Корчівська волость
(Перенаправлено з Колківська волость)
Колківська волость (Корчівська) — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з центром у селі Колки.
| Колківська волость | ||||
| Центр | Колки | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 11 614 (1886) | |||
| Населення | 5756 осіб (1886) | |||
| Густота | 45.4 осіб / км² | |||
Станом на 1886 рік складалася з 10 поселень, 11 сільських громад. Населення — 5756 осіб (2839 чоловічої статі та 2917 — жіночої), 663 дворових господарства[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 5365 | 4313 |
| Приватної власності | 5419 | 4086 |
| Казенної власності | 421 | — |
| Іншої власності | 406 | 260 |
| Загалом | 11614 | 8659 |
Поселення волості:
- Колки — колишнє власницьке село за 45 верст від повітового міста, 655 осіб, 84 двори, православна церква, училище, школа, аптека, постоялий будинок, 3 вітряних млини. За 5 верст — поташний завод. За 6½ верст — черепичний завод.
- Борщівка — колишнє власницьке село, 348 осіб, 115 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини.
- Василівка — колишнє власницьке село, 286 осіб, 39 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний і вітряний млини.
- Великий Лазучин — колишнє власницьке село, 419 осіб, 54 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини.
- Заруддя — колишнє власницьке село, 342 особи, 45 дворів, 2 постоялих будинки, водяний млин.
- Корчівка — колишнє власницьке село, 730 осіб, 92 двори, православна церква, школа, 2 вітряних млини.
- Лютарівка — колишнє державне село, 494 особи, 84 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, вітряний млин.
- Олійники — колишнє власницьке село, 617 осіб, 86 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, вітряний млин.
- Ординці — колишнє власницьке село, 602 особи, 66 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і 3 вітряних млини.
- Строки — колишнє власницьке село, 507 осіб, 66 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок й водяний млин.
У 1900-1913 роках складалася з містечка та 14 поселень, 13 сільських громад.
Станом на 1900 населення зросло до 10 520 осіб, 1778 дворових господарства, волосним старшиною був Гнат Габельчук[2].
Станом на 1913 населення зросло до 12 297 осіб, 2102 дворових господарства, волосним старшиною був Ф. Оцапюк[3].
Джерела ред.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання ред.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1901 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1900, (стор.IV-34)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.III-146)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |