Люблін

місто на правах повіту Польщі

Лю́блін (Люблин[8][9][10], пол. Lublin, їдиш לובלין) — місто в Польщі, столиця Люблінського воєводства. Люблін є одним з найстарших поселень у Польщі. Ще в VI столітті на схилах пагорбу Чвартек почали осідати поселенці. Сьогодні Люблін — центр Люблінського воєводства, найбільше місто та промисловий, культурний і науковий осередок у Східній Польщі та на правобережжі Вісли. З огляду на велику кількість історичних пам'яток, спортивно-оздоровчих об'єктів та готельну базу місто є важливим туристичним центром.

Люблін
Lublin

Герб Прапор
Герб Любліна Прапор
Люблін
Люблін
Розташування міста Люблін
Основні дані
51°14′ пн. ш. 22°34′ сх. д. / 51.233° пн. ш. 22.567° сх. д. / 51.233; 22.567Координати: 51°14′ пн. ш. 22°34′ сх. д. / 51.233° пн. ш. 22.567° сх. д. / 51.233; 22.567
Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Столиця для Люблінське воєводство
Засновано 1317
Магдебурзьке право 1317
Площа 147,45 км²
Населення 349103 (2011)[1]
· густота 2386 (2008[2]) осіб/км²
Агломерація біля 550 000
Висота НРМ 168—228  м
Водойма Бистриця (притока Вепшу)
Назва мешканців пол. lublinianin[3] і пол. lublinianka[4]
Міста-побратими Івано-Франківськ, Луцьк, Візеу (24 листопада 1998)[5], Рівне (19 травня 2012)[6], Суми, Хаккярі, Дебречин, Дельменхорст (1992), Рішон-ле-Ціон, Нюкебінґ Фальстер, Тілбург, Луганськ, Старобільськ, Ері, Перник, Алькала-де-Енарес, Берестя, Львів, Нансі, Паневежис (11 вересня 1999)[7], Tilburgd, Анаполіс, Гранада, Цзяоцзо, Ланкастер, Мюнстер, Нілюфер, Новий Сад, Омськ, Рамалла, Тбілісі, Віндзор, Вінниця, Тімішоара, Panevėžys City Municipalityd (11 вересня 1999)
Телефонний код (48) 81
Часовий пояс CEST, UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів LU
GeoNames 765876
OSM 130919 ·R (Люблінське воєводство)
Поштові індекси 20-001 до 20-999
Міська влада
Мер міста Кшиштоф Жук
Вебсторінка um.lublin.pl
Мапа


CMNS: Люблін у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване біля впадіння річок Чехувки та Чернеювки в Бистрицю (притоки Вепру)[8], на північній околиці Люблінської височини (пол. Wyżyna Lubelskia).

КліматРедагувати

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16.7 °C (62 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -3.3 °С (26 °F).[11]

Клімат Любліна
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 10 16 21 26 30 31 32 31 28 22 15 12 32
Середній максимум, °C −1 0 5 11 17 19 21 21 16 11 4 1 10
Середня температура, °C −3 −2 2 7 12 15 16 16 12 8 2 −1 7
Середній мінімум, °C −5 −5 −1 2 7 10 12 12 8 4 0 −2 3
Абсолютний мінімум, °C −31 −25 −17 −5 −2 1 5 4 −2 −7 −16 −20 −31
Днів з опадами 20 17 15 15 14 15 15 12 14 14 17 22 190
Днів з дощем 8 7 10 13 14 15 15 12 14 13 13 13 147
Днів зі снігом 16 13 8 4 0 0 0 0 0 1 7 14 63
Джерело: Weatherbase

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Любліна
 
Люблінська Унiя, 1569.

Перші постійні поселення на люблінській землі з'явилися на початку середньовіччя, хоча археологічні знахідки вказують на присутність різних культур за довго до цього. Найбільш ранні поселення відносять до VI століття, знайшли на пагорбі в передмісті Любліна Чвартек пол. Czwartek (четвер — найімовірніше, посилання на торговий день у поселенні). Цілком імовірно, що навколишні пагорби, зокрема, земля сучасного люблінського старого міста, також були в той час заселені.

У X столітті була споруджена дерев'яна оборонна споруда, пізніше кам'яна. У X-му та XI-му століттях поселення Чвартек перетворилося на важливий торговий центр. Знаходження Любліна на східних кордонах польських земель визначило його військове значення. Фортеця, що стала місцем перебування каштелянів, вперше згадується в історичних джерелах з 1224 року. Найдавніший історичний документ, де згадується Люблін, датується 1198 роком. 1260 року домініканці збудували католицький костел архангела Михаїла. У 1244 році місто на деякий час (скоріше за все на кілька місяців) зайняв Данило Галицький[12].

1317 року під час правління князя Владислава I Локетека місто отримало магдебурзьке право. Казимир III[13] оцінив стратегічну важливість міста, оточив його в 1341 оборонними стінами. 1341 року Казимир III здобув біля Любліна перемогу над татарами.

1392 року місто отримало значні торговельні привілеї від короля Владислава II Ягайла, а зі зближенням між Польщею та Литвою, стало місцем значної частини торгівлі між двома країнами. 1474 року Казимир IV Ягеллончик зробив місто столицею новоствореного Люблінського воєводства. У XV і XVI-му столітті місто швидко зростало. Протягом XVI-го століття кілька разів були проведені засідання сейму. 26 червня 1569, одним з найважливіших з них проголосив Люблінську унію, яка об'єднала Польщу та Литву.

У місті діяло українське православне братство, доброчинцем якого, зокрема, був князь Юрій Чорторийський.[14]

З другої половини XVI століття протестантський рух охопив Люблін. Приблизно в той же час була також створена одна з найбільших єврейських громад Польщі.

У XVII столітті епідемія в місті забрала життя більш ніж 5 тис. жителів. 1655 року місто на чотири місяці було захоплене московсько-козацьким військом (московитами керував Петро Потьомкін, козаками — Данило Виговський[15], а потім, 1656 року, постраждало від шведського вторгнення, у часи Північної війни. 1703 року Август II Фрідріх надає місту привілеї, що порівняли його в правах з містом Краків.

Російська окупаціяРедагувати

1792 року місто окуповують російські війська. Після третього поділу Польщі, 1795 року Люблін відійшов до Австрійської імперії, а від 1815 (після Віденського конгресу) знову до Російської імперії.

1877 року запущена залізниця сполученням Варшава — Ковель, яка простимулювала промисловий розвиток міста. Населення Любліна зросло з 28 900 в 1873 до 50 150 1897-го. За царизму був центром Люблінської губернії.

1914—1918 рокиРедагувати

Правління Російської імперії закінчилося 1915 року, коли місто було окуповане німецькою та австро-угорською арміями. У той час єврейська громада становила близько 40 % від населення Любліна.

Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Польська влада при допомозі підрозділів польських легіоністів змогла захопити цю частину.[16]

Німецька окупаціяРедагувати

Докладніше: Sonderaktion Lublin

Під час німецької окупації міста, що почалася 1939 року, населення, зокрема місцеве єврейське, було об'єктом серйозного гноблення з боку окупантів. Місто було адміністративним центром однойменного дистрикту і водночас осередком основних німецьких зусиль щодо винищення євреїв в окупованій Польщі. Єврейське населення було змушене жити в гетто. Між 17 березня і 11 квітня 1942 року більшість мешканців гетто — близько 26 000 осіб — були депортовані до винищувального табору Белжець, решта — до Майданека (великий концентраційний табір, створений на околиці міста). Більшість із них загинули.

У складі Польської державиРедагувати

24 липня 1944 року в місто увійшла радянська армія, нiмецька окупація змінилася московсько-більшовицькою і воно стало тимчасовою столицею контрольованої комуністами Польщі. 23 жовтня 1944 року в Любліні був заснований університет Марії Кюрі-Склодовської. Столиця була перенесена до Варшави у січні 1945 року.

У липні 1980 року працівники Любліна були першими в хвилі страйків, спрямованих проти комуністичного режиму, які в кінцевому підсумку призвели до появи «Солідарності».

2017 року місто відзначило 700-ліття від часу отримання міських прав.[17]

2020 року тут утворено Люблінський трикутник[18].

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][19]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 160891 28778 113358 18755
Жінки 188212 28151 114825 45236
Разом 349103 56929 228183 63991

Населення за роками:

Українська громадаРедагувати

Для обслуги українських кооперативів Холмщини та Підляшшя була відкрита торговельна централя Української Господарської Акційної Спілки в жовтні 1940 року, під керівництвом колишнього поручника УГА Івана Поритка[20].

На сьогодні у Любліні діє українська громадська організація «Українське Товариство», яка опікується культурним і громадським життям українців Любліна, Холма та Холмщини[21].

Історичні пам'яткиРедагувати

 
Люблін — старе місто

Історична частина міста, Старе місто, займає відносно невеликий простір між Краківською брамою і замком. У Старій Ратуші, збудованій у XV столітті, містився Коронний Трибунал. Ринок зберігає свою давню красу: ренесансні кам'яниці, що колись належали багатим купецьким родам, розбагатілим за рахунок торгівлі. Колись у місті був вірменський храм[джерело?].

Визначними місцями міста є:

 
Краківська брама
 
Костел святого Станіслава

Великий Люблінський замок розташований на високому піднесенні і має мало спільного з первісною оборонною будівлею, збудованою на цьому місці у XIV столітті. Споруда отримала свій сучасний вигляд у XIX столітті; тривалий час тут була в'язниця, а тепер міститься експозиція Люблінського музею. Із попереднього замкового ансамблю збереглася лише замкова вежа-донжон.

Економіка, наука та культураРедагувати

 
Автомобі́ль Люблін 3

На території Любліна процвітає промисловість, особливо автомобільна, харчова та металургія.

Наукова база:

Музеї:

  • Музей історії Любліна;
  • Музей мартирології «Під годинником»;
  • Літературний музей імені Й. Чеховича;
  • Дворик Вінсента Поля;
  • Музей Архієпархіальний релігійного мистецтва;
  • Державний музей «Майданек»;
  • Підвал «Під Фортуною»;
  • Музей історії закладу фармації;
  • Будинок пам'яті євреїв Любліна;
  • Музей люблінського села;
  • Музей старовинних гравюр і сакрального мистецтва, створений при міській духовній семінарії в межах проєкту «Відновлення помісіонерської спільноти на вулиці Кардинала Стефана Вишинського, 6 в Любліні»;
  • Дім Слів, розташований на вул. Жмігрод, 1 в приміщеннях довоєнної друкарні «Популярна». Ним опікується осередок Брама Ґродська — Театр NN.

Окрім вищезазначеного, у місті є філармонії, театри та оперетка, зокрема, осередок Брама Ґродська — Театр NN, Старий театр (споруджений 1822 року для Люблинської сцени драми та оперети, реконструйований у 2000—2010-х роках).

У місті було засновано популярний польський рок-гурт «Budka Suflera».

ТранспортРедагувати

 
Одне з перехресть у центральній частині міста

Люблін є також важливим залізничним та автодорожнім вузлом східної Польщі. У місті діє розгалужена мережа велосипедних доріжок.[22]

АвтотранспортРедагувати

Через місто проходять експрес-автодороги:

  • S12 (E373) з Пйотркува Трибунальського (пол. Piotrków Trybunalski) до Холма (пол. Chełm) і кордону з Україною в Дорогуську (пол. Dorohusk)
  • S17 (E372) з Варшави до Замістя (пол. Zamoście) i кордону з Україною в Гребенному (пол. Hrebenne), потім — до Києва
  • S19 з Білостоку до Ряшева (Białystok — Rzeszów).

У Любліні розпочинаються автодороги:

  • крайова № 82 до Влодави
  • воєводські № 809 до Пшиточна (пол. Przytoczno), № 822 до Свідника (пол. Świdnik), № 830 до Наленчува (пол. Nałęczów), № 835 до Білгорая (пол. Biłgoraj) і Переворська (пол. Przeworska).

ЕлектротранспортРедагувати

Діє міський електротранспорт. Люблін свого часу — 1919 року, після пропозиції женевської фірми «Austro-Daimler» — міг стати першим містом Польщі, де б почали ходити тролейбуси, однак реалізувати проект не вдалося.[23]

Залізничний транспортРедагувати

Місто — значний залізничний вузол. Залізницю до Любліна розпочали будувати 1875 року. 1893—1894 років почали розбудовувати міський двірець.[24]

СпортРедагувати

 
Арена Люблін
 
Зала «Глобус»

1969 року і місті проходила Жіноча шахова олімпіада.

У рамках святкування 700-річчя міста відбулися і заплановані численні спортивні змагання.[25]

Влітку 2017 Люблін став одним із шістьох міст Польщі, які приймали молодіжний чемпіонат Європи з футболу.

КлубиРедагувати

  • ФК «Мотор» (Люблін)
  • Міський спортивний клуб «Старт» (пол. Miejski Klub Sportowy Start" Lublin)
  • Жіночий спортивний клуб «Люблінянка» (пол. KS Lublinianka)
  • Спідвейний «Speed Car Motor Lublin» (до сезону 2017 називався «KMŻ Lublin»).

СпорудиРедагувати

Околиці ЛюблінаРедагувати

 
Наленчув

4 км від центру Любліна знаходиться колишній німецький нацистський концентраційний та винищувальний табір Майданек, сьогодні меморіал, де загинуло понад 80.000 в'язнів, в основному євреїв. На захід від Любліна (на відстані 30-50 км) знаходяться три важливі туристичні осередки: відомий санаторій Наленчув, що спеціалізується на лікуванні серцевих захворювань, значний промисловий центр Пулави, де у минулому жили славні магнатські роди та Казімєж Дольний — улюблене місце туристів і художників. Розташоване над Віслою місто-красень пишається старовинними ренесансними кам'яницями, ошатними будиночками видатних митців, величним ренесансним костелом та руїнами старовинного замку на високому узгір'ї.

Міста-побратимиРедагувати

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Пов'язані з містомРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. https://sjp.pwn.pl/so/lublinianin;4459628.html
  4. https://sjp.pwn.pl/so/lublinianka;4459630.html
  5. https://www.cm-viseu.pt/index.php/diretorio/cidades-geminadas
  6. http://www.city-adm.rv.ua/RivnePortal/ukr/city_partners/lublin_dov.aspx
  7. http://www.panevezys.lt/lt/veiklos-sritys/uzsienio-rysiu-skyrius_1247/tarptautinis-bendradarbiavimas-220/miestai-partneriai.html
  8. а б Люблин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 869. — 1000 екз.
  9. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  10. Люблин // Українська Загальна Енциклопедія: Книга Знання. В 3-х т / Під гол. ред. І. Раковського. — Львів; Станіславів; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2: З – Р. — С. 529-530.
  11. Клімат Любліна
  12. Oblężenie Lublina przez wojska księcia halickiego Daniela. Брама Ґродська — Театр NN. Процитовано 6 серпня 2020. 
  13. у польській традиції — з прізвиськом Великий
  14. Latacz E. Czartoryski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 277. (пол.)
  15. Marzena Baum. Powstanie Chmielnickiego w Lublinie 1648–1655. Брама Ґродська — Театр NN. Процитовано 6 серпня 2020. 
  16. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 39. — ISBN 5-7707-7867-9.
  17. Rozpocznij podróż w czasie. (пол.)
  18. Спільна декларація міністрів закордонних справ України, Республіки Польща та Литовської Республіки щодо заснування «Люблінського трикутника». Міністерство закордонних справ України. 28 липня 2020. Архів оригіналу за 04.08.2020. Процитовано 2 серпня 2020. 
  19. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  20. Надбужанщина: Сокальщина, Белзщина, Радехівщина, Каменеччина, Холмщина і Підляшшя. Історично-мемуарний збірник т. 2. Нью-Йорк, 1989
  21. Хто ми? (uk). Українське Товариство. Процитовано 26 січня 2020. 
  22. Rowerowy Lublin. (пол.) Mapa Rowerowa Lublina. (пол.)
  23. Historia trolejbusów w Lublinie. (пол.)
  24. Kolej żelazna w Lublinie do II wojny światowej. (пол.)
  25. 700 lat Lublina Wydarzenia sportowe Архівовано 15 червень 2017 у Wayback Machine.. (пол.)
  26. Колянчук О. Купріянович Григорій // Люблін // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
  27. Kajetan Szeptycki h. wł. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати