Макс Іммельманн

Макс Франц Іммельманн (нім. Max Franz Immelmann; 21 вересня 1890, Дрезден — 18 червня 1916) — німецький військовий льотчик, обер-лейтенант Імперської армії, один з основоположників вищого пілотажу і повітряного бою. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Макс Іммельманн
нім. Max Franz Immelmann
Народився	21 вересня 1890(1890-09-21) Дрезден, Німецький Райх
Помер	18 червня 1916(1916-06-18) (25 років) Салломін ·загиблий у бою
Поховання	Urnenhain Tolkewitzd
Країна	Саксонське королівство
Діяльність	льотчик, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Роки активності	з 1914
Військове звання	Обер-лейтенант
Нагороди	Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Командорський хрест 2-го класу Військового ордена Святого Генріха Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Галліполійська зірка Медаль «Імтияз» Ганзейський хрест (Гамбург) Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія) Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Почесний кубок для переможця у повітряному бою
Медіафайли у Вікісховищі

Грабіж і осквернення могил - Льотчик-винищувач Макс Іммельманн - Дрезден Толкевіц - у неділю, 31 січня 2021 року

Біографія

Дитинство, юність

Народився 21 вересня 1890 року в Дрездені, був сином власника фабрики, який помер, коли Макс був ще дитиною. У 1905 році, після закінчення середньої школи, вступив у Дрезденське кадетське училище. У 1911 році був зарахований у 2-й Берлінський залізничний полк, проте незабаром покинув військову службу. У 1912 році вступив на машинобудівний факультет Дрезденського університету.

Військова служба

З початком Першої світової війни він, як і більшість однокурсників, залишив навчання і записався добровольцем в армію. Незабаром дізнався про формування перших військово-повітряних підрозділів і подав рапорт про переведення в авіацію. 12 листопада 1914 був направлений на льотну підготовку в Іоханністаль (в Берліні), потім в розташований поблизу Адлерсгофа. 31 січня 1915 року відбувся його перший самостійний політ, а вже через 2 місяці Іммельманну присвоїли звання пілота 3-го (вищого) класу.

У березні 1915 року він відбув на Західний фронт, де був визначений в FFA 62, літати на двомісних розвідників LVG B.1. Зі спостерігачем, унтер-лейтенантом Тьюберном, літав на розвідку ворожих позицій, відзначаючи цілі для німецької далекобійної артилерії. 3 червня їм вдалося збити французький літак, на наступний день — ще один.

У липні він був призначений у відділення винищувачів Fokker Eindekker (згодом стало КЕК Douai) і разом з іншим пілотом, Освальдом Бельке, виконував в його складі ескортних і винищувальні завдання.

Теорії і практики повітряного бою ще не існувало, тому без будь-якої спеціальної підготовки групу відразу відправили на фронт. Бельке та Іммельманн незабаром зарекомендували себе як блискучі пілоти-винищувачі, і завдяки їхнім успіхам на ранньому етапі повітряної війни імена обох льотчиків стали відомі всій Німеччині.

1 серпня 1915 року Іммельманн збив на своєму Фоккері перший ворожий літак, а 26 жовтня здобув 5-ту перемогу і, сам того не знаючи, став асом (цей термін з'явився пізніше). До кінця року його рахунок зріс до 7 перемог.

13 березня 1916 року Іммельманн довів свій рахунок до 10. Збитий 16 травня над Ліллем англійський розвідник став його 15-ю і останньою перемогою.

Загибель

Перший ас Німеччини загинув 18 червня 1916 року під час повітряної дуелі з винищувачами FE.2b з 25-ї ескадрильї. Суперечки щодо його смерті тривають досі. Перемога у бою була віддана капітану Г. Р. Мак-Куббіну (англ. GR McCubbin) і його стрільцю капралові Дж. Х. Уоллеру (англ. JH Waller) з 25-ї ескадрильї, що збив Fokker (№ 246/16) Іммельманна, проте німецькі джерела вважають причиною загибелі відомого льотчика збій в механізмі синхронізатора, який призвів до того, що Іммельманн відстрелив власну лопать пропелера. Через що робота двигуна стала руйнувати вібрацією конструкцію планера, що й призвело до його загибелі.

Заслуги

Переворот Іммельманна — фігура складного (на той час вищого) пілотажу.

Макс Іммельманн заклав основи тактики повітряного бою. Він надавав особливого значення факторам висотності і швидкопідйомності винищувача, що необхідно для активного, наступального ведення бою. Про те, що стосується мистецтва ведення повітряного бою, сам Іммельманн писав: «Я беззбройний, поки я нижче».

Іммельманн, який отримав незабаром прізвисько «Лілльський орел», літав на Фоккері Е.III і міг виконувати практично всі відомі сьогодні фігури складного пілотажу. Саме на Фоккері він прославився, виконавши названий згодом на його честь бойовий розворот-напівбочку у верхній частині напівпетлі — переворот Іммельманна.

Іммельманн був настільки знаменитий по обидва боки фронту, що через 10 хвилин після його появи в повітрі небо ставало вільним від англійських літаків. Він одним із перших став використовувати тактику раптовості, заходячи з боку сонця. Багато з його жертв усвідомили, що атаковані, лише коли його кулі вже починали стукати по обшивці.

Іммельманн був першокласним стрільцем — для перемоги йому рідко потрібно понад 25 пострілів. Одного разу він повернувся з перемогою, використавши лише 15 патронів.

Нагороди

Почесний кубок Макса Іммельманна.

• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (3 червня 1915)
  • 1-го класу (1 серпня 1915)
• Срібна медаль Фрідріха-Августа (15 липня 1915)
• Почесний кубок для переможця у повітряному бою (1 серпня 1915)
• Військовий орден Святого Генріха
  • лицарський хрест (13 жовтня 1915)
  • командорський хрест 2-го класу (13 березня 1916)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (листопад 1915)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу (грудень 1915)
• Pour le Mérite (12 січня 1916) — за 8 повітряних перемог; орден вручений особисто імператором Вільгельмом II.
• Військова медаль (Османська імперія) (1916)
• Срібна медаль «Імтияз» (Османська імперія) (1916)
• Ганзейський Хрест (Гамбург) (15 березня 1916)
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами

Література

• Бодрихин Н. Г. Лучшие асы XX века. — научно-популярное издание. — Москва: Яуза, ЭКСМО, 2013. — С. 22. — 512 с. — ISBN 978-5-699-65639-4. (рос.)
• Wilhelm Kranzler Bezwinger der Luft im Weltkriege; siegreiche Fliegerkämpfe u. Luftschiff-Fahrten unserer großen Helden Immelmann, Zeppelin, Boelcke, Parschau, Banfield u. a. — Berlin-Charlottenburg: H. Michel, 1917. — 192 p. (нім.)
• Georg Richter Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736–1918, Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. — Dresden: Wilhelm und Bertha v. Baensch Stiftung, 1937. — S. 91, 344. (нім.)