Стоянка (археологія)

місце колишнього поселення, яке має археологічний інтерес (уточнити назву і синоніми)

Стоя́нка в археології — короткочасне поселення мисливців палеоліту і мезоліту, а також місце зимового перебування кочових скотарів, мисливців лісової смуги Євразії та інших материків в історичні часи. Термін «стоянка» запроваджений на рубежі XIX—XX ст.

Стоянки поділяються на печерні та відкритого типу, одношарові та багатошарові. Культурний шар стоянок бідний, зосереджений біля вогнищ. Під час розкопок знаходять вогнища, залишки жител тощо. Археологічні матеріали зі стоянок мають важливе значення для вивчення історії первісного суспільства. Найвідоміші стоянки на території України знаходяться в південних і північних передгір'ях Східних Карпат (Королеве, Молодово), у Криму, на берегах Дніпра та Поліссі. Особливий інтерес викликають стоянки на торфовищах країн Балтії, на Півночі і Сході Європи.

Стоянки в УкраїніРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Елинек Ян. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. / Пер. с чешск. Е. Финштейна под ред. В. П. Алексеева.— Прага: Артия, 1985.— 560 с.
  • БСЭ
  • Каталог давніх стоянок