Відкрити головне меню

Лікарня

стаціонарна громадська медична установа для надання медичних, лікувальних і консультаційних послуг з лікування і охорони здоров'я
Госпітальне судно «Вільгельм Ґустлофф» в 1940 р.

Ліка́рня (заст. шпита́ль)[1] — медичний заклад та лікувально-профілактична установа, яка надає стаціонарну кваліфіковану і спеціалізовану медичну допомогу. Існує також термін го́спіталь, що наразі в Україні вживається переважно щодо військових лікарень, шпиталів[2].

Госпіталі (від лат. hospitālis — «привітний», «гостинний») з'явилися у середньовіччі як заклади, де розміщували паломників.

Зміст

ІсторіяРедагувати

В ХІ-ХІІ століттях у госпіталях надавалися лікувальні послуги паломникам, притулок на певний час. За необхідності паломники могли отримати фінансову допомогу, захист від переслідувань тощо. Створенням мережі госпіталів в Європі та на Близькому Сході опікувався лицарський Орден госпітальєрів (іоаннітів). Створення Ордену госпітальєрів і започаткування закладів даного типу бере свій початок від заснування госпіталю, розташованого в Єрусалимі при монастирі Діви Марії, де задовго до арабських завоювань приймали і лікували паломників, прибулих на Святу Землю[3].

Згодом госпіталі перетворилися на військові стаціонарні лікувальні заклади — шпиталі і втратили функцію розміщення мандрівників[4].

ТермінРедагувати

Див. також: Шпиталь

Слова госпіталь, шпиталь сходять до лат. hospitale cubiculum: перший термін запозичений через посередництво російської (де він відомий з XVIII ст.) і нідерландської (hospitaal) мов, другий — через нім. Spital[5][6]. Більш давнім є термін «шпиталь», що вживався на теренах польського королівства з XIV ст.; він з'явився в народній мові з козацьких часів (Трахтемирівський шпиталь для покалічених і старих запорожців). Його зафіксував у своєму словникові, складеному ще в першій половині XIX століття, Павло Білецький-Носенко[7]. На теренах України перший відомий міський шпиталь Св. Духа існував з 1377 року у Львові, де на XVI ст. існували шпиталі при церквах міста.[8]

КласифікаціяРедагувати

В Україні залежно від адміністративно-те­риторіального поділу розрізняють обласні, міські, центральні районні та сільські лікарні. Загалом лікарні класифікуються за типом організації та за спеціалізацією.

Лікарня інтенсивного лікування є багатопрофільним лікувальним закладом, що входить до складу госпітального округу та надає спеціалізовану медичну допомогу як цілодобовий стаціонар дорослим і дітям з гострими станами або загостренням хронічних хвороб, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду. Вона є організаційно-методичним центром з питань інтенсивного лікування для всіх закладів охорони здоров'я госпітального округу. Лікарні такого призначення залежно від чисельності та структури населення, що ними обслуговується, поділяються на два рівні:

  • першого, що організуються для обслуговування населення чисельністю від 120 до 350 тисяч, мають меншу ліжкову та діагностичну потужність та обмежений перелік госпітальних відділень;
  • другого, що організуються для обслуговування населення чисельністю більше 350 тисяч, мають більшу ліжкову та діагностичну потужність й ширший перелік госпітальних відділень. Вони забезпечують надання інтенсивної допомоги населенню округу або населенню декількох округів, до складу яких входять лікарні інтенсивного лікування першого рівня, для надання інтенсивної допомоги населенню за профілями, що відсутні в лікарні інтенсивного лікування першого рівня або у випадках, коли пацієнт потребує складніших діагностичних та лікувальних втручань, ніж ті, що можуть надаватися в лікарнях інтенсивного лікування першого рівня.

Типи організації лікареньРедагувати

  • Децентралізовані — кожне відділення займає окремий корпус лікарні. Недолік такої системи — велика площа. У чистому вигляді практично не зустрічається.
  • Централізовані — абсолютна більшість відділень поєднані в одному корпусі, розташованих, як правило, на різних поверхах або частинах будинку. Як правило при такому вигляді організації за межі однієї будівлі винесені технічні приміщення, харчоблок, поліклінічне і танатологічне (патологоанатомічне) відділення.
  • Змішані — поєднання особливостей обох видів: є один-два великі корпуси з різними відділеннями і кілька дрібніших корпусів для деяких відділень. Більшість великих лікарень організовано за таким принципом.

За спеціалізацією (профілем)Редагувати

  • Спеціалізовані — спрямовані на лікування певного класу захворювань: кардіологічні (кардіоцентр), нейрохірургічні, онкологічні, урологічні, інфекційні та інші.
  • Загальні — багатопрофільні установи, де проводиться діагностика та лікування широкого спектру захворювань.

Згідно з профілем лікування у лікарнях створюються відділення певних профілів.

СучасністьРедагувати

 
Лікарня — Бразилія

Лікарня — це установа, яка надає медичні послуги для громади. Лікарі, медсестри та інші працівники лікарні працюють над відновленням здоров'я хворих та поранених. Вони також здійснюють профілактику хвороб задля збереження здоров'я пацієнтам, відповідно й громадського здоров'я. Деякі лікарні служать центрами медичної освіти та досліджень, тоді їх називають клініками. Деякі відомчі лікарні мають у своєму складі поліклініки, що покращує зв'язки між стаціонарною та амбулаторною допомогою, хоча в Україні державні лікарні та поліклініки є відокремленими одна від одної. Кожна лікарня має свої види послуг, відповідно різниться набором відділень. Наразі лікарні різняться за типом власності. Вважається, що пацієнтам слід перебувати в лікарні не більше 5 днів, щоб запобігти внутрішньолікарняному зараженню нозокоміальною інфекцією.

Лікарня розташовується у спеціально збудованих чи пристосованих будівлях, які за переліком і площею службових приміщень відповідають діючим санітарно-гігієнічним, протиепідемічним, будівельним нормам та правилам, технічнобезпековим і протипожежним вимогам.

Загальна лікарня надає послуги більшості людей та хвороб. Спеціалізована лікарня лікує певних людей або певні хвороби чи групу хвороб. Наприклад, дитячі лікарні лікують лише дітей, реабілітаційні лікарні надають послуги, щоб допомогти людям ефективно жити після тяжких хвороб. Клініки навчають майбутніх лікарів, медсестер, фахівців лабораторії тощо.

Більшість лікарень належать місцевій громаді. Некомерційна добровільна лікарня належить благодійним організаціям чи релігійним групам. Приватна лікарня працює як компанія, щоб отримати прибуток для власників. Державна лікарня належить державі або місцевій владі. Медичний персонал, що складається з лікарів, лікує хворих і надає поради всім іншим членам команди лікарів. Медичний персонал також включає інтернів чи резидентів (у закладах Західної Європи, США, Канади). Ці стажери закінчили медичний університет і отримали знання лікаря загальної практики, вони працюють у лікарні для отримання кваліфікації лікаря певної спеціальності, тому їхня інтернатура або резидентура триває різний час (від 2-х до 7 років). Корпоративний персонал формує найбільшу групу в команді з догляду за пацієнтами. Професійні медсестри виконують велику частину догляду пацієнта під керівництвом лікарів. Вони перевіряють температуру, частоту пульсу і артеріальний тиск, здійснюють ін'єкції тощо.

Більшість лікарень мають у своєму складі різні лікувальні відділення. Кількість відділень залежить від розміру та типу лікарні.

Приймальне відділенняРедагувати

Приймальне відділення приймає пацієнтів, які направлені з первинної ланки для стаціонарного лікування або в режимі швидкої допомоги, реєструє їх, заводячи на них медичний документ — історію хвороби. У приймальному відділенні його лікарі (штатні або чергові) оглядають хворих, формулюють попередній діагноз, на підставі якого хворого госпіталізують для подальшого лікування у певне відділення. Для верифікації попереднього діагнозу у приймальному відділенні проводяться за необхідності ургентні загальноклінічні та інструментальні дослідження, через що у відділенні є окремі приміщення для їх проведення, а в штаті відділення — відповідні фахівці. З метою надання термінової діагностики хворим, що поступають до лікарні, до приймального відділення викликають необхідних фахівців з певних медичних спеціальностей з інших відділень, яких їх немає в штатному розпису приймального відділення. При невідкладних станах у хворих іноді ургентна медична допомога за життєвими показаннями надається у приймальному відділенні.

СтаціонарРедагувати

Після проведення усіх необхідних заходів у приймальному відділенні визначається спеціалізоване стаціонарне відділення, де буде проводитися подальша діагностика стану і лікування пацієнта. Кількість відділень може змінюватися залежно від розміру лікарні, але в цілому існують наступні: терапевтичні та їхні спеціалізовані різновиди, хірургічні, акушерські, гінекологічні тощо. Пацієнтів поміщають до основної складової одиниці стаціонарного відділення — палату.

Окрім соматичних відділень в штаті лікарні є допоміжні. Клінічна лабораторія проводить загальноклінічні (гематологічні, дослідження калу, сечі, харкотиння тощо, біохімічні дослідження на вимогу соматичних відділень. Виконуються як планові, так й ургентні аналізи. Бактеріологічна лабораторія виконує бактеріологічні посіви. Рентгенологічне відділення займається рентгенологічною діагностикою для усіх відділень лікарні, в тому числі, й комп'ютерною томографією. У деяких потужних лікарнях переважно міського або обласного значення створені центри магнітно-резонансної томографії.

Одним з відділень є реанімаційне. Воно надає медичну допомоги тим хворим, в яких порушені вітальні функції або тяжкість стану за основною хворобою передбачає можливість їх порушення. В Україні ці відділення розраховані на 6, 9 або 12 ліжок. Згідно з існуючими нині нормами у нашій країні на добу на обслуговування хворих в цьому відділенні за штатним розкладом є один черговий лікар, 2 медичні сестри та одна молодша медична сестра по догляду за хворими на 6 ліжок.

В інфекційному відділені штатний розпис лікарів для ведення хворих розраховується у небоксованих відділеннях 1 ставка з розрахунку на 24 ліжка, у боксованих — на 12 ліжок. Для щоденних чергувань окремо входять до штату лікарські ставки для чергування.

Відомі шпиталіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Шпиталь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Госпіталь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Смаль І. В. Географія туризму та рекреація: словник-довідник. Видавництво «Навчальна книга — Богдан», 2010.
  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  7. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. — 4-е вид., перероб. і доп. — Київ: «Українська книга», 1997. — 336 с. ISBN 966-7219-00-3
  8. Качор Ігор, Любов Качор Марево давнього Львова — Львів: «Апріорі», 2009 — ISBN 978-966-2154-03-0

ДжерелаРедагувати

  • Лікарня — Енциклопедія сучасної України
  • МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ. НАКАЗ від 30.12.2011 N 1008 "Про затвердження примірних положень про заклади охорони здоров'я". [1]
  • Наказ Міністерства охорони здоров’я від 20.02.2017 № 165 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я від 18.12.2017№1621) «ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ про госпітальний округ» [2]

ПосиланняРедагувати