37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43

37-мм автоматична зенітна гармата FlaK 36/37/43 (нім. 3.7 cm Flak 18/36/37/43) — німецька зенітна гармата періоду Другої світової війни. 37-мм зенітна гармата призначалася для боротьби з літаками, що летять на невеликих висотах (1500-3000 метрів) зі швидкістю 540—600 км/год, і для боротьби з наземними броньованими цілями. Існували варіанти гармати самохідні й такі, що буксували тягачами.

37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43
Bundesarchiv Bild 101I-301-1957-32, Nordfrankreich, Zwillings-Flak.jpg
Тип зенітна гармата
Походження Третій Рейх Третій Рейх
Історія використання
На озброєнні 1936—1945
Оператори Вермахт
Війни Друга світова війна
Історія виробництва
Розробник Rheinmetall
Розроблено 1935
Виробник Rheinmetall-Borsig
Виготовлена
кількість
20 243[1] (Німеччина)
360[2] (Румунія)
Варіанти FlaK 18
FlaK 36
FlaK 37
FlaK 43
BK 3,7
Характеристики
Вага 2 000 кг
Довжина 3,626 м
Обслуга 6-7 осіб

Снаряд 37 × 263 мм
Вага снаряду 623—659 г
Калібр 37 мм
Підвищення -7° 30' до +90°
Траверс 360°
Темп вогню 150 постр./хв.
Дальність вогню
Ефективна 4 200 м
Максимальна 7 995 м

Commons-logo.svg 37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 у Вікісховищі

Дизайн та розробкаРедагувати

37-мм зенітна гармата розроблялась німецькою компанією Rheinmetall у 1935 році як 3.7 cm Flak 18 з довжиною стволу 57 калібрів (тому іноді звалась L/57). Максимальна стеля ураження повітряних цілей для гармати становила 4 800 м. При стрільбі по наземних цілях бронебійними боєприпасами гармата була спроможна пробити 36 мм броні під кутом 60° та на відстані 800 м — 24 мм відповідно. Загальна вага зенітної системи з колісною базою становила 3 560 кг (власно артилерійська складова — 1750 кг).

Одним з найістотніших недоліків системи був чотириколісний віз, який виявився занадто важким та неповоротким, тому на зміну йому був розроблений новий чотиристанинний лафет з двоколісним ходом, який відокремлювався. 3,7-см зенітна автоматична гармата з новим двоколісним лафетом і низкою змін в устрої автомата отримала назву 3.7 cm Flak 36.

Варіант 3.7-cm Flak 37 відрізнявся тільки складним, керуючим прицілом з лічильно-вирішальним пристроєм і випереджувальною системою прицілювання.

Вже у ході війни на базі 3.7-cm Flak 37 фірма «Рейнметалл» розробила новий 3,7-см автомат Flak 43. Принциповою відмінністю від попередніх конструкцій була інша схема роботи автоматики, коли частина операцій проводилася за рахунок енергії газів, що відводяться, а частина — за рахунок енергії частин, котрі відкочувалися. Завдяки цьому вдалося збільшити темп стрільби. Боєпостачання було з бічною подачею з обойм ємністю 8 патронів.

З використанням автоматів Flak 43 була створена і спарена зенітка Flakzwilling 43. У ній два автомата розташовувалися один над одним і були з'єднані між собою за допомогою тяги паралелограма.

Flak 43 не змогла повністю витіснити Flak 36 з виробничих ліній — випуск обох типів установок здійснювався аж до кінця війни.

На базі деяких зразків гусеничної техніки німці створили низку зразків ЗСУ, озброєних 37-мм автоматами. Зокрема, починаючи з 1940 року вермахт отримав 339 самохідних установок на шасі 5-тонного напівгусеничного тягача Sd.Kfz. 6, що отримали позначення Sd.Kfz.6/2. Важила ЗСУ — 10,4 т й озброювалася гарматою Flak 36, а її обслуга становила 5 осіб.

Згодом був створений варіант ЗСУ на шасі 8-тонного тягача, прийнятий на озброєння під індексом Sd.Kfz.7/2. Вона була трохи важче — 11,05 т. Озброєння — 37-мм гармата Flak 36. Було виготовлено 123 Sd.Kfz.7/2, причому машини останніх серій отримали бронезахист двигуна і кабіни водія. Наприкінці війни на шасі важкого напівгусеничного тягача sWS випускалися ЗСУ із застосуванням артилерійської частини Flak 43. При цьому кабіна і двигун тягача захищалися бронею, а важила така самоходка 13,5 т.

Порівняльна таблиця 37-мм зенітних гармат часів Другої світової війниРедагувати

Країна Гармата Швидкострільність Вага снаряда Сумарний залп
  Третій Рейх 37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 150 0,64 кг[3] 96 кг
  Третій Рейх 3,7 cm SKC/30 30 0,74 кг[4] 22,2 кг
  Франція 37-мм автоматична зенітна гармата Modèle 1925 15-21 0,72 кг[5] 10,8-15,12 кг
  Італія 37 mm/54 Breda Mod. 1932/1938/1939 60-120 0,82 кг[6] 49,2-98,4 кг
  США 37-мм автоматична зенітна гармата M1 120 0,87 кг 104,4 кг
  СРСР 37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1939 (61-К) 80[7] 0,73 кг[8] 58,4 кг
  Велика Британія Vickers QF 2 pounder Mark II 115 0,91 кг[9] 104,6 кг
  Швеція Bofors L60 120 0,9 кг[10] 108 кг

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Gander, Terry and Chamberlain, Peter. Weapons of the Third Reich: An Encyclopedic Survey of All Small Arms, Artillery and Special Weapons of the German Land Forces 1939—1945. New York: Doubleday, 1979 ISBN 0-385-15090-3
  • Hogg, Ian. Twentieth-Century Artillery. New York: Barnes & Noble Books, 2000. ISBN 0-7607-1994-2 Pg.107
  • Hogg, Ian V. German Artillery of World War Two. 2nd corrected edition. Mechanicsville, PA: Stackpole Books, 1997 ISBN 1-85367-480-X

ВідеоРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ivanov, A. (2003). АРТИЛЛЕРИЯ ГЕРМАНИИ ВО ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЕ (Russian). с. 41–48. ISBN 978-5-7654-2634-0. 
  2. Third Axis — Fourth Ally, pag. 30
  3. DiGiulian, Tony. Germany 3.7 cm/57 (1.5") Flak M43 - NavWeaps. www.navweaps.com (en). Процитовано 2017-06-07. 
  4. DiGiulian, Tony. Germany 3.7 cm/83 SK C/30 - NavWeaps. www.navweaps.com (en). Процитовано 2017-06-07. 
  5. DiGiulian, Tony. France 37 mm/50 (1.46") Model 1925 and CAIL Model 1933 - NavWeaps. www.navweaps.com (en). Процитовано 2017-06-07. 
  6. DiGiulian, Tony. Italy 37 mm/54 (1.5") Models 1932, 1938 and 1939 - NavWeaps. www.navweaps.com (en). Процитовано 2017-06-07. 
  7. Foss, Christopher (1977). Jane's pocket book of towed artillery. New York: Collier. с. 229. ISBN 0020806000. OCLC 911907988. 
  8. DiGiulian, Tony. Russia / USSR 37 mm/67 (1.5") 70-K - NavWeaps. www.navweaps.com (en). Процитовано 2017-06-07. 
  9. DiGiulian, Tony. United Kingdom / Britain 2-pdr QF Mark VIII - NavWeaps. www.navweaps.com (en). Процитовано 2017-06-07. 
  10. DiGiulian, Tony. USA Bofors 40 mm/60 Model 1936 - NavWeaps. www.navweaps.com (en). Процитовано 2017-06-07.