Комітет громадського порятунку
Комітет громадського порятунку — орган революційного правління періоду Великої французької революції, утворений 6 квітня 1793 року з метою дати енергійну відсіч опозиції, як зовнішньої, так і внутрішньої. Першим головою комітету було обрано Дантона. Обраний спочатку на місяць, комітет громадського порятунку поступово перебрав на себе повноваження колишніх міністерств і став фактичним урядом Франції аж до встановлення Директорії.
| Комітет громадського порятунку | |
| Дата створення / заснування | 6 квітня 1793[1] |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Батьківська компанія (організація, установа) | Національний конвент |
| Участь у | Велика французька революція |
| Час/дата припинення існування | 26 жовтня 1795[1] |
 Комітет громадського порятунку у Вікісховищі | |
В комітеті домінували особистості Дантона і Робесп'єра, навіть більше ніж Бертрана Барера — засновника і незмінного члена комітету впродовж 18 місяців.
Разом із Комітетом загальної безпеки Комітет громадського порятунку встановив репресивну політику революційного терору, оголошену 5 вересня 1793 року. Надмірна жорстокість цієї політики значно очорнила репутацію французької революції в очах світу.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Duvignau R. M. Le Comité de salut public (6 avril 1793 - 4 brumaire an IV) — 2012. — вип. 3. — doi:10.4000/LRF.773