Лю́блінське воєво́дство (лат. Palatinatus Lublinensis, пол. Województwo lubelskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 14741795 роках. Створене на основі східних земель Сандомирського воєводства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Малопольща. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на сході Малопольщі. Головне місто — Люблін. Очолювалося люблінськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Любліні. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 3 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&011033.066000011 033,66 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&0186482.&&&&00186 482 осіб. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу краю Нова Галичина Австрійської монархії.

Люблінське воєводство

пол. Województwo lubelskie

Герб
Адм. центр Люблін
Країна  Корона Королівства Польського
Регіон Малопольська провінція
Межує з: сусідні адмінодиниці
Белзьке воєводство, Руське воєводство ?
Населення
 - повне
Площа
 - повна 10 230 км²
Дата заснування 1474
Дата ліквідації 1795

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Люблінське воєводство

Повіти ред.

Примітки ред.

  1. Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska.

Джерела ред.