деталях — спільний проєкт з телеканалом «Перший», дебютний випуск програми вийшов в ефір 17 липня 2014 року.
- Донбас.Реалії — спільний проєкт з українським телеканалом «112» (із початку 2017 року), а зараз із телеканалом «Настоящее Время» (із серпня 2017 року).
- Крим.Реалії — спільний проєкт з українським телеканалом «24» (з літа 2014 року), а зараз із телеканалом «Настоящее Время» (із початку 2017 року).
- Ньюз-рум. Програма в прямому ефірі, що транслюється на сайті Української редакції і з гумором розповідає про останні новини і події в Україні.
- Ваша свобода — серія розмов зі ньюзмейкерами у київській студії.
- #ВУКРАЇНІ — щотижневий телепроєкт про маловідомі куточки України та життя простих людей.
Параметри супутникового мовлення
ред.- Супутниковий ретранслятор — Hot Bird 13В
- Орбітальна позиція — 13 градус східної довготи
- Частота прийому — 12226 MHz
- Символьна швидкість — 27500 Мсимв/c
- Поляризація — вертикальна
- Корекція помилок (FEC) — 3/4
Примітки
ред.- ↑ а б “30 хвилин у різних вимірах”: Передача, присвячена 50-тиліттю української редакції “Радіо “Свобода”. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Український голос з-за «залізної завіси». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ а б Ремовська, Олена (2014). Говорить Радіо Свобода. Історія української редакції (PDF) (українська) . Київ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія". с. 13—14. ISBN 978-966-518-657-1. Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2020. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ «Коли настане вирішальна година…». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Сосін, Джин (1999). Sparks of Liberty: An Insider’s Memoir of Radio Liberty (англійська) . Пенсильванія, США: PennState Press. с. 18. ISBN 978-0271018690.
- ↑ Шпигунство, фейки, провокації і ЦРУ: як КДБ намагався скомпрометувати Радіо Свобода. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Ремовська, Олена (2014). Говорить Радіо Свобода. Історія української редакції (PDF) (українська) . Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». с. 20. ISBN ISBN 978-966-518-657-1.. Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2020. Процитовано 30 листопада 2019.
{{cite book}}
: Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ (довідка) - ↑ Опір «злісному наклепу на радянську дійсність»: як глушили Радіо Свобода. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Memorandum From the President’s Assistant for National Security Affairs (Kissinger) to President Nixon. https://history.state.gov (англійська) . 06.04.1969. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 30.11.2019.
- ↑ Выступление Генерального секретаря ЦК КПСС М. С. Горбачева на 43-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН (7 декабря 1988). Новости ООН (рос.). 1 лютого 2013. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Би-би-си, Артем Кречетников; Москва. Вой холодной войны. BBC News Русская служба (рос.). Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Підірвати свободу: 35 років тому радянські спецслужби підірвали "ворожу радіостанцію" у Німеччині. nv.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Українська редакція Радіо Свобода: інформація, яка «руйнувала» СРСР. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
Посилання
ред.- Радіо Свобода Україна
- Радіо Свобода Україна у соцмережі «Facebook»
- Радіо Свобода Україна у соцмережі «Instagram»
- Українська редакція Радіо Свобода у соцмережі «Твіттер»
- Українська редакція Радіо Свобода у соціальній мережі «LinkedIn»
- Радіо Свобода Україна у месенджері «Telegram»