Відкрити головне меню

Вільгельм II (німецький імператор)

Вільге́льм II (нім. Wilhelm II.; 27 січня 1859(18590127) — 4 червня 1941) — останній німецький імператор і прусський король (18881918). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Берліні, Пруссія. Син Фрідріха III. З 1890 року вів активну зовнішню політику за переділ колоній. Разом з іншими європейськими монархами сприяв розв'язанню Першої Світової війни. Зрікся престолу внаслідок Революції (1918), яка повалила німецьку монархію. Виїхав до Голландії, де й помер.

Вільгельм ІІ
нім. Wilhelm II.
Вільгельм ІІ
Вільгельм ІІ
Прапор
3-й Німецький імператор
Прапор
15 червня 1888 — 9 листопада 1918
Попередник: Фрідріх III
Спадкоємець: кронпринц Вільгельм
Наступник: титул скасовано
Прапор
9-й Король Прусії
Прапор
15 червня 1888 — 9 листопада 1918
Попередник: Фрідріх III
Спадкоємець: кронпринц Вільгельм
Наступник: титул скасовано
Прапор
Кронпринц Німецької імперії та Прусського королівства
Прапор
9 березня 1888 — 15 червня 1888
Попередник: кронпринц Фрідріх
Наступник: кронпринц Вільгельм
 
Освіта: Боннський університет
Науковий ступінь: доктор наук
Народження: 27 січня 1859
Палац кронпринців, Мітте, Берлін, Німецький союз
Смерть: 4 червня 1941
помістя Дорн, Райхскомісаріат Нідерланди
Національність: німець
Громадянство: Німецький союз (1859-1871)
Німецька імперія (1871-1918)
Нідерланди (1918-1940)
Третій Рейх (1940-1941)
Віросповідання: лютеранство
Династія: Гогенцоллерни
Батько: Фрідріх III
Мати: Вікторія Саксен-Кобург-Готська
У шлюбі з: Августа Вікторія (1881-1921)
Герміна Рейсс-Грейцська (1922-1941)
Діти: від першого шлюбу: Вільгельм, Айтель Фрідріх, Адальберт Фердинанд, Август Вільгельм, Оскар, Іоахим, Вікторія Луїза
від другого шлюбу: Генрієта Герміна
Автограф: Wilhelm II, German Emperor Signature-.svg
Монограма: Монограма
Нагороди:
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Корони (Пруссія)
Орден дома Гогенцоллернів
Жіночий хрест «За заслуги»
Орден Вільгельма
Єрусалимський хрест
Орден Заслуг Прусської Корони
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Церінгенського лева
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Генріха Лева
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Кавалер Великого хреста ордена Золотого лева
Орден Людвіга Гессенського
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Орден Рутової корони
Військовий орден святого Генріха
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден дому Саксен-Ернестіне
Орден Білого Сокола (Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Ганзейський Хрест (Бремен)
Ганзейський Хрест (Любек)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Орден «Святі Кирило та Мефодій»
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Кавалер Вищого ордена Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Великого хреста ордена Святого Йосипа
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста ордена Оранського дому
Орден Османие 1 ступеня
Орден Пошани (Османська імперія)
Орден Слави (Османська імперія)
Галліполійська зірка
Пояс двох веж Великий хрест ордена Вежі й Меча
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Орден Кароля I
Орден Білого орла (Сербія)
Офіцер ордена Таковського хреста Лицар Великого хреста ордена Корони Таїіладу
Орден Королівського дому Чакрі Орден Серафимів Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Орден Норвезького лева SWE Order of Vasa - Commander Grand Cross BAR.png
Орден підв'язки
Орден святого Джона Королівський Вікторіанський орден
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста
Орден князя Данила I
Орден Слона
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I Вищий орден Хризантеми
Кавалер Великого хреста ордена Святого Марина Ланцюг ордена Визволителя
Великий хрест Ордену Спасителя
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Медіафайли у Вікісховищі?

У січні 1918 Вільгельм ІІ наполягав на підписанні мирного договору з Україною. 19.1(1.2).1918 Німеччина разом з іншими країнами Четверного Союзу визнала Українську Народну Республіку незалежною державою. За Вільгельма ІІ між УНР і Німеччиною та її союзниками було укладено Берестейський мир 1918, який був ратифікований німецькою стороною в липні 1918. 2.6.1918 Вільгельм ІІ визнав гетьманом України Павла Скоропадського. 6.9.1918 в замку Вільгельмгоге відбулися переговори, в ході яких обговорювалися актуальні проблеми тогочасних українсько-німецьких відносин.

ЖиттєписРедагувати

Зовнішня політикаРедагувати

Вільгельм II понад усе відомий активною зовнішньою політикою Німеччини. При ньому отримала розвиток велика колоніальна імперія Німеччини, яка виникла незадовго до його вступу на престол, що вилилось у воєнне зіткнення в Африці і в Китаї. Прагнення кайзера створити військово-морський флот, що не поступався б міцністю флоту Британської імперії, було вкрай боляче прийнято в Лондоні і призвело до англо-американських перегонів морських озброєнь на початку XX століття.

Підтримка Вільгельмом експансіального курсу своєї головної союзниці, Австро-Угорської монархії, на Балканах та його покровительство Османській імперії викликали серйозне погіршення відносин з Росією.

Протиріччя між європейськими державами призвели, незважаючи на теплі особисті й родинні відносини Вільгельма з монархами Великої Британії та Росії, до Першої Світової війни. Німеччина, позбавлена своїх колоній, була змушена вести тяжку війну на два фронти, економічне становище різко погіршилось. Поразка у війні (11 листопада 1918) збіглася з революцією у Німеччині, після якої Вільгельм зрікся і покинув державу, поселившись у нейтральних Нідерландах.

Соціальна політикаРедагувати

У часи правління Вільгельма II сталася відмова від дій Бісмарка на придушення соціалізму; закони Бісмарка проти соціалістів (1878—1890) перестали виконуватися, окреслилося деяке зближення влади з помірними соціал-демократами. Представники німецької соціал-демократії в 1914 навіть підтримали початок Першої світової війни. Під час його правління було ухвалено такі соціальні реформи, як заборона роботи по неділях, заборона нічної роботи для жінок і дітей, заборона роботи для жінок в останні місяці вагітності та обмеження дитячої праці для дітей молодше 14 років, що позитивно вплинуло на розвиток економіки країни. Він говорив фр. «Je veux etre un roi des gueux» («Хочу бути королем бідних»): було затверджено прогресивний прибутковий податок (процентна ставка зростає із зростанням доходів).

Після зреченняРедагувати

За Версальським мирним договором 1919 Вільгельм оголошений винуватцем війни та підлягав суду Міжнародного трибуналу. Але уряд Нідерландів відмовився його видати, а держави-переможці не наполягали на видачі. До кінця своїх днів Вільгельм прожив у Нідерландах. У 1920 активно переписувався з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом, з яким у нього були дружні стосунки. Вільгельм вітав його прихід до влади у 1925. У 1926 прусський ландтаг повернув Вільгельму його земельні володіння, втрачені в ході листопадової революції 1918.

Помер під час Другої світової війни, у містечку Доорн (неподалік Утрехта) в окупованих Німеччиною Нідерландах. Автор мемуарів «Події і постаті 1878—1918».

Сім'яРедагувати

Докладніше: Гогенцоллерни

НагородиРедагувати

Нагороди німецьких державРедагувати

Королівство ПруссіяРедагувати

Саксонія-АнгальтРедагувати

Велике герцогство БаденРедагувати

Королівство БаваріяРедагувати

Герцогство БрауншвейгРедагувати

Велике герцогство ГессенРедагувати

Мекленбург-ШверінРедагувати

Велике герцогство ОльденбургРедагувати

Королівство СаксоніяРедагувати

Королівство ВюртембергРедагувати

Інші державиРедагувати

Іноземні нагородиРедагувати

Австро-УгорщинаРедагувати

Болгарське царствоРедагувати

Королівство ІталіяРедагувати

НідерландиРедагувати

Османська імперіяРедагувати

ПортугаліяРедагувати

РумуніяРедагувати

Російська імперіяРедагувати

СербіяРедагувати

СіамРедагувати

Норвегія-ШвеціяРедагувати

Британська імперіяРедагувати

В 1915 році позбавлений всіх британських нагород.

Інші державиРедагувати

Наукові званняРедагувати

  • Доктор юриспруденції Берлінського університету Фрідріха-Вільгельма
  • Почесний доктор інженерних наук Вищої політехнічної школи Берліна
  • Почесний доктор наук Клаузенбурзького університету
  • Доктор цивільного права Оксфордського університету
  • Почесний доктор права Пенсильванського університету
  • Почесний доктор медицини празького університету Карла

ДжерелаРедагувати

  • Holger Afflerbach: Kaiser Wilhelm II. als Oberster Kriegsherr im Ersten Weltkrieg: Quellen aus der militärischen Umgebung des Kaisers 1914—1918. Oldenbourg, München 2005, ISBN 3-486-57581-3.
  • Thorsten Beigel, Sabine Mangold-Will (Hrsg).: Wilhelm II. Archäologie und Politik um 1900. Franz Steiner, Stuttgart 2017, ISBN 978-3-515-11557-5.
  • Christopher Clark: Kaiser Wilhelm II. Longman, Harlow u. a. 2000, ISBN 0-582-24559-1. Dt. Ausgabe: Wilhelm II. Die Herrschaft des letzten deutschen Kaisers. Aus dem Engl. von Norbert Juraschitz und Thomas Pfeiffer. DVA, München 2008, ISBN 978-3-421-04358-0. (Rezension)
  • Virginia Cowles: Wilhelm der Kaiser. Scheffler, Frankfurt / Main 1965.
  • Benjamin Hasselhorn: Politische Theologie Wilhelms II. (Quellen und Forschungen zur Brandenburgischen und Preußischen Geschichte Band 44), Duncker & Humblot, Berlin 2012, ISBN 978-3-428-13865-4.
  • Wolfgang König: Wilhelm II. und die Moderne. Der Kaiser und die technisch-industrielle Welt. Schöningh, Paderborn u. a. 2007, ISBN 978-3-506-75738-8.
  • Martin Kohlrausch (Hrsg.): Samt und Stahl. Kaiser Wilhelm II. im Urteil seiner Zeitgenossen. Mit Fotografien aus dem Archiv des Hauses Hohenzollern. Landtverl., Berlin 2006, ISBN 3-938844-05-1. (Mit Beiträgen von Otto von Bismarck, Hans Blüher, Rudolf Borchardt, Paul Busching, Winston Churchill, Egon Friedell, Walter Goetz, Georg Hinzpeter, Ernst Horneffer, Karl Lamprecht, Friedrich Naumann, Walther Rathenau, Jean-Paul Sartre, Reinhold Schneider, Percy Ernst Schramm, August Stein, Ludwig Thoma und Theodor Wolff.)
  • Christian Graf von Krockow: Unser Kaiser. Glanz und Untergang der Monarchie. Westermann, Braunschweig 1993, ISBN 3-07-509507-9.
  • Golo Mann: Wilhelm II. Scherz, München u. a. 1964.
  • Wolfgang J. Mommsen: War der Kaiser an allem schuld? Wilhelm II. und die preußisch-deutschen Machteliten. Propyläen, Berlin 2002, ISBN 3-549-07169-8.
  • John C. G. Röhl:
    • Kaiser, Hof und Staat. Wilhelm II. und die deutsche Politik. C. H. Beck, München ³1988 (TB 2002), ISBN 978-3-406-49405-5.
    • The Kaiser and his court. Wilhelm II and the government of Germany. Cambridge University Press, Cambridge 1994.
    • Wilhelm II., C. H. Beck, München 1993—2008:
      • Band 1: Die Jugend des Kaisers, 1859—1888. München 1993, ²2001, ISBN 3-406-37668-1.
      • Young Wilhelm. The Kaiser's early life, 1859—1888. Cambridge University Press, Cambridge 1998.
      • Band 2: Der Aufbau der Persönlichen Monarchie, 1888—1900. München 2001, ISBN 3-406-48229-5.
      • Band 3: Der Weg in den Abgrund, 1900—1941. München 2008, ISBN 978-3-406-57779-6. (Rezension)
  • John C. G. Röhl (Hrsg.): Der Ort Kaiser Wilhelms II. in der deutschen Geschichte. Oldenbourg, München 1991, ISBN 978-3-486-55841-8 (Volltext als PDF)
  • Stefan Samerski (Hrsg.): Wilhelm II. und die Religion. Facetten einer Persönlichkeit und ihres Umfelds. Duncker und Humblot, Berlin 2001, ISBN 3-428-10406-4 (= Forschungen zur brandenburgischen und preußischen Geschichte. Beiheft Nr. 5).
  • Nicolaus Sombart: Wilhelm II. Sündenbock und Herr der Mitte. Volk & Welt, Berlin 1996, ISBN 3-353-01066-1.
  • Eberhard Straub: Kaiser Wilhelm II. Die Erfindung des Reiches aus dem Geist der Moderne. Landt Verl., Berlin 2008, ISBN 978-3-938844-10-6.
  • Friedhild den Toom: Wilhelm II. in Doorn. Selbstverlag, Hilversum 2002.
  • Volker Ullrich (Historiker)|Volker Ullrich: Als der Thron ins Wanken kam. Das Ende des Hohenzollernreiches 1890—1918. Donat Verlag, Bremen 1993, ISBN 3-924444-75-7.
  • Hans Wilderotter, Klaus D. Pohl (Hrsg.): Der letzte Kaiser. Wilhelm II. im Exil. Bertelsmann-Lexikon-Verl., Gütersloh 1991, Шаблон:Falsche ISBN.
  • Klaus-Gunther Wesseling. Wilhelm II. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon. Band 13, Bautz, Herzberg 1998., Sp. 1178–1217.
  • Кулинич І. М. Вільгельм II // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 557. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати