Відкрити головне меню

Повітряні сили Німеччини

(Перенаправлено з Люфтваффе)
Сучасний знак військових Люфтваффе

Повітряні сили Німеччини або Люфтва́ффе (нім. Luftwaffe — повітряна зброя) — назва німецьких повітряних сил у складі рейхсверу, вермахту і бундесверу.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

З появою військової авіації попередник Люфтваффе «Імперська військово-повітряна служба» (нім. Luftstreitkräfte) була організована в 1910 році. Військові мали намір використовувати авіацію перш за все для розвідки на підтримку армії на землі, так само як повітряні кулі були використані протягом Франко-Прусської Війни 1870—1871 рр.

Хоча військово-повітряна служба використовувала різні типи літальних апаратів (винищувачі, розвідники, бомбардувальники і дирижаблі), найвідомішими для публіки були пілоти-винищувачі, такі як Манфред фон Ріхтгофен («червоний барон»), Ернст Удет, Герман Герінг, Макс Імельман, Вернер Фосс.

До початку 1918 р. на літаках Німеччини і Австро-Угорщини була використана емблема ордену Залізного хреста. Далі було використано грецький хрест чорного кольору на білому фоні.

За Версальським договором Імперська військово-повітряна служба була розпущена і літаки були знищені.

Міжвоєнний періодРедагувати

У зв'язку з забороною на існування військово-повітряних сил в Німеччині військові пілоти мали тримати своє тренування в таємниці. З 1924 по 1933 рр. в Липецьку провадилось тренування німецьких пілотів на літаках радянського, нідерландського і німецького виробництва.

В Німеччині існувала напіввійськова організація «Німецький повітряний союз» (нім. Deutscher Luftverband), яким керував Ернст Удет. 26 лютого 1935 Адольф Гітлер наказав Герману Герінгу створити військово-повітряні сили. Люфтваффе було створено на основі «Німецького повітряного союзу».

Люфтваффе мало добру можливість випробувати пілотів, авіацію і тактику в Іспанській Громадянській Війні 1936—1939, коли Легіон Кондора був відправлений до Іспанії на підтримку анти-республіканського повстання під проводом Франціско Франко.

Друга світова війнаРедагувати

Перед початком війни, Люфтваффе була одною з найсучасніших, наймогутніших і найдосвідченіших військових авіацій у світі. Люфтваффе мало перевагу у літаках перед суперниками. Військово-повітряні сили були невід'ємною частиною доктрини Бліцкригу. Використання пікіруючих бомбардувальників Ju 87 «Штука» (нім. Stuka) для підтримки армії і переважаючих сил тактичних винищувачів були ключами до декількох ранніх успіхів. Месершміт Bf 109 був найбільш різностороннім винищувачем, і його було проектовано коли біплани були ще стандартом. Фокке-Вульф Fw 190 вважається найкращим німецьким винищувачем Другої світової війни. Влітку і восени 1940 р, Люфтваффе програло битву над Британією, першу цілком повітряну битву, що стала першою поразкою Німеччини. Вслід військовим невдачам на Східному фронті, від 1942 року у Люфтваффе почався поступовий занепад. Авіація союзників стала переважати німецьку кількістю. Під кінець війни Люфтваффе не було більше головним чинником, і незважаючи на постачання удосконалених літаків, таких як Месершміт Me262 і Me163, боєздатність сил падала через нестачу палива, недостатність виробничих потужностей і відсутність навчених пілотів.

Холодна війнаРедагувати

Докладніше: Холодна війна

Люфтваффе було розпущено в серпні 1946 року.

Люфтваффе було створено знов після приєднання ФРН до НАТО у 1955 р. Більшість літальних апаратів, які використовувало Люфтваффе, було розроблено в США і виготовлено в Німеччині за ліцензією. На фюзеляжі літаки мали знак залізного хреста, на кілі — зображення прапора ФРН.

Багато відомих пілотів-винищувачів, які були у Люфтваффе під час Другої світової війни, стали пілотами військової авіації ФРН і пройшли навчання в США на сучасній техніці. Серед них Еріх Гартманн, ас з найбільшим рахунком (352 збитих літаків), Герхард Баркхорн (301), Гюнтер Ралль (275) і Йоганнес Штайнгофф (176). Штайнгофф, літав на реактивному Ме-262 і зазнав тяжкої аварії на ньому, а згодом став головнокомандувачем Люфтваффе, Гюнтер Ралль був наступником. Гартманн пішов у відставку в чині полковника у 1970 р.

Протягом 1960-х «криза Старфайтера» була великою проблемою в Німеччині, оскільки багато пілотів винищувача Lockheed F-104 Starfighter зазнали аварії. У Люфтваффе 292 з 916 Старфайтерів потерпіли аварії, забравши життя 115 пілотів. Західна німецька публіка вірила в те, що Старфайтер був ненадійним і називала його «творець вдів» (нім. Witwenmacher), літаюча труна (нім. fliegender Sarg) і «цвях у ґрунті» (нім. Erdnagel).

Штайнгофф і його заступник Ралль звернули увагу на те що в інших країнах Старфайтер виявляється набагато безпечнішим — Іспанія не втратила жодного у той самий час. Американські фахівці перекладали відповідальність за аварії на практику агресивних польотів і польотів на дуже малих висотах німецькими пілотами. Штайнгофф і Ралль вирушили в США для навчання інструкторами Lockheed, і помітили деякі специфічні особливості в навчанні, які могли створити ситуації для нещасних випадків. Штайнгофф і Ралль негайно змінили навчальний курс для пілотів Старфайтерів, і кількість нещасних випадків швидко зменшилась до таких же або кращих, ніж в військово-повітряних силах інших країн. Незважаючи на покращення ситуації, Старфайтери було замінено в Німеччині раніше, ніж в інших країнах.

На початку червня 1979 р. Люфтваффе стала отримувати винищувачі-бомбардувальники Panavia Tornado. Всього було отримано 212 літаків.

Об'єднання НімеччиниРедагувати

Військово-повітряна служба НДР (нім. Luftstreitkräfte der NVA) була приєднана до Люфтваффе після об'єднання Німеччини у жовтні 1990. Через те, що в НДР стояли на озброєнні літаки виробництва Східного блоку, такі як Су-17, МіГ-21, МіГ-23 і винищувачі МіГ-29, більша частина обладнання яких була не сумісна з західнонімецької обладнанням НАТО, тому вони були виведені з експлуатації і продані або передані новим членам НАТО в Східній Європі, таким як Польща і країни Балтії.

Техніка та озброєнняРедагувати

Тип Виробництво Призначення Кількість Примітки Зображення
Бойові літаки
Eurofighter Typhoon   Євросоюз багатоцільовий винищувач 123[1] Всього замовлено 180.[1]. З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні всього 55 літаків здатних виконувати бойові завдання.[2].  
Panavia Tornado IDS

Panavia Tornado ECR

  Німеччина винищувач-бомбардувальник

розвідник-бомбардувальник

86[3]


20[3]

З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні 93 літаки Tornado. З них 66 знаходяться в експлуатації, а здатних виконувати бойові завдання лише 29.  

 

Транспортні і пасажирські літаки
Airbus A400M   Євросоюз транспортний 5[1]. план 53 літаки[1].  
Airbus A310

Airbus A310 MRTT

  Євросоюз пасажирський

літак-заправник

1[3]

4[3]


створені на базі Airbus A310
 

 

Transport Allianz C.160 Transall   Євросоюз середній військово-транспортний літак 53[3]  
Airbus A340   Євросоюз VIP Транспорт 2[3]  
Airbus A319   Євросоюз пасажирський 2[3]  
Bombardier Global Express   Канада адміністративний літак 4[3] модель Global 5000  
Навчальні літаки
Raytheon T-6 Texan II   США навчально-тренувальний 69[3]  
Northrop T-38 Talon   США навчально-тренувальний 40[3]  
Гелікоптери
Eurocopter H145M   Євросоюз багатоцільовий гелікоптер 15[3] військовий варіант  
Sikorsky CH-53G/GA

Sikorsky CH-53GS/GE

  Німеччина важкий транспортний гелікоптер

пошуково-рятувальний

64[3]


20[3]

вироблялися за ліцензією в Німеччині  
Eurocopter AS 532   Євросоюз VIP гелікоптер 3[3]  
БПЛА
Euro Hawk   США розвідувальний БПЛА 1  
IAI Heron   Ізраїль розвідувальний БПЛА 3[4]  
ППО
MIM-104F Patriot   США зенітний ракетний комплекс 12[3] PAC-3  
MANTIS   Німеччина зенітно-артилерійський комплекс 2[3]
Ozelot   Німеччина самохідний зрк 10[3] на основі FIM-92A Stinger  
Fliegerfaust 2 Stinger   Німеччина ПЗРК FIM-92 Stinger виробляється за ліцензією компанією EADS в Німеччині.  

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати