Брама Ґродська
Бра́ма Ґро́дська (пол. Brama Grodzka), Брама Гродська, також Жидівська брама (пол. Brama Żydowska) — міські ворота в Любліні. Ще одна застаріла назва — Нижня брама (на відміну від Верхньої — Краківської)[2]. Історично слугувала місцем переходу між християнською та єврейською[pl] частинами міста. Зараз у ній розташовується Осередок «Брама Ґродська — Театр NN».
| Брама Ґродська Brama Grodzka | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 51°14′58″ пн. ш. 22°34′12″ сх. д. / 51.249694° пн. ш. 22.57000° сх. д.Координати: 51°14′58″ пн. ш. 22°34′12″ сх. д. / 51.249694° пн. ш. 22.57000° сх. д. | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Місто | Люблін | |||
| Розташування | вул. Ґродська, 21 | |||
| Тип | міська брама | |||
| Стиль | класицизм | |||
| Автор проєкту | Домінік Мерліні | |||
| Архітектор | Доменіко Мерліні | |||
| Дата заснування | 1342 | |||
|
Основні дати: 1785 (значна перебудова) | ||||
| Статус | пам'ятка архітектури[1]. | |||
  Брама Ґродська Брама Ґродська (Польща) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Історія ред.
Брама Ґродська стала одним із перших (разом із Краківською брамою) мурованих елементів захисної системи середньовічного Любліна. Збудована в 1342 році за розпорядженням Казимира III Великого, спершу мала висоту 12 метрів і квадратний план. Склепіння не було, однак над проїздом розташовувалось приміщення для стражників міста[3].
У 60-і роки XVI століття була прибудована добудова, яка служила для підйому дерев'яного розвідного моста до Люблінського замку. В 1572 році муляр із прізвищем Брудни за 40 флоринів замість дерев'яного моста звів цегляний. Згодом, у 1576 році, Стефан Баторій дозволив брати плату за проїзд — із цих коштів платилася заробітна плата сторожеві[4]. У 80-х роках XVI століття було добудоване склепіння брами, а згодом дах було вкрито ґонтом.
На початку XVII століття вода, що регулярно підмивала будівлю, зруйнувала частину стіни. Тоді брама була перебудована в двоповерхову споруду та покрита двосхилим дахом, паралельним до проходу. З часом будинок, що прилягав до брами з південного сходу, перетворили на міські стайні. Те, як виглядала тоді брама, можемо бачити, серед іншого, на гравюрі на міді Георга Брауна[de] і Франца Хогенберга, виконаній в 1618 році.
Люблінська пожежа 1719 року, зображена на картині з Домініканського монастиря[pl] «Пожежа Любліна 1719 року», вплинула і на простір навколо воріт. На картині можна розгледіти тодішній зовнішній вигляд будівлі, увінчаної парапетом[3].
В кінці XVIII століття люблінська комісія Boni Ordinis[pl] запросила в короля Станіслава Августа Понятовського кошти на ремонт об'єкту, що перебував тоді в дуже поганому стані. Виконавцем проекту став придворний архітектор короля Домінік Мерліні. Він суттєво змінив як зовнішній вигляд, так і внутрішнє планування брами Ґродської. Також змінилася функція будівлі — з оборонної на житлову та торговельну. Це пов'язано із тим, що на місці колишнього ставу біля замку розростався єврейський квартал. Privilegium de non tolerandis Judaeis не давав змоги євреям селитися в межах міста, тому брама Ґродська на стику двох кварталів ідеально підходила для торговельної функції. В XIX столітті на магазини були перероблені й колишні стайні[4].
У 1873 році ворота, а також сусідні кам'яниці придбав на аукціоні Хаїм Клейман. Розбудова кам'яниць призвели до того, що ворота перестали бути вільностоячою спорудою. На рубежі століть над брамним проходом добудували низький півповерх з великим вікном. Доступним цей півповерх був із приміщень над стайнями[3].
У 1942 році тут відбулась пожежа — згорів дах брами. У 1945 році місто стало власником споруди (як і іншого майна, що залишилось після євреїв). Проект реконструкції розроблений в 1946 році інженером Заморовскі, але реконструкція була проведена лише в 1954 році. Під час цих праць ліквідовані стінні перегородки і створено одну кімнату на першому поверсі. Будівлю передано Ліцею образотворчих мистецтв, який користувався нею до 1979 року. Після цього в брамі розміщувлися заклади культури, у тому числі Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych, Towarzystwo Kultury Teatralnej і Lubelskie Studio Teatralne. Починаючи з 1992 року, будівля використовується Осередком Брама Ґродська — Театр NN[3].
Стиль споруди ред.
Після всіх ремонтів і перебудов брама Ґродська стала належати до класицистичного стилю. Характерні риси видно на зовнішньому оздобленні будівлі: рустований фасад, прямокутні вікна, прямокутний фронтон з датою перебудови (MDCCLXXXV) і королівською монограмою, неокласичні вази на п'єдесталах з боків[5].
Примітки ред.
- ↑ Wykaz nieruchomych obiektów zabytkowych ujętych w Gminnej ewidencji zabytków (GEZ) miasta Lublin (PDF). Lublin — miasto inspiracji. Oficjalny portal miasta Lublin. Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2014. Процитовано 18 листопада 2014.(пол.)
- ↑ Валентин Концевич. Прогулянка Любліном. Поступ. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
- ↑ а б в г Joanna Zętar. Ośrodek «Brama Grodzka — Teatr NN» — odbudowa i kształtowanie tożsamości miejsca // Lubelski Oddział Polskiej Akademii Nauk. — Вип. 2006. — С. 193-202. Архівовано з джерела 24 вересня 2015. Процитовано 18 листопада 2014.(пол.)
- ↑ а б Jacek Studziński. Historia Bramy Grodzkiej // Brama. — С. 12-14. Архівовано з джерела 26 жовтня 2014. Процитовано 18 листопада 2014.(пол.)
- ↑ Joanna Zętar. Brama Grodzka w Lublinie. Teatr NN. Leksykon. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 19 листопада 2014.(пол.)
Посилання ред.
- Мультимедійна прогулянка всередині Брами Ґродської [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.]