Губертус Саксен-Кобург-Готський
Принц Дітмар Губертус Фрідріх Вільгельм Філіпп Саксен-Кобург-Готський (нім. Dietmar Hubertus Friedrich Wilhelm Philipp Prinz von Sachsen-Coburg und Gotha; 24 серпня 1909, замок Райнхардсбрунн, Саксен-Кобург-Гота — 26 листопада 1943, Великі Мости, генеральна губернія) — принц Саксен-Кобург-Готи з Саксен-Кобург-Готської династії, син останнього герцога Саксен-Кобург-Готи Карла Едуарда та принцеси Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзької Вікторії Адельгейди. Офіцер Третього рейху, оберлейтенант люфтваффе. Відзначений кількома нагородами. Член НСРПН від 1939 року.
Губертус Саксен-Кобург-Готський | |
---|---|
нім. Hubertus von Sachsen-Coburg und Gotha | |
Губертус із сестрою Сибіллою, 1917, Федеральний архів Німеччини | |
Народився |
24 серпня 1909[1] Reinhardsbrunnd, Фрідріхрода, Гота, Тюрингія, Німеччина |
Помер |
26 листопада 1943[1] (34 роки) Великі Мости, Червоноградський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Німецька імперія |
Діяльність | військовослужбовець |
Учасник | Друга світова війна |
Титул | принц Саксен-Кобург-Готський |
Військове звання | Оберлейтенант |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
Рід | Саксен-Кобург-Готська династія |
Батько | Карл Едуард[1] |
Мати | Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька[1] |
Брати, сестри | Йоганн Леопольд Саксен-Кобург-Готський, Фрідріх Йозіас Саксен-Кобург-Готський, Princess Caroline Mathilde of Saxe-Coburg and Gothad і Сибілла Саксен-Кобург-Готська |
Нагороди | |
Біографія ред.
Народився 24 серпня 1909 року у замку Райнхардсбрунн поблизу Фрідріхроди за часів правління свого батька. Був третьою дитиною та другим сином герцога Саксен-Кобург-Готи Карла Едуарда та його дружини Вікторії Адельгейди Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзької. Мав старшого брата Йоганна Леопольда та сестру Сибіллу, а також молодших сиблінгів — Кароліну Матильду та Фрідріха Йозіаса.
Після Листопадової революції 1918 року Карл Едуард зрікся престолу. Сім'я продовжила жити влітку[2] у замку Калленберг, що залишився їхньою приватною власністю, та у Фесте Кобург взимку. Фортеця від 7 червня 1919 перейшла у власність держави, однак, герцог зберіг право на проживання в ній.
Початкову освіту Губертус отримав вдома, згодом — навчався у гімназії Казіміріанум у Кобурзі. Після її завершення вивчав право. За словами Гаральда Занднера, біографа Карла Едуарда, в студентські роки виявилось, що Губертус був гомосексуалом, але цей факт замовчувався.
Після зречення старшого брата Йоганна Леопольда у 1932 році став потенційним спадкоємцем Саксен-Кобург-Готи. У тому ж році був присутнім на весіллі своєї сестри Сибілли, з якою завжди був дуже близьким. Сам Губертус не одружувався і дітей не мав.
З початком Другої світової війни у вересні 1939 року всі сини Карла Едуарда були призвані на службу у вермахт. Губертус був пілотом-кур'єром. 1 жовтня 1939 року вступив у НСРПН (партійний квиток № 7 213 588)., але, на відміну від батька, був противником нацизму. Ходили чутки, що Адольф Гітлер планував зробити Губертуса гауляйтером Великої Британії. Учасник німецько-радянської війни. 26 листопада 1943 року був збитий радянськими літаками. Похований на лісовому цвинтарі Калленберзького замку.[3]
Вшанування пам'яті ред.
Принцеса Сибілла була дуже схвильована смертю свого улюбленого брата і назвала свого сина, спадкоємця шведського престолі, Карл Густав Фольке Губертус.
Нагороди ред.
- Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест
- Орден Серафимів (Швеція)[4]
- Нагрудний знак пілота
Генеалогія ред.
Примітки ред.
Література ред.
- Ernst Klee: Das Kulturlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-10-039326-5, стор. 505.
- Harald Sandner: Hitlers Herzog – Carl Eduard von Sachsen-Coburg und Gotha – Die Biographie. Shaker Media, Aachen 2011, ISBN 978-3-86858-598-8, стор. 199, 236,353.
- Lundgren, Roger.Sibylla: En biografi. Albert Bonniers Förlag. 2017. ISBN 9100170232. (швед.)
- Urbach, Karina. Go-Betweens for Hitler. Oxford: Oxford University Press. 2015. ISBN 0191008672. —стор. 178.
- Montgomery-Massingberd, Hugh, ed. 1973. Burke's Guide to the Royal Family. London: Burke's Peerage. ISBN 0-220-66222-3. —стор. 299-300.