Відкрити головне меню

Дивізія

клас військових з'єднань

Диві́зія (від лат. divisio — розділ, поділ) — тактичне з'єднання в різних видах збройних сил. Розрізняють піхотні (стрілецькі, мотострілецькі, моторизовані), механізовані, кавалерійські, танкові (бронетанкові, бронекавалерійські), повітряно-десантні, повітряно-штурмові, аеромобільні, артилерійські тощо.

Військова організація
Latvian platoon at Camp Lejune.jpg
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир
Вогнева група 2–4 Молодший капрал /
Капрал
Відділення (Рій)/
Секція
8–14 Капрал/
Сержант/
Штаб-сержант
Взвод (Чота)/
Загін
15–45 Другий лейтенант /
Перший лейтенант /
Лейтенант
Рота (Сотня)/
Батарея/
Ескадрон
80–150 Капітан /
Майор
Батальйон (Курінь) /
Когорта
300–800 Підполковник
Полк /
Бригада /
Легіон
1,000–5,500 Полковник /
Бригадний генерал
Дивізія 10,000–25,000 Генерал-майор
Корпус 30,000–50,000 Генерал-лейтенант
Загальновійськова армія 100,000–300,000 Генералітет
Група армій /
Фронт
2+ польових армій Фельдмаршал /
Генерал армії
Військовий округ /
Театр
4+ польових армій Шестизіркове звання /
Головнокомандувач
Умовне позначення дивізії в НАТО.
Стандартне позначення дивізії противника в НАТО
Стандартне позначення штабу танкової дивізії в країнах-учасницях Варшавського договору

Під час першої світової війни до складу піхотної дивізії входило, як правило, 4 полки, 1-2 ескадрони кінноти і 36-72 гармати. Загальна чисельність дивізії становила 16-18 тис. осіб.

Перші дві українські сердюцькі дивізії були сформовані командувачем Київської воєнної округи полковником В.Павленком.

Перша сердюцька дивізія складалася з полків ім. гетьманів Б.Хмельницького, П.Полуботка, П.Дорошенка і І.Богуна. Очолював дивізію підполковник Ю.Капкан.

Командантом другої сердюцької дивізії призначено генерала О.Грекова. На початку березня 1918 була сформована одна з перших регулярних Д. Армії Української Народної Республіки — 1-а Запорізька дивізія. В березні-червні 1918 на Волині з полонених українців, які воювали у складі російської армії на фронтах першої світової війни, було створено дивізії Сірожупанників і Синьожупанників.

В період існування Української держави гетьманський уряд в липні 1918 сформував Сердюцьку дивізію (команд. полк. Клименко), яка складалась з 4 піхотних полків, кінного лубенського полку, гарматного і автопанцерного дивізіону та технічної сотні. У грудні 1918 військові сили Директорії УНР мали у своєму складі Чорноморську, Селянську (Київську), Волинську, Подільську та Дніпровську дивізії.

В серпні 1919 перед походом українських армій на Київ і Одесу Армія УНР мала 12 піхотних дивізій — Волинську, Січову, Холмську, Залізну, Повстанчу, Запорізькі (6, 7, 8), 3алізничу, Січових Стрільців (10,11), Селянську. Під час польсько-радянської війни 1920 до складу Армії УНР входили Волинська, Залізна, Запорізька, Київська, Січова, Херсонська та Окрема кінна дивізії. Українська Галицька Армія не мала у своєму складі дивізій, а складалася з бригад.

В роки другої світової війни була сформована дивізія «Галичина». Тактичною бойовою одиницею в Українській Повстанській Армії був курінь.

Сьогодні дивізії  — основні тактичні з'єднання багатьох держав світу.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати