Відкрити головне меню

Пові́т (пол. powiat, рос. повет, уезд, заст. орф. повѣтъ, уѣздъ) — адміністративно-територіальна одиниця в Великому Князівстві Литовському, Польському королівстві, Речі Посполитій, Королівстві Галичини та Володимирії, Західно-Українській Народній Республіці, Російській імперії, а також ранньому СРСР. Нині є адміністративною одиницею середнього рівня в Польщі.

В УРСР-СРСР повіти скасовано внаслідок адміністративної реформи 19221923 років.

ЕтимологіяРедагувати

Слово повіт походить від прасл. *povětъ («округ», «розмічена ділянка землі»), пов'язаного з дієсловом *povětiti («розмічати гілками»), утвореним від *větь («гілка», «вітка», «віть»). Менш ймовірна версія тлумачення українського слова як полонізму, або його пов'язання з прасл. *větiti («говорити», пор. «віче»)[1].

У російській мові розрізнюється вживання термінів повет і уезд: перший вживається тільки щодо адміністративної одиниці на територіях Речі Посполитої (в Україні до 1929 р.), другий — в решті випадків[2][3][4]. У Російській імперії до 1831 року слово повѣтъ вживалося замість уѣздъ у західних губерніях[5].

Історичні згадкиРедагувати

 
Полтавська губернія з поділом на повіти і стани у 1860-х роках.

Уперше трапляється в джерелах кінця XIV століття, написаних діловою руською мовою Великого князівства Литовського. На території Галицької Русі, західної Волині та західного Поділля в складі Польського королівства до 30-х років XV століття повіти являли собою округи, якими управляли воєводи, які призначалися з місцевого населення і підпорядковувалися старостам. З утворенням Руського, Белзького і Подільського воєводств ці землі також були поділені на повіти. Управляв повітом гродський староста, що відав адміністративними, судовими, а іноді й військовими справами. З поширенням на українські землі польського права у кожному повіті діяв гродський суд (очолював староста) та виборний земський суд, які обслуговували головним чином шляхту (передусім землевласницьку). До середини XVI століття деякі з повітів складалися з свого роду підповітів на чолі з старостами нижчого рангу. У Волинській, Східноподільській і Київській землях до 1566 року повіти були старостинськими округами, а в створених цього ж року Волинському і Брацлавському воєводствах, а також у Київському воєводстві (існувало з 1471 року) — судово-адміністративними округами.

У роки національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 16481657 років на території Гетьманської держави було скасовано повіти і запроваджено полково-сотенну систему адміністративно-територіального і військового управління (див. Полк і Сотня).

В Австро-Угорській і Російській імперіяхРедагувати

Див. також: Повіт (Росія) та Дистрикт

Після входження українських земель до складу монархії Габсбурґів (Австрійської) на території Галичини і Буковини запроваджувався поділ на округи (циркули) і дистрикти. Українські землі, що потрапили під владу Російської імперії були остаточно поділені в кінці XVIII століття на губернії та повіти («уїзди»). Місцеве населення замість австрійських і російських термінів (Distrikt, уѣздъ) традиційно вживало слово «повіт», що знайшло свій вияв в українській та польській суспільно-політичній та науковій літературі 19 та 20 століть. Поділ на дистрикти проіснував до розпаду Австро-Угорщини, а на повіти — до 1918 року.

Повітовий поділ зберігався в УРСР до 1923 року, коли замість 102 повітів було створено 52 округи. В 19191939 роках повіт був адміністративно-територіальною одиницею на західноукраїнських землях, що входили до складу Польщі.

Сучасна ПольщаРедагувати

Докладніше: Повіти Польщі
 
Мапа польських повітів

З 1 січня 1999 року Польща ділиться на 308 сільських повітів і 65 міських (міста на правах повіту). Містом на правах повіту є місто, в якому проживають понад 100 тис. жителів, а також місто, яке з 31 грудня 1998 року перестало бути центром воєводства. Повіт повинен охоплювати по можливості однорідну за поселенською і просторовою структурою і за суспільними економічними зв'язками територію.

У Польщі до сфери обов'язків керівництва по́вітів включені всі локальні питання, що виходять за межі ґміни, зокрема, охорона громадського порядку і загальна безпека, протипожежна безпека і захист від повеней, запобігання стихійним лихам і усунення їх наслідків, утримання загальних лікарень, боротьба з безробіттям, будівництво і утримання міжґмінних доріг .

Розмір повіту обирається виходячи з того, щоб уся діяльність його адміністрації могла перебувати під безпосереднім контролем виборців. Начальником ради управління є староста.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Повет // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  3. «Толковый словарь русского языка» под редакцией Д. Н. Ушакова (1935—1940)
  4. Т. Ф. Ефремова. Современный толковый словарь русского языка, 2000
  5. Энциклопедия права. 2015.

ПосиланняРедагувати