Маначинська волость
Маначинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з центром у селі Маначин.
| Маначинська волость | ||||
| Центр | Маначин | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 11 064 (1886) | |||
| Населення | 7135 осіб (1886) | |||
| Густота | 59 осіб / км² | |||
Станом на 1886 рік складалася з 11 поселень, 9 сільських громад. Населення — 7135 осіб (3499 чоловічої статі та 3636 — жіночої), 830 дворових господарства[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 6067 | 4654 |
| Приватної власності | 4576 | 3638 |
| Іншої власності | 421 | 3133 |
| Загалом | 11064 | 8602 |
Поселення волості:
- Маначин — колишнє власницьке село за 80 верст від повітового міста, 1123 особи, 191 двір, православна церква, каплиця, училище, школа, поштова станція, постоялий будинок, 2 вітряних млини. За 15 верст — залізнична станція Війтівці.
- Війтівці (Писарівка) — колишнє власницьке село, 1331 особа, 165 дворів, православна церква, 2 школи, постоялий будинок, водяний і вітряний млини.
- Гарнишівка — колишнє власницьке село при безіменній річці, 708 осіб, 82 двори, школа, постоялий двір, постоялий будинок, водяний млин.
- Лозова — колишнє власницьке село, 790 осіб, 105 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини, цегельний завод.
- Немиринці — колишнє власницьке село при річці Грабарка, 600 осіб, 83 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
- Порохня — колишнє власницьке село при річці Жабокрик, 742 особи, 76 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
- Федірки — колишнє власницьке село при річці Буг, 605 осіб, 75 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
- Янушківці — колишнє державне село при річці Грабарка, 490 осіб, 68 дворів, школа й постоялий будинок.
У 1900-1913 роках складалася з 12 поселень, 11 сільських громад.
Станом на 1900 населення зросло до 11 670 осіб, 1720 дворових господарства, волосним старшиною був Микола Грабовський[2].
Станом на 1913 населення зросло до 12 822 особи, 2259 дворових господарства, волосним старшиною був С. Маркевич[3].
Джерела ред.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання ред.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1901 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1900, (стор.IV-34)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.III-146)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |