Шоста січова стрілецька дивізія

військова частина

Шоста січова стрілецька дивізія — піхотна дивізія Армії УНР, сформована на весні 1920 з полонених й інтернованих українських вояків у польських таборах Ланцута і Берестя. Командиром дивізії був полковник Марко Безручко, начальником штабу — полковник Всеволод Змієнко (обидва з Корпусу січових стрільців).

6-та січова стрілецька дивізія
Парад 6-ї Січової дивізії військ УНР
На службі1920 — 1921
Країна УНР
Вид Армія УНР
Типпіхота
ВійниРадянсько-українська війна
Командування
Визначні
командувачі
полковник
Марко Безручко

До квітня 1920 р. 6-та дивізія проходила інтенсивний півторамісячний вишкіл та додатково поповнювала свій склад вояками-українцями з інших таборів інтернованих. Тоді ж її особовий склад був повністю озброєний, дивізія отримала все необхідне військове майно і коней.

У квітні ц. р. вишкіл 6-ї дивізії був продовжений у Бердичеві, де вона творила військову залогу міста. У цей час було сформовано 6-ту запасову бригаду дивізії з тимчасовим осідком у цьому місті. Зробивши у Бердичеві перегляд дивізії, головний отаман Військ УНР С.Петлюра вручив їй козацький малиновий стяг із золотим тризубом у блакитному верхньому накутнику із надписом «За визволення України».

Склад дивізії

ред.

Дивізія вирушила на фронт тільки частково сформованою: 250 старшин і 1770 вояків у складі III польської армії генерала Ридза-Сміглого.

Дивізія складалася з двох стрілецьких бригад: 16-та (полк. Роман Сушко) і 17-та (полк. О. Воронів); 6-ий Січовий кінний курінь (поручик В. Герасименко), 6-та Січова легка гарматна бригада (полк. Насонів), 6-ий Січовий технічний курінь (сотн. інж. В. Бокітько) і дивізійні тилові установи та служби.

Капелани Дивізії

ред.

Бойові дії

ред.

Від 8 травня до 9 червня 1920 6-та дивізія перебувала в Києві як українська залога столиці. Брала участь у параді польсько-українських військ на Хрещатику.

Дивізія брала участь з червня 1920 в ар'єрґардних боях III польської армії під Ігнатполем, під Пергою на волинському Поліссі, під Ковелем та Холмом, але особливу славу здобула в боях проти Першої кінної армії Семена Будьонного під Замостям (29 — 31 серпня 1920), де група польських й українських військ під проводом полковника М. Безручка зуміла затримати і знекровити Першу Кінну армію і тим самим зробила значний внесок у перемогу польської армії над радянськими арміями над річкою Віслою в районі Варшави.

У вересні 1920 дивізію перекинуто до Галичини, де вона вже ділила долю Армії УНР, в кінці вересня визволяла Проскурівський та Старокостянтинівський повіти. 1-6 жовтня дивізія вела бої з силами РСЧА за Віньківці. Вже після ніби закінчення бойових дій по Ризькому договору Шоста дивізія з 13 жовтня боєм вступила в села Віньковецького району (сучасна Хмельницька область), 15 жовтня почався наступ на м. Бар; в кінці жовтня штаб дивізії знаходився в Барі. Мала важкі втрати в кінцевих боях (листопад 1920) під Попівцями, які розпочалися 10 листопада — на другий день після підписання миру — наступ 11 листопада на селище Кацмазів та розбиття під Поповцями.

Вояки дивізії перебували у таборах інтернованих у Польщі у Александрові Куявському[1] та в Щипйорні.

Запасна бригада (генерал-хорунжий Фединюк-Білинський), яка була збірною й вишкільною частиною дивізії під час війни, продовжувала існувати в Бересті аж до Другого Зимового походу восени 1921 й трагедії під Базаром, в якій загинули старшини й вояки цієї дивізії, а ті, хто попав у полон, були жорстоко розстріляні більшовиками.

Преса Дивізії

ред.

"Нове Життя" - часопис Шостої Січовії Дивізії виходив у таборі інтернованих вояків Армії УНР в Александруві у 1921 році.

 
Нове Життя - часопис Шостої Січовії Дивізії. 1921 рік.

Військовики дивізії

ред.

Література

ред.

Примітки

ред.
  1. Козацька могила в Александруві-Куявському)
  2. ЦДАВО України. Ф.1075, оп.1, спр. 67

Посилання

ред.