Люблін
Лю́блін, або Люблин[5] (пол. Lublin, їдиш לובלין) — місто в Польщі, столиця Люблінського воєводства. Люблін є одним з найстарших поселень у Польщі. Ще в VI столітті на схилах пагорбу Чвартек почали осідати поселенці. Сьогодні Люблін — центр Люблінського воєводства, найбільше місто та промисловий, культурний і науковий осередок у Східній Польщі та на правобережжі Вісли. З огляду на велику кількість історичних пам'яток, спортивно-оздоровчих об'єктів та готельну базу місто є важливим туристичним центром.
Зміст
ГеографіяРедагувати
Місто розташоване на північній околиці Люблінської (Любельської) височини (пол. Wyżyna Lubelskia), на берегах річки Бистриці, притоки Вепру.
КлiматРедагувати
| Клімат (1936−2011) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 18,0 | 16,2 | 22,0 | 27,2 | 35,7 | 33,9 | 35,0 | 37,0 | 33,2 | 25,0 | 18,9 | 15,0 | 37,0 |
| Середній максимум, °C | −0,7 | 0,4 | 5,7 | 12,7 | 18,4 | 21,4 | 23,3 | 23,0 | 18,1 | 12,3 | 5,4 | 0,8 | 11,8 |
| Середня температура, °C | −3,1 | −2,5 | 1,6 | 7,8 | 13,1 | 16,2 | 17,9 | 17,4 | 12,9 | 7,9 | 2,6 | −1,4 | 7,6 |
| Середній мінімум, °C | −5,9 | −5,7 | −2 | 3,0 | 7,7 | 10,7 | 12,5 | 12,0 | 8,2 | 4,0 | 0,0 | −3,9 | 3,5 |
| Абсолютний мінімум, °C | −32,2 | −31,1 | −30,9 | −7,2 | −4,1 | 0,0 | 2,0 | 0,0 | −4 | −7,6 | −17,9 | −23,9 | −32,2 |
| Норма опадів, мм | 22.7 | 25.9 | 27.3 | 42.4 | 51.1 | 66.6 | 71.5 | 64.0 | 55.5 | 40.6 | 36.7 | 33.6 | 537.9 |
| Кількість сонячних годин | 53 | 73 | 115 | 174 | 226 | 237 | 238 | 248 | 165 | 124 | 48 | 37 | |
| Кількість днів з опадами | 23,3 | 19,5 | 18,4 | 13,1 | 13,0 | 11,8 | 12,3 | 9,3 | 11,2 | 13,3 | 18,1 | 20,8 | 184,1
|
| Вологість повітря, % | 88.7 | 85.9 | 79.8 | 68.9 | 71.9 | 73.7 | 75.1 | 74.4 | 79.8 | 84.0 | 89.4 | 90.2 | 80.1 |
| Джерело: Climatebase.ru[6] | |||||||||||||
ІсторіяРедагувати
Перші постійні поселення на люблінській землі з'явилися на початку середньовіччя, хоча археологічні знахідки вказують на присутність різних культур за довго до цього. Найбільш ранні поселення відносять до VI-го століття, знайшли на пагорбі в передмісті Любліна Чвартек пол. Czwartek (четвер — найімовірніше, посилання на торговий день у поселенні). Цілком імовірно, що навколишні пагорби, зокрема, земля сучасного люблінського старого міста, також були в той час заселені.
У X столітті була споруджена дерев'яна оборонна споруда, пізніше кам'яна. В X-му і XI-му століттях поселення Чвартек перетворилося на важливий торговий центр. Знаходження Любліна на східних кордонах польських земель визначило його військове значення. Фортеця, що стала місцем перебування каштелянів, вперше згадується в історичних джерелах з 1224 року. Найдавніший історичний документ, де згадується Люблін, датується 1198 роком. 1260 року, тобто, вже за короля Данила Романовича, домініканці збудували перший католицький костел архангела Михаїла.
За Галицько-Волинським літописом: «А Данило й Василько почали війну з лядським, князем Болеславом [1243 р. або 1244 р.]. Вони ввійшли в Лядську Землю чотирма дорогами: сам Данило воював коло Люблина, Василько над Ізволою й Ладою, коло Білої, двірський Андрій над Сяном, а Вишата воював Підгіря. Вони взяли добичу й вернулися. Але потому вирушили знову й повоювали Люблинську Землю аж до річки Висли й Сяну. Вони приїхали під Завихвост. Князь Василько стрілив через річку, але не могли переправитися через річку, бо вона (сильно) наводнилася, отже вернулися, забравши багато добичі. За короткий час приїхали ляхи й воювали коло Андрієва. Як це почув князь Данило з братом Васильком, зібрали свою силу, веліли приладити пращі й інші прилади до облоги города: й рушили походом на город Люблин: за день поспіли з Холма до города (Люблина) із усім військом і пращами. Як пращі кидали (каміння), а стріли летіли (густо) як дощ на їх город, ляхи побачили, що битва з руссю стає чимраз тяжча, й почали просити пощади. Данило й Василько пощадили їх, але під умовою, що не будуть помагати своєму князеві; вони ж обіцяли це. Отже Данило з братом вернулися, повоювавши цю землю». Як відмітив Даріуш Домбровський, повідомлення це рішуче відрізняється від переказу Длуґоша, а в деяких місцях діаметрально протилежне. В наступі на Люблін брали участь як Данило, так і його брат Василько. За Галицько-волинським літописом, перелякані перевагою русинів, оборонці Любліна попросили Романовичів припинити атаки на місто. Руські князі погодилися після запевнення міщан, що не будуть підтримувати Болеслава Встидливого, після чого повернулися додому, по дорозі пустошачи околиці. На думку Д. Домбровського, у цьому епізоді не прослідковується жодного зв'язку поміж описом у «Annalium» Длуґоша і описом Галицько-Волинського літопису, а свою розповідь Длуґош спирає на переказі незбереженого «Rocznika świętokrzyskiego», який звучить так: «Anno Domini millesimo CCXL quarto Rutheni per diversos insultus Lublin et totum territorium devastant et succedunt et castrum per se edificare ceperunt et turrim muratam fecerunt». Люблін, було втрачено вже після смерті князя Лева Даниловича (бл. 1228–бл. 1201) у 1302 р., тобто русини безперервно володіли Люблінською землею, за словами М. Стрийковського, 57 років. З княжих часів у Любліні і досі збереглась кругла кам'яна вежа. З автохтонного руського (українського) населення тепер майже нікого не залишилося.
1317 року під час правління князя Владислава I Локетека місто отримало магдебурзьке право. Казимир III[7] оцінив стратегічну важливість міста, оточили його в 1341 оборонними стінами. 1341 року Казимир III здобув біля Любліна перемогу над татарами.
1392 року місто отримало значні торговельні привілеї від короля Владислава II Ягайла, а зі зближенням між Польщею та Литвою, стало місцем значної частини торгівлі між двома країнами. 1474 року Казимир IV Ягеллончик зробив місто столицею новоствореного Люблінського воєводства. У XV і XVI-му столітті місто швидко зростало. Протягом XVI-го століття кілька разів були проведені засідання сейму. 26 червня 1569, одним з найважливіших з них проголосив Люблінську унію, яка об'єднала Польщу та Литву.
У місті діяло українське православне братство, доброчинцем якого, зокрема, був князь Юрій Чорторийський.[8]
З другої половини XVI століття протестантський рух охопив Люблін. Приблизно в той же час була також створена одна з найбільших єврейських громад Польщі.
У XVII столітті епідемія в місті забрала життя більш ніж 5 тис. жителів. У 1655 році місто перейшло у руки козаків Богдана Хмельницького, а потім у 1656 році постраждало від шведського вторгнення, в часи Північної війни. 1703 року Август II Фрідріх надає місту привілеї, що порівняли його в правах з містом Краків.
Російська окупаціяРедагувати
У 1792 місто займають російські війська. Після третього поділу Польщі, в 1795 Люблін відійшов до Австрійської імперії, а потім з 1815 знову до Російської імперії.
У 1877 запущена залізниця сполученням Варшава — Ковель, яка простимулювала промисловий розвиток міста. Населення Любліна зросло з 28 900 в 1873 до 50 150 в 1897. За царизму був центром Люблінської губернії.
1914—1918 рокиРедагувати
Правління Російської імперії закінчилося в 1915 році, коли місто було окуповане німецькою та австро-угорською арміями. У той час єврейська громада становила близько 40 % від населення Любліна.
Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада при допомозі підрозділів польських легіоністів змогла захопити цю частину.[9]
Німецько-нацистська окупаціяРедагувати
Під час німецько-нацистської окупації міста, що почалася 1939 року, населення, зокрема єврейські жителі, було об'єктом серйозного гноблення з боку окупантів. Місто було адміністративним центром однойменного дистрикту і водночас осередком основних німецьких зусиль щодо винищення євреїв в окупованій Польщі. Єврейське населення було змушене жити в гетто. Між 17 березня і 11 квітня 1942 року більшість мешканців гетто — близько 26 000 осіб — були депортовані до винищувального табору Белжець, решта — до Майданека (великий концентраційний табір, створений на околиці міста). Більшість із них були вбиті.
У складі Польської державиРедагувати
24 липня 1944 року в місто ввійшла радянська армія, нiмецька окупація змінилася московсько-більшовицькою і воно стало тимчасовою столицею контрольованої комуністами Польщі. 23 жовтня 1944 року в Любліні був заснований університет Марії Кюрі-Склодовської. Столиця була перенесена до Варшави у січні 1945 р.
У липні 1980 року працівники Любліна були першими в хвилі страйків, спрямованих проти комуністичного режиму, які в кінцевому підсумку призвели до появи «Солідарності».
2017 року місто святкуватиме 700-річчя від часу отримання міських прав.[10]
ДемографіяРедагувати
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][11]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 160891 | 28778 | 113358 | 18755 |
| Жінки | 188212 | 28151 | 114825 | 45236 |
| Разом | 349103 | 56929 | 228183 | 63991 |
Населення за роками:
Історичні пам'яткиРедагувати
Історична частина міста, Старе місто, займає відносно невеликий простір між Краківською брамою і замком. У Старій Ратуші, збудованій у XV столітті, розміщувався Коронний Трибунал. Ринок зберігає свою давню красу: ренесансні кам'яниці, що колись належали багатим купецьким родам, розбагатілим за рахунок торгівлі. Колись у місті був вірменський храм.
Визначними місцями міста є:
- Краківська брама
- Ґродська брама
- Замок із замковою каплицею
- Архікатедра
- Костел святого Станіслава (Домініканців)
- Костел Бернардинців
- Костел Святого Духа
- Костел Бригіток
- Костел святого Миколая на Чвартку
- Костел святого Михаїла Архангела
- Приміщення Коронного Трибуналу
- Старий та новий єврейські цвинтарі
Великий Люблінський замок розташований на високому піднесенні і має мало спільного з первісною оборонною будівлею, збудованою на цьому місці у XIV столітті. Споруда отримала свій сучасний вигляд у XIX столітті; тривалий час тут була в'язниця, а зараз знаходиться Люблінський музей. Із попереднього замкового ансамблю збереглася лише кругла вежа-донжон.
Економіка, наука та культураРедагувати
На території Любліна процвітає промисловість, особливо автомобільна, харчова та металургія.
Наукова база:
- Університет Марії Кюрі-Склодовської
- Люблінська Політехніка
- Люблінський медичний університет
- Люблінський природничий університет
- Люблінський Католицький Університет
Окрім вищезазначеного, у місті є багато цікавих музеїв, філармонії, театри та оперетка. Зокрема, Музей люблінського села, Брама Ґродська — Театр NN.
У місті було засновано популярний польський рок-гурт «Budka Suflera».
ТранспортРедагувати
Люблін є також важливим залізничним та автодорожнім вузлом східної Польщі. У місті діє розгалужена мережа велосипедних доріжок.[12]
АвтотранспортРедагувати
Через місто проходять експрес-автодороги:
- S12 (E373) з Пйотркува Трибунальського (пол. Piotrków Trybunalski) до Холма (пол. Chełm) і кордону з Україною в Дорогуську (пол. Dorohusk)
- S17 (E372) з Варшави до Замістя (пол. Zamoście) i кордону з Україною в Гребенному (пол. Hrebenne), потім — до Києва
- S19 з Білостоку до Ряшева (Białystok — Rzeszów).
У Любліні розпочинаються автодороги:
- крайова № 82 до Влодави
- воєводські № 809 до Пшиточна (пол. Przytoczno), № 822 до Свідника (пол. Świdnik), № 830 до Наленчува (пол. Nałęczów), № 835 до Білгорая (пол. Biłgoraj) і Переворська (пол. Przeworska).
ЕлектротранспортРедагувати
Діє міський електротранспорт. Люблін свого часу — у 1919 році після пропозиції женевської фірми «Austro-Daimler» — міг стати першим містом Польщі, де б почали ходити тролейбуси, однак реалізувати проект не вдалося.[13]
Залізничний транспортРедагувати
Місто — значний залізничний вузол. Залізницю до Любліна розпочали будувати 1875 року. 1893—1894 років почали розбудовувати міський двірець.[14]
СпортРедагувати
1969 року і місті проходила Жіноча шахова олімпіада.
У рамках святкування 700-річчя міста відбулися і заплановані численні спортивні змагання.[15]
Влітку 2017 Люблін став одним із шістьох міст Польщі, які приймали молодіжний чемпіонат Європи з футболу.
КлубиРедагувати
- ФК «Мотор» (Люблін)
- Міський спортивний клуб «Старт» (пол. Miejski Klub Sportowy Start" Lublin)
- Жіночий спортивний клуб «Люблінянка» (пол. KS Lublinianka)
- Спідвейний «Speed Car Motor Lublin» (до сезону 2017 називався «KMŻ Lublin»).
СпорудиРедагувати
- Арена Люблін (пол. «Arena Lublin») — футбольний стадіон, домашня арена футбольних клубів «Мотор» та «Гурнік» (Ленчна).
- Спортивно-видовищна зала «Глобус» (пол. Hala Sportowo-Widowiskowa „Globus”)
- Футбольно-спідвейний «Stadion MOSiR Bystrzyca»
Околиці ЛюблінаРедагувати
4 км від центру Любліна знаходиться колишній німецький нацистський концентраційний та винищувальний табір Майданек, сьогодні меморіал, де загинуло понад 80.000 в'язнів, в основному євреїв. На захід від Любліна (на відстані 30-50 км) знаходяться три важливі туристичні осередки: відомий санаторій Наленчув, що спеціалізується на лікуванні серцевих захворювань, значний промисловий центр Пулави, де у минулому жили славні магнатські роди та Казімєж Дольний — улюблене місце туристів і художників. Розташоване над Віслою місто-красень пишається старовинними ренесансними кам'яницями, ошатними будиночками видатних митців, величним ренесансним костелом та руїнами старовинного замку на високому узгір'ї. Казімєж Дольний особливо популярний серед художників та митців.
Міста-побратимиРедагувати
.svg){kind=small}
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- Григорій Купріянович — український історик і громадський діяч у Польщі.[16]
- Ромуальд Ліпко — музи́ка-мультиінструменталіст, композитор, учасник гурту «Budka Suflera».
- Кшиштоф Цуґовський — лідер відомого рок-гурту «Budka Suflera», сенатор.
Пов'язані з містомРедагувати
- Каєтан Шептицький (бл. 1740—1792) — люблінський каштелян[17]
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Люблінське воєводство — 1999.
- ↑ http://www.panevezys.lt/lt/veiklos-sritys/uzsienio-rysiu-skyrius_1247/tarptautinis-bendradarbiavimas-220/miestai-partneriai.html
- ↑ місто Люблин
- ↑ Climatological Normals for Lublin, Poland. Процитовано November 27, 2013.
- ↑ у польській традиції — з прізвиськом Великий
- ↑ Latacz E. Czartoryski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 277. (пол.)
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 39. — ISBN 5-7707-7867-9.
- ↑ Rozpocznij PODRÓŻ w czasie. (пол.)
- ↑ Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Rowerowy Lublin. (пол.) Mapa Rowerowa Lublina. (пол.)
- ↑ Historia trolejbusów w Lublinie. (пол.)
- ↑ Kolej żelazna w Lublinie do II wojny światowej. (пол.)
- ↑ 700 lat Lublina Wydarzenia sportowe. (пол.)
- ↑ Колянчук О. Купріянович Григорій // [2] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. : іл. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- ↑ Kajetan Szeptycki h. wł. (ID: 2.273.22). (пол.)
ДжерелаРедагувати
- Barącz S. Lublin // Rys dziejów ormiańskich. — Tarnopol, 1869. — S. 104. (пол.)
- Lublin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.) — S. 421—439. (пол.)
- Niedźwiadek R. (Lublin). Odkrycia archeologiczne w kryptach i na cmentarzu pobrygidkowskiego kościoła p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny Zwycięskiej w Lublinie // Rocznik Lubelskiego Towarzystwa Genealogicznego. — S. 192—203. (пол.)
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Люблін |
- Люблін — Культурна Столиця Європи (укр.)
- Інтернет-сторінка міста Любліна
- Офіційна Інтернет-сторінка міста Любліна
- Туристичний довідник (укр.) [недоступне посилання]
- Люблін — місто культури (укр.) [недоступне посилання]
- Буклет (укр.) [недоступне посилання]
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |