Битва під Ольшаницею

(Перенаправлено з Битва під Ольшаницею (1527))

Би́тва під Ольшани́цею (також Битва під Каневом) — одна з найбільших перемог над татарами русько-литовського війська під проводом князя Костянтина Острозького, що сталася 27 січня 1527 року біля села Ольшаниця.

Битва під Ольшаницею
Координати: 49°40′00″ пн. ш. 30°37′00″ сх. д. / 49.666667000027771905479° пн. ш. 30.616667000027778300364° сх. д. / 49.666667000027771905479; 30.616667000027778300364
Дата: 27 січня 1527 року
Місце: біля села Ольшаниця, зараз Рокитнянського району Київської області.
Результат: вирішальна перемога ВКЛ
Сторони
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svgВелике Князівство Литовське Crimean Tatar tamga icon (blue and gold).png Кримське ханство
Командувачі
Alex K Ostorzhskyi.svgКостянтин Острозький
POL COA Klamry.svgАндрій Якубович Немирович
Alex K Ostafiy Dashkevysh.svgОстафій Дашкович
невідомо
Військові сили
невідомо від 34 до 40 тисяч
Втрати
невідомо 24 тисячі вбито, 700 взято в полон

Взимку 1527 року татари (найвірогідніше, згідно з Ф. Сперулі, 7000 вояків ВКЛ проти 20000 татар; Михалон Литвин вказував 25000 нападників проти 3,5 тис.[1] за іншими даними, 34 чи 40 тисяч) за наказом турків пішли на Полісся і добралися аж до Пінська. Коли ж верталися з ясиром, князь Костянтин зненацька вдарив на них під Ольшаницею в Київщині (над річкою Гороховаткою, припливом Росі). Разом із коронними військами під проводом київського воєводи Андрія Немировича та черкаського старости Остафія Дашковича, в битві взяли участь почти княжат Юрія Слуцького, Федора Сангушка, Юрія Радзивілла, Івана та Олександра Корибутів-Вишневецьких, Олександра Чорторийського.

Бій йшов у глибоких снігах. Загинуло 24 тисячі татар, десь із сімсот дісталося в полон, з полону визволено 40 тисяч бранців. За цю славну перемогу Острозького величали найвищим вождем, «summus cum Tataris belli gerendi imperator», а король Сигізмунд І уладив йому у Кракові тріумфальний в'їзд, «приймав його з найбільшими почестями у прияві всього двору; коли він в'їздив у місто й на замок, перед ним несли воєнні знаки, здобуті на ворогові у цій війні і вели забраних у неволю татар»[2].

Погром під Ольшаницею став реваншем князя Костянтина за нещасливу Сокальську поразку.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати