Відкрити головне меню

Старокостянтинівський повіт

повіт Заславського та Подільського намісництв Російської імперії; Волинської губернії Російської імперії, УНР, Української держави та Української СРР

Старокостянтинівський повіт (рос. Староконстантиновскій уѣздъ (дореф.), Староконстантиновский уезд (суч.); у 1921—1923 — Костянтинівський повіт) — адміністративно-територіальна одиниця з центром у Старокостянтинові, яка існувала у 1793-1923 рр.

Старокостянтинівський повіт
Strkon r.png
Герб повітового центру
Volin gub (1863) starokost.png
Губернія Волинська губернія
Центр Старокостянтинів
Створений 1796 рік
Площа 2 560 км²
Населення 193 889 чоловік (на 1897 рік) осіб 
Старокостянтинівський повіт у складі Подільського намісництва

Створений 24 квітня 1793 року й до 1795 р. існував у складі Заславського намісництва.

5 липня 1795 року (за ст. ст.) був включений у нове Подільське намісництво (23 грудня 1796 року перетворене на Подільську губернію).

1804 року у змінених межах ввійшов до складу Волинської губернії.


Зміст

У складі Волинської губерніїРедагувати

Повіт займав південно-західну частину губернії. Найбільша протяжність з півночі на південь була 50 верст (53 км), із заходу на схід — 96 верст (102 км). Межував на північному заході з Кременецьким, півночі Острозьким і Заславським, сході Новоград-Волинським повітами Волинської губернії, на сході з Літинським, на півдні з Проскурівським і Летичівським повітами Подільської губернії, на заході — з Австро-Угорщиною. Займав площу 2249,8 верст² або 234 354,1 десятини (2560 км²) і був найменшим у губернії.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 193 889 чоловік. З них 76,94 % — українці, 14,29 % — євреї, 5,55 % — поляки, 1,74 % — росіяни, 1,83 % — чехи, 0,31 % — білоруси[1].

У повіті було сільських общин — 177, містечок — 8, всіх населених пунктів — 245 (рахуючи хутори і фільварки).

Унаслідок просування польських військ на схід навесні 1920 року повіт на короткий час увійшов до Волинської округи, а 15 травня 1920 р. перейшов до Подільської округи.

18 березня 1921 року Західна Волинь увійшла до складу Польщі. Внаслідок цього більша частина Кременецькоого повіту відійшла до складу Польщі. 2 волості - Святецька (без сіл Гриньки, Козачки, Осняки) та Ямпільська (без сіл Грибова, Загірці, Краснолука, Михайлівка, Юсківці), що виявилися "відрізаними" кордоном і залишились у складі УСРР, увійшли до складу Старокостянтинівського повіту.

У 1923 році ліквідований. Волочиська, Маначинська, частини Авратинської і Купільської волостей відійшли до Проскурівського округу Подільської губернії, решта території — до Шепетівського округу Волинської губернії.

ВолостіРедагувати

Станом на 1906 рік у повіті було 13 волостей [2]:

До повіту входили 235 населених пунктів (враховуючи урочища, фільварки і хутори). Серед них 1 місто (Старокостянтинів) і 8 містечок (Базалія, Волочиськ, Красилів, Кузьмин, Кульчини, Купіль, Ожигівці, Теофіполь).

ПосиланняРедагувати

  1. Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопад 2008. Процитовано 17 квітень 2009. 
  2. Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с.

ДжерелаРедагувати