Белград

столиця Сербії

Белгра́д[1], Белґра́д[2][3], Білгород[4] (серб. Београд, Beograd) — столиця та найбільше місто Сербії. Розташоване біля злиття річок Сави на Дунаю та на стику Тисо-Дунайської низовини й Балканського півострова. Населення — бл. 1,7 млн осіб, що є майже четвертою частиною населення Сербії.

Місто Белград
Герб Белграда Прапор Белграда
Фото-колаж Белграда
Фото-колаж Белграда
Фото-колаж Белграда
Основні дані
Країна Сербія Сербія
Засноване 3 століття до н.е.
Агломерація 1 659 440
Населення 1 233 796 (2014)
Густота населення 556 осіб/км²
Поштові індекси 11000
Часовий пояс UTC+1
Літній час UTC+2
Автомобільний код BG
Географічні координати 44°49′14″ пн. ш. 20°27′44″ сх. д. / 44.82056° пн. ш. 20.46222° сх. д. / 44.82056; 20.46222Координати: 44°49′14″ пн. ш. 20°27′44″ сх. д. / 44.82056° пн. ш. 20.46222° сх. д. / 44.82056; 20.46222
Висота над рівнем моря 116,75 м
Місцева влада
Мер міста Александар Шапич
Вебсторінка http://www.beograd.rs
Карта
Мапа
Белград (Сербія)
Белград
Белград

Белград у Вікісховищі

Панорама Белграда з фортеці Калемегдан
Будинок Сербської скупшини в Белграді

Передача назви ред.

На початку XX століття назву міста передавали українською як Беоґра́д[5][6]. Ще раніше «Руска граматика» радила писати «Білград»[7], що відповідає українській традиції передачі слов'янських топонімів[8][9].

Історія міста ред.

Белград веде свою історію з III століття до н. е., коли кельти заснували на місці злиття річок Сава та Дунай своє останнє поселення Сінгідунум. У I столітті до н. е. Белград захопили римляни.

Слов'яни вперше оселилися у фортеці в VII ст. й назвали її Београд. У IX ст. місто захопили болгари, у XII ст. — мадяри, які зруйнували його й побудували нове, що отримало назву Земун. Через деякий час Земун був знищений візантійцями, а на камінні споруджена белградська фортеця.

Сербським місто стає за часів правління короля Драгутина з династії Неманичів у XIII ст., столицею  — за часів деспота Стефана Лазаревича у XV ст.

У 1521 році Белград завоювали турки, і він став одним із важливих центрів Османської імперії на Балканському півострові.

Унаслідок повстання сербів (1806 та 1815) під керівництвом Карагеоргія місто було визволене і знову стало столицею Сербського князівства.

Докладніше: Карагеоргій

У бурхливому минулому Белград завойовувало 40 армій і 38 разів він був наново відбудований із попелу.[джерело?]

З 1918 року — столиця Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. Югославії).

У роки Другої світової війни Белград був розбомблений та окупований німцями. 20 жовтня 1944 року звільнений частинами Червоної армії та Народно-визвольної армії Югославії.

Географія та клімат ред.

Белград стоїть на місці, де річка Сава впадає в Дунай. Більша частина міста лежить на правому березі річки Сави, на лівому — новий район.

Клімат — помірно континентальний. Середні температури січня — від −3 до +9 °C, липня — від +18 до +25 °C.

Клімат Белграда
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 18,4 23,9 24,9 31,4 34,2 38,2 43,2 40,2 40,1 33,7 25,0 20,2 43,2.
Середній максимум, °C 4,6 6,0 12,4 19,1 23,3 26,8 29,7 29,3 24,1 18,7 12,5 6,2 17,4
Середня температура, °C 2,2 3,1 8,5 14,3 18,3 21,9 24,3 23,9 19,3 14,5 9,1 4,0 13,6
Середній мінімум, °C −0,1 0,3 4,5 9,6 13,4 17,0 19,0 18,5 14,4 10,0 5,6 1,7 8,5
Абсолютний мінімум, °C −26,5, −25,5 −14,7 −3,4 −0,4 3,8 8,4 6,7 0,6 −13 −14 −19 −26,5
Норма опадів, мм 61 61 57 41 71 94 57 76 46 48 52 58 722
Джерело: Weather Online

Економіка ред.

У Белграді та його передмістях (Земун, Железник, Раковиця тощо) зосереджені важливі економічні й сільськогосподарські потужності, знаходяться підприємства різних галузей машинобудівної, текстильної, шкіряно-взуттєвої, хімічної, деревообробної, поліграфічної та харчової промисловості. Переважають середні та невеликі підприємства. Значно поширене кустарне виробництво.

Транспорт ред.

Белград має першорядне транспортне значення як важливий залізничний вузол і місце перетину основних автомагістралей. Тут міститься міжнародний річковий порт, аеропорт і телекомунікаційний центр. Планують будівництво метро.

Освіта ред.

Основні наукові й освітні заклади столиці: Сербська академія наук, Белградський університет (1808), Вища технічна школа, ряд інститутів, Народна бібліотека (300 тис. томів).

Культура ред.

Давні стіни міста бачили кельтів і римлян, готів і франків, слов'ян і турків. Так тут виникла химерна суміш східної та західної культур.

Наразі Белград — столиця сербської культури, освіти й науки. У місті сконцентрована найбільша кількість установ національного значення з галузі науки та мистецтва. Тут розташовані Сербська академія наук і мистецтв, заснована в 1886 році як Сербська королівська академія, Національна бібліотека Сербії, що з'явилася в 1832  році, Національний музей, заснований в 1841 р., Національний театр, заснований у 1869  році, Музей Ніколи Тесли.

 
Пам'ятник Арчибальдові Райсу. Топчидерський парк

У Белграді знаходяться найважливіші пам'ятки сербської архітектури (Храм Святого Сави, Калемегдан із Белградською фортецею тощо), пам'ятки культури та інші нерухомі культурні цінності, а також численні археологічні розкопки зі зразками матеріальної культури, що свідчать про високорозвинену цивілізацію та культуру на території Белграда від праісторії дотепер.

У місті багато парків, найвідоміший із них  — Топчидер[sr], у якому розміщена Резиденція князя Милоша. У центрі Белграда зосереджені визначні споруди XIXXX ст. — будинок Народної Скупщини, Національний театр, ратуша, готель «Метрополь» та інші.

Одним із найвідоміших сербських реп-гуртів є «Београдски синдикат».

Персоналії ред.

українці ред.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. § 114. Правопис складних і складених географічних назв. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2018. 
  2. Белґрад [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  3. Белґрад [Архівовано 17 січня 2018 у Wayback Machine.] // Універсальний словник-енциклопедія
  4. Діло [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]. — 1884. — С. 3.
  5. беоґрад // Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов).
  6. беоґрад // Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич).
  7. Ukrainian Language Stack Exchange. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 9 березня 2019. 
  8. Думки з приводу появи «Українського правопису» (3-тє вид. випр. і доп.) — К., 1990 //Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці філологічної секції – Т. CCXXIV — Львів, 1992 – С. 422
  9. Ірина Фаріон. Правопис — корсет мови?. — Львів : Свічадо, 2004. — С. 102. — ISBN 966-561-328-6.
  10. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання ред.

Джерела та література ред.

Література ред.