Амбулато́рія (лат. ambulatorium — те, що робиться на ходу) — лікувально-профілактичний заклад, який подає основні види мед. допомоги як в самій амбулаторії, так і вдома.

Від поліклініки амбулаторія відрізняється меншим обсягом роботи.

ІсторіяРедагувати

Амбулаторії виникли в 16 ст. у Франції як пересувний військово-медичний заклад. У Росії 17 — початку 19 ст. амбулаторії існували лише при деяких міських та відомчих лікарнях. З розвитком земської медицини амбулаторії створювались також і в сільських місцевостях, але потреб населення задовольнити не могли.

Амбулаторії в СРСРРедагувати

Після об'єднання амбулаторно-поліклінічних закладів з лікарнями (1947) самостійні амбулаторії в невеликій кількості існують в селах та як спеціалізовані амбулаторно-поліклінічні заклади в містах. Крім того, амбулаторії діють як заклади закритого типу на багатьох підприємствах.

В СРСР існувала широка мережа амбулаторно-поліклінічних закладів, які являли собою відділення об'єднаних лікарень. Зокрема в УРСР 1958 було понад 4 129 поліклінік та амбулаторій.

Станом на 1 січня 1980 р. в Україні було 8116 амбулаторно-поліклінічних закладів. [1]

Основні функціїРедагувати

Амбулаторно-поліклінічні заклади, що діють за територіальним принципом, відіграють велику роль у впровадженні профілактичних заходів, насамперед — диспансеризації.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Л. І. Бугай. Поліклиника // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.