Центральноєвропейський літній час

Центральноєвропе́йський лі́тній час (англ. Central European Summer Time, CEST) — одна з назв другого годинного поясу, що діє протягом частини року в Європі. Центральноєвропейський літній час на дві години випереджає всесвітній єдиний час. Він використовується як літній час (до центральноєвропейського часу додається одна година) в більшості європейських країн.

Часові пояси Європи:
синій Західноєвропейський час (WET, GMT) (UTC+0)
Західноєвропейський літній час (WEST, BST, IST) (UTC+1)
фіолетовий Західноєвропейський час (WET, GMT) (UTC+0)
червоний Центральноєвропейський час (CET) (UTC+1)
Центральноєвропейський літній час (CEST) (UTC+2)
жовтий Східноєвропейський час (EET) / Калінінградський час (UTC+2)
буро-жовтий Східноєвропейський час (EET) (UTC+2)
Східноєвропейський літній час (EEST)(UTC+3)
зелений Далекосхідноєвропейський час (FET)/Московський час (MSK) (UTC+3)
Світлі кольори вказують на те, що в країні немає літнього часу: Білорусь, Ісландія, Росія, Туреччина.

Історія ред.

Центральноєвропейський час вводиться на частину року. Вперше - під час Першої світової війни, у 1916 році (у деяких країнах). З того часу його використання змінювалося як за країнами, так і за періодами. Під час Другої світової війни у деяких країнах він діяв цілорічно.[джерело?]

Після поновлення використання літнього часу багатьма країнами Європи у 70-х роках єдиного графіка введення і скасування літнього часу не було. Проте вже тоді почалося координування дат змін часу. Так, з 1977 по 1980 рік поширеними датами були перша неділя квітня та остання неділя вересня. Причому був синхронізований і час переведення годинників - 1 година ночі за всесвітнім часом, що у зоні середньоєвропейського часу відповідало 2 годині ночі стандартного часу і третій - літнього.[джерело?]

З 1981 по 1995 роки літній час вводився останньої неділі березня, а відмінявся — останньої неділі вересня. З 1996 року дію літнього часу восени продовжено до останньої неділі жовтня [1]. У 2001 році прийнято Директиву ЄС про перехід на літній час, відповідно до якої країни-члени мали дотримуватися єдиного графіка зміни часу. Усі європейські країни, які використовують центральноєвропейський час, навіть не-члени ЄС, дотримуються такого графіка.[джерело?]

Географія ред.

Такі країни й території використовують центральноєвропейський літній час (у дужках показані рік першого введення (після 1970) та рік (якщо не збігається) приєднання до європейського графіку (* - приєднання восени):[джерело?]

  • 1977-1980: перша неділя квітня, 02:00 CET - остання неділя вересня, 03:00 CEST;
  • 1981-1995: остання неділя березня, 02:00 CET - остання неділя вересня, 03:00 CEST;
  • з 1996: остання неділя березня, 02:00 CET - остання неділя жовтня, 03:00 CEST)

У минулому ред.

Також центральноєвропейського часу дотримувалися:

  •   Алжир (1978, інші дати)
  •   Литва (1998 - 1999, єдиний графік)
  •   Лівія (1982 - 1989, 1997, 2013 - різні дати)
  •   Португалія (1993 - 1995, єдиний графік)
  •   Туніс (1977 - 1978, інші дати; 1988 - 1990, інші дати або час; 2005, 2006 - 2008, єдиний графік)

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Joseph Myers (17 липня 2009). History of legal time in Britain. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 11 жовтня 2009.  (англ.)