Відкрити головне меню

Великі Мости

місто у Львівській області (Україна)

Вели́кі Мо́сти — місто районного значення Сокальського району Львівської області.

Великі Мости
POL Mosty Wielkie COA.svg Velyki mosty prapor.png
Герб Прапор
Великі Мости Пам'ятник Бандері.jpg
Пам'ятник Степану Бандері
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська
Район Сокальський
Код КОАТУУ 4624810600
Засноване 1472
Магдебурзьке право 23 липня 1549
Статус міста з 1559 року
Населення 6224 (01.01.2017)[1]
Площа 0,791 км²
Поштові індекси 80074
Телефонний код +380-3257
Координати 50°14′21″ пн. ш. 24°08′45″ сх. д. / 50.23917° пн. ш. 24.14583° сх. д. / 50.23917; 24.14583Координати: 50°14′21″ пн. ш. 24°08′45″ сх. д. / 50.23917° пн. ш. 24.14583° сх. д. / 50.23917; 24.14583
Висота над рівнем моря 202 м
Водойма р. Рата
День міста 23 липня
Відстань
Найближча залізнична станція Гірник (станція)
Міська влада
Адреса 80074, Львівська область, Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Шевченка, 6
Міський голова Ройко Ярослав Григорович

Commons-logo.svg Великі Мости у Вікісховищі

Карта
Великі Мости. Карта розташування: Україна
Великі Мости
Великі Мости
Великі Мости. Карта розташування: Львівська область
Великі Мости
Великі Мости

Зміст

ІсторіяРедагувати

Давні вікиРедагувати

За півкілометра на північ від міста поруч із річкою Ратою між двома струмками археологи зафіксували мезолітичну стоянку. Там же знайдено сліди поселення бронзової доби й часів Русі. До нашого часу цей культурний шар дійшов у зміненому вигляді.

На місці кар'єру пісковика біля високого берегу ріки Рати знайдено поселення комарівської культури. Тут же, біля крайньої хати Великих Мостів було поселення культури лійчастого посуду, сьогодні ця територія зруйнована.

На півдні від Великих Мостів, приблизно за три кілометри, біля автотраси Н17 на межі Сокальського й Жовківського районів, на правому березі струмка віднайдено поселення комарівської культури, його культурний шар зберігся неповністю.

Праворуч від дороги на Волицю в урочищі Заготльон знайдено поселення бронзової доби, його культурний шар частково зберігся. Неподалік від центру міста в урочищі Лужок, де є теплиці, а також між лівим берегом струмка і правим берегом ріки Рата було поселення комарівської культури, у цьому місці відбувалися археологічні дослідження[2].

Перша писемна згадкаРедагувати

Перше писемне свідоцтво про існування містечка на цьому місці належить до ХV ст., у 1472 р. на лівому березі Рати, серед лісів існувала оселя, звана Мости або міст. У записах про село Мости в королівського збирача податків сказано: «600 овець, 2 корчми, дворища волохів». Той факт, що в Мостах у 1472 р. існувало аж дві корчми говорить про те, що ця оселя була не такою ж малою.

Далі на долю села проливають світло уривки з німецької літературної пам'ятки XV ст. З неї ми довідуємось, що в неділю 9 липня 1497 р. через Мости з Белза переїжджають хрестоносці, яких викликав на війну з турками польський король Ян Ольбрахт. Загін рицарів 400 чоловік. Секретар зробив запис про похід: «Пусте село, назване Мости і річка тут Рата». Очевидно всі селяни встигли сховатися в ліси. Наскоки татар часто руйнували країну. На Белзькій землі ті побували ще в 1450 р.

В історичних хроніках від 16 століття згадується невеличке поселення Містки, що притулилося на правому березі річки Рати, на півдорозі між Жовквою та Белзом.

Статус містаРедагувати

Подальшу долю Містків кардинально змінив їх власник — польський король Сигізмунд II Август, який 23 липня 1549 р. видав привілей на прохання белзького, люблінського старости, графа Станіслава Тенчинського,[3] згідно з яким селу надали статус міста з одночасним запровадженням магдебурзького права. Це в історії рідкий випадок, коли дату заснування міста відомо з точністю до дня. Із вдячності мешканці вирішили назвати місто Августів — на честь короля, який призначив першим його війтом Андрія Рокицького.

Щоб якнайшвидше наповнити міську скарбницю, магістрату надали три лани поля, лазню, солодовню, броварню й ремісничу ятку. Крім цього, в міську казну надходив увесь виторг від продажу горілки, а також кожна третя мірка борошна від млина. У місті запровадили щотижневі ярмарки — в середу, і два річні — на свята Божого Тіла та Всіх Святих. Старості надавали право брати чинш від лав м'ясників, а у дні торгів — від усіх інших товарів. «Новоспечених» міщан звільнили від усіх феодальних податків і повинностей, а також від робіт біля замку. Обов'язковими залишалися лише роботи з ремонту доріг і млинів (один із них був у місті, інший — у селі Воля Дворецька, але належав місту). Для пожвавлення торгівлі король дозволив оселятися в Августові євреям — на таких самих правах, що й у Белзі.

Місто швидко розвивалось і розросталось. 1569 року тут нараховували 257 житлових будинків, чотири солодовні, працювали 25 пекарів і 13 столярів, міщанам належало більш ніж 31 лан поля.[4] 22 червня 1576 р. король Стефан Баторій підтвердив привілей свого попередника стосовно Августова.

У березні 1581 р. Ян Саріуш Замойський отримав права на Белзьке староство та Августів.[5]

1583 місто отримало новий привілей, у якому, з-поміж іншого, ішлося про те, що через швидкі темпи зростання кількості населення назріла необхідність обмежити територію міста земляними валами та ровом з водою, які, крім усього, виконували б і захисну функцію. Звісно, це вимагало додаткових коштів. У зв'язку з цим магістрат отримав право торгувати «ходовим» товаром: хлібом, сіллю, шкірою, залізо-скоб'яними виробами, а також організовувати нові ремісничі цехи. Згідно з новим привілеєм, посаду старости можна було офіційно «купити», заплативши в міську казну певну суму. Якщо зголошувалися декілька претендентів, між ними влаштовували своєрідний «аукціон».

Згодом міщани виклопотали собі право збудувати міст через Рату. Ця ідея виявилася настільки вдалою, що завдяки їй місто не тільки зміцніло фінансово, а й із часом отримало нову назву. 1616 р. в Августові нараховували вже 302 житлові будинки, вісім солодовень, броварню, воскобійню, 36 пекарів, 20 шевців, були також майстри-різники (очевидно, євреї, їхньої кількості не вказують). Імовірно, у XVII ст у місті був також гутний промисел із виготовлення виробів зі скла. Один лан поля належав церкві, збудованій 1712 р., за що священик платив чинш 15 грошів.

Нова назваРедагувати

1662-го на місто напали татари й майже повністю зруйнували його, вбивши та забравши в «ясир» багатьох мешканців. Про масштаби руйнації можна судити з того, що, за даними історичних документів, у шевському, кравецькому, кушнірському та ткацькому цехах залишилося лише по одному майстру. У власності міста на цей час перебувало три мости: два великі — через річку Рата, й один менший — через річку Болотня. Завдяки миту, яке отримувала міська скарбниця за користування мостами, Августову вдалося доволі швидко відбудуватися та відновити господарську інфраструктуру. Через це, починаючи з 1770 року, назва «Августів» поступово зникає з ужитку, історичних хронік і географічних мап. Натомість з'являється нова назва — «Великі Мости».

Парафіяльний костел Сигізмунд Август заклав тут 1549 р. Свого часу король надав у власність костелу два лани поля. Крім цього, міський уряд був зобов'язаний віддавати йому певну частку врожаю жита, пшениці та вівса, який отримував із належних йому полів. Кожен будинок мав сплачувати на утримання костелу один грош. 1837 р. у Великих Мостах спорудили мурований костел. У документах початку XVIII ст. згадується міська трикласна школа.

Від XIX ст. дедалі більшої ваги в структурі промисловості міста набуває виробництво «терпентини», «каніфолії», скипидару, різноманітних смол. Неважко помітити, що все це — продукти переробки соснової живиці, яку заготовляли в навколишніх лісах.

У 19401962 рр. (за винятком періоду німецької окупації) Великі Мости були центром Великомостівського району Львівської області.

1 січня 2012 р. в місті відкритий пам'ятник Степану Бандері.

Відомі людиРедагувати

 
єпископ Андрій (Роборецький)

НародилисяРедагувати

  • Дулько Ігор Миколайович (1996—2018) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Степан Женецький (1913-2008) — український письменник, журналіст, громадський діяч.
  • Андрій (Роборецький) (12 грудня 1910, Великі Мости—24 жовтня 1982) — церковний діяч, єпископ Української греко-католицької церкви в Канаді, екзарх (1951—1956) і єпарх (1956—1982) саскатунський.
  • Андрій Рачинський — знаний музикант і композитор, 1763 р. поступив на службу до Кирила Розумовського, а з 1790 року був керівником хорової капели при дворі російського царя Петра III в Петербурзі;
  • Микола Слука (нар. 1964)— радянський та український футболіст, півзахисник;
  • Олег Созанський — бандурист-віртуоз, заслужений артист України[6]
  • Едуард Виграновський (Скруджи) — відомий реп-виконавець.
  • Ведмедеря Валерій Йосипович (5 березня 1946 — 19 червня 2008) — український зоолог, герпетолог
  • Анастасія Ковальовська — 30.08.1998 педагог, громадський діяч. В місті зведений пам‘ятник за заслуги перед українським народом.

Мостівські старостиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Археологія та стародавня історія Сокальського району
  3. Mosty Wielkie… — S. 716.
  4. Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської. — с. 142-148.
  5. Leśniewski S. Jan Zamoyski — hetman i polityk. — Warszawa : Bellona, 2008. — S. 146. — ISBN 978-83-11-11331-2. (пол.)
  6. ЧЕРВОНОГРАДСЬКА ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6
  7. Mosty 6.) Mosty Wielkie… — S. 717.
  8. Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieków / opracował Kazimierz Prszyboś. — 1987. — S. 61. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4. (пол.)
  9. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — S. 103. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати