Відкрити головне меню
Герб Покуття[джерело?]
Покуття 1648
Покуття на мапі Боплана 1648
Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. (Покуття або Гуцульщина. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.)

Поку́ття — історико-географічна область України, східна частина сучасної Івано-Франківської області.

Зміст

Назва й межіРедагувати

Походження назви має різні тлумачення. Найдостовірнішим є виведення її від слова «кут». Це може бути ім'я землі «в кутах», утворюваних крутими згинами річок (у цьому випадку Дністра, Прута та Черемоша з притоками).

Назва може походити і з того, що у джерелах 17—18 ст. Покуттям називали південно-західний «кут» Галичини між річками Дністром, Черемошем та Карпатами (включно зі значною частиною Гуцульщини, хоча з 19 ст. Покуття обіймає лише рівнинну частину цієї території).

Також може походити від назви містечка Кути.

Слово «Покуття» виводиться подібно до назв Поділля (від діл), Пониззя (від низ), Полісся (від ліс).

Визначення території з цією назвою у різних джерелах і авторів неоднакове. Але завжди назва Покуття стосується південно-східної частини теперішньої Івано-Франківської області. Його північною межею вважається Дністер, східною — кордон із Буковиною. Певні розходження стосуються лише окреслення південної і західної меж. З урахуванням даних мовознавства й етнографії утвердилося окреслення покутського ареалу рівнинною територією правобережжя середнього Придністров'я до річок Бистриця Надвірнянська або Бистриця Солотвинська на північному заході та суміжної з етнографічною Гуцульщиною на південному заході. Це сучасні Городенківський, Коломийський, Снятинський, Тлумацький, північно-східна смуга Богородчанського, Надвірнянського, Косівського районів Івано-Франківської області.

ІсторіяРедагувати

 
Князівство Молдавія під час правління Стефана Великого (Покуття показане на північному заході)
 
Мапа історичної області Покуття (позначено синьо-зеленим), зроблена румуном Іоном Янку Ністором. Відень 1910

Назва «Покуття» трапляється вже у джерелах XIV ст. як визначення адміністративно-територіальної одиниці.

13871772 — Покуття було під владою Польщі.

З територією Покуття пов'язане повстання Мухи (14901492). Наприкінці 15 ст. (бл. 1498) було захоплене молдаванами. 1505-го вони, після тривалих перемовин, повернули Покуття Королівству Польському.[1]

У серпні 1506 було захоплене молдавськими військами господаря Богдана III Сліпого. Вислане за рішенням Сенату 4-тисячне наймане військо польської Корони під командуванням Станіслава Ходецького, Миколая Каменецького вигнало молдаван, потім розбило їх під Хотином.[2]

15301531 — Покуття займав господар Молдавії Петро IV Рареш, підтримуваний частиною українського населення.

У 16–18 ст. на Покутті активно діяли загони опришків.

У 17721918 Покуття у складі Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина).

1919 — землі Покуття знову захопила Польща.

З 1939 Покуття разом із рештою Галичини ввійшло до складу УРСР.

ЕтнографіяРедагувати

 
Покутська кераміка XIX ст. Музей міста Санок. Порівняйте з гуцульською керамікою

Поряд з історико-географічними особливостями територіально Покуття вирізняється і як своєрідний локальний етнографічний район України, населення якого називають покутянами. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі) і Гуцульщини (на південному заході), Буковини (на південному сході). Це не тільки цікаві риси етнографічної перехідності прикордонних зон, а й самобутні етнокультурні реалії, які простежуються в традиційному покутському будівництві, народному одязі з особливо багатим розмаїттям головних жіночих уборів, орнаментиці й колориті вишивки, у багатьох звичаях, обрядах, словесному й музичному фольклорі, танцях, місцевих ремеслах і промислах. За багатьма показниками галицько-покутський етнографічний ареал продовжується на сході також на суміжну Буковину. Ця спільність є і в народній мові (покутсько-буковинському говорі).

Отже, назва покутяни є не лише похідною від історико-географічного чи адміністративного поняття, а й має етнографічний зміст, виступає як найменування одного з локальних етнографічних підрозділів українського народу.

Покуття на географічних картахРедагувати

1540 р. (з 1568 р. нова редакція)Себастьян Мюнстер; карта – “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA” (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в «Географії Птолемея» (редакція Себастьяна Мюнстера). Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Pokutze (Покуття), Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян) зі Львовом (Leopol), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор’я і Кримського півострова). [3].

1548 р. Джакомо Гастальді. Карта “Polonia et Hungaria Nova Tabula” (Нова карта Польщі та Угорщини). На мапі виділено українські етнічні землі: Poichze (Покуття),Поділля (Podolia), Rоssia Rossa (Червона Русь), Volhinia (Волинь), Codimia (Кодимія).[4].

1613 р.) Карта Радзивіла (Карта Великого князівства Литовського). Це - перше картографічне джерело у XVII ст., де використана назва «Україна». В тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: Полісся (Polesia), Західна Волинь (Wolynia citerior), Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), Покуття (Роkutiœ Pars),Підляшшя (Podlachia), Червона Русь (Rufsia rubra), Поділля (Podolia), частина Ciверськоґо князівства (Severiensis Pars).[5].

1648 р. Ґійом де Боплана. Карта - «Ukrainae pars quae Pokutia vulgo dicitur» (Частина України, Покуття).[6].

1675 р. Фредерік де Вітт. Карта – «Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae Podoliae Vcraniae Prussiae Livoniae, et Curlandiae» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії). На цій карті територія по обидва боки Дніпра має напис Vkrainia (Україна). Західна Україна на карті –Червона Русь (RUBRA RUSSIA) в межах якої виділено Покуття (POKUTIA).[7].

1710 р. Герард ван Кюлен . Карта Польщі “REGNI POLONIÆ et DUCATUS LITHUANIÆ,”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukrania (Україна). До України належить Волинь (Volhinia). Західна Україна – Червона Русь (Russia Rubra) в межах якої виділено Покуття (Pokutia). Окремо виділено Поділля (Podolia).[8].

1711 р. Йоганн-Баптист Гоманн. Карта - “Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae” (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Від Галичини до Слобожанщини – написи Russia Rubra Червона Русь та та Ukraina (Україна) (проведені паралельно). На карті виділено українські історико-географічні землі: Покуття (Pokutia), Volhynia (Волинь), Podolia (Поділля), Podlachiae (Підляшшя) та ін.[9].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Frederyk Papeé. Aleksander Jagiellończyk (1461–1506) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa; Kraków; Łódź; Poznań; Wilno; Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Тоm 1, zeszyt 1. — Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. — S. 60. (пол.)
  2. Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 353. (пол.)
  3. Байцар Андрій.Українські землі на картах Себастьяна Мюнстера (XVI ст.) http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html
  4. Байцар Андрій.Назва "Покуття" на європейських картах (XVI-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html
  5. Байцар Андрій.Назва Покуття на європейських картах (XVI-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html
  6. Байцар Андрій.Назва "Покуття" на європейських картах (XVI-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html
  7. Байцар Андрій.Назва "Покуття" на європейських картах (XVI-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html
  8. Байцар Андрій.Назва "Покуття" на європейських картах (XVI-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html
  9. Байцар Андрій.Назва "Покуття" на європейських картах (XVI-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html

Джерела та літератураРедагувати

  • Байцар Андрій.Українські землі на картах Себастьяна Мюнстера (XVI ст.) http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html
  • Байцар Андрій.Назва "Покуття" на європейських картах (XVI-XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/xvi-xix.html
  • Ісаєвич Я. Д. Покуття, Покутє // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 320. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  • Історія Покутської землі XV–XVII ст. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. — 2-ге вид., допов. — Івано-Франківськ: [б. в.], 2011. — Т. 1. — 253 с. : іл.
  • Історія Покутської Хмельниччини 1648—1655 рр. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. — 2-ге вид., допов. — Івано-Франківськ: [б. в.], [2011]. — Т. 2. — 237 с. : іл.
  • Історія Покутської землі XVII–XVIII ст. в літописі та ілюстраціях / Володимир Грабовецький ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. — 2-ге вид., допов. — Івано-Франківськ: [б. в.], [2011] . — Т. 3. — 299 с. : іл.
  • С. А. Макарчук. Етнографія України. Навчальний посібник
  • Значення слова Покуття: красний кут, почесне місце. / Російсько-українські словники на сайті r2u.org.ua

Інтернет-ресурсиРедагувати

Польською мовою: