Гладкий Гриць

український редактор, журналіст, громадський діяч

Гриць Гладкий (19 січня 1893, с. Чернихівці, Збаразький повіт — 16 вересня 1936, Львів) — український громадський і політичний діяч на Волині та Галичині, журналіст, сотник[1], начальник канцелярії Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців та начальник відділу культосвіти 6-ій Січової дивізії Армії УНР[2]. Автор чисельних публікацій у періодиці.

Гриць Гладкий
09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Гриць Гладкий - сотник Січових Стрільців Армії УНР.jpg
Загальна інформація
Народження 19 січня 1893(1893-01-19)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина, Чернихівці, Збаразький повіт, Галичина
Смерть 16 вересня 1936(1936-09-16) (43 роки)
Львів
Поховання
Національність українець
Alma Mater Тернопільська гімназія
Військова служба
Роки служби 19171920
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Формування Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців
Шоста січова стрілецька дивізія
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Командування
1917 — 1919

Керівником Культурно-освітнього відділу штабу 6-ї Січової дивізії
Дієвої армії УНР
1919 — 1920

Надгробок на могилі Г. та Є.Гладких..jpg

З життєписуРедагувати

Закінчив українську гімназію в Тернополі. Під час першої світової в лавах армії Австро-Угорщини воював проти московитів на Галицькому фронті, у 1915 році втрапив до полону. Перебував у таборах Сибіру (Томськ, Уфа).

Весною 1917 повернувся до Києва. Вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців Армії УНР, де був начальником канцелярії[3]. Гладкий Гриць був серед співзасновників Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка.

Восени 1919 року, після розформуванню Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, перебував у таборі в Ланцуті і Бересті, став начальник 6-го відділу культосвіти Штабу дивізії, в 6-й Січовій дивізії[4]. Редагував три часописи: «Вісти», «Характерник», «Український стрілець».

Після поразки УНР, восени 1920 року був інтернований в Александрові-Куявському, Польща. У таборі був одним з організаторів культурно-освітнього життя. Був засновником та співредактором дивізійної газети «Нове життя». У лютому 1921 року випустив спецвипуск газети, присвячений історії 6-ї Стрілецької дивізії. У 1921 р. разом з редакцією газети переїхав до табору Щипйорно, Польща. У 1922 році під його редакцією вийшов збірник «На руїнах», з описом Другого Зимового походу.

Від 1922 року в Луцьку: був секретарем Української парламентської репрезентації Волині, заснував у 1926 році тут з однодумцями газету «Українська громада», активний діяч товариства «Просвіта». Був причетним до створення Українського банку в Луцьку. У 1925 році був одним із засновників українського суспільно-політичного часопису «Українська громада» (1926—1929) у Луцьку. Активний член Української партії соціалістів-революціонерів.

У 1928 році переїхав до Львова, вийшов з УПСР та приєднався до УНДО, став її активним діячем. У 1930 році (за іншими даними — у 1931-36 роках) директор канцелярії УНДО, дописувач видання «Шлях нації». У 1931-36 роках відповідальний редактор часопису «Свобода». У 1934 році голова Союзу Українських приватних урядовців Галичини.

Трагічно загинув у Львові 16 вересня 1936 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 45.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Волинський Б. Гладкий Гриць // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 360. — ISBN 966-528-197-6.
  • Галушко М. Гладкий Гриць // Українська журналістика в іменах. — Л., 1999. — Вип. 6
  • Олександр Колянчук. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. — Л., 2003.
  • Корпус Січових Стрільців. Воєнно-історичний нарис. — Чикаго, 1969.
  • Непогасний Огонь Віри — Збірник на пошану полковника Андрія Мельника. — Париж, 1974.

ПосиланняРедагувати