Відкрити головне меню

Тимі́ш Петро́вич Оме́льченко (*1895, с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії — †6 вересня 1955) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР.

Омельченко Тиміш Петрович
Omelchenko Tymish.jpg
Тиміш Омельченко
Народження 1895(1895)
Російська імперія с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії, Російська імперія
Смерть 6 вересня 1955(1955-09-06)
Канада Канада, Торонто
Поховання Торонто
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army JunPor 1917 h.png Підпоручик

10 УНР 30-03-1920 Підполковник.svg Підполковник
Війни / битви Перша Світова війна
Українсько-радянська війна

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище (1915). Кілька місяців перебував на фронті Першої світової війни. Останнє звання у російській армії — підпоручник. Наприкінці 1915 р. потрапив до німецького полону.

Перебував у таборі Найсе-Шлеськ у Німеччині, був одним із організаторів українського військового руху в цьому таборі. У травні 1917 р. разом із гуртком офіцерів-українців прибув до українізованого табору Ганноверіш-Мюнден. З 12 лютого 1918 р. — ад'ютант зі стройової частини штабу 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. З 1 березня 1918 р. — командир 2-го куреня 7-го Синьожупанного полку військ Центральної Ради. З початку травня 1918 р. — у запасі. З 1 вересня 1918 р. — молодший старшина 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави. З 27 листопада 1918 р. — начальник відділу штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 31 січня 1919 р. — т. в. о. начальника штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 11 березня 1919 р. — в. о. начальника штабу Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. З 22 червня 1919 р. — помічник начальника військово-топографічної частини штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 20 липня 1919 р. — помічник начальника розвідчого відділу штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР.

6 грудня 1919 р. був інтернований польською владою. З лютого 1920 р. — молодший ад'ютант штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З кінця квітня 1920 р. — приділений до української військової місії у Варшаві, співробітник військово-наукового та літературного журналу — «Табор».

З 10 серпня 1920 р. — на посаді молодшого старшини закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, з того ж часу — офіційний представник Головного Отамана УНР у Берліні.

У 19371945 рр. очолював Українське національне об'єднання у Німеччині.

У 1950 р. емігрував до Канади. Помер і похований у Торонто.

ДжерелаРедагувати