Відкрити головне меню

Батальйон

клас військових з'єднань, частин

Батальйо́н (італ. Battaglione від італ. Battaglia — загін; та фр. Bataillon від фр. Bataille — битва, бій) або курінь — основний тактичний підрозділ у сухопутних військах, повітряно-десантних військах та частинах морської піхоти, що входить до складу полку, бригади. Батальйон складається з декількох рот і окремих чот. Залежно від національних особливостей військової організації, чисельність батальйону на сучасному етапі коливається в межах від 400 до 800 осіб.[1]

Військова організація
Latvian platoon at Camp Lejune.jpg
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир
Вогнева група 2–4 Молодший капрал /
Капрал
Відділення (Рій)/
Секція
8–14 Капрал/
Сержант/
Штаб-сержант
Взвод (Чота)/
Загін
15–45 Другий лейтенант /
Перший лейтенант /
Лейтенант
Рота (Сотня)/
Батарея/
Ескадрон
80–150 Капітан /
Майор
Батальйон (Курінь) /
Когорта
300–800 Підполковник
Полк /
Бригада /
Легіон
1,000–5,500 Полковник /
Бригадний генерал
Дивізія 10,000–25,000 Генерал-майор
Корпус 30,000–50,000 Генерал-лейтенант
Загальновійськова армія 100,000–300,000 Генералітет
Група армій /
Фронт
2+ польових армій Фельдмаршал /
Генерал армії
Військовий округ /
Театр
4+ польових армій Шестизіркове звання /
Головнокомандувач
Стандартне позначення батальйону в НАТО

Формування відповідного рівня у артилерії називається дивізіон. Батальйон є найменшим підрозділом, що має власний штаб.

Початково цей термін означав чверть баталії (шикування пікінерів квадратом 100×100, що утворює «ліс пік»), який поділений на чотири менших квадрати з метою зменшення втрат від артилерії.

Може бути структурним підрозділом як у полку, так і у з'єднанні.

У випадку, коли батальйон входить до складу полку і таких однотипних батальйонів у полку декілька, йому присвоюється порядковий номер за внутрішньою нумерацією — 1-й механізований батальйон, 3-й парашутно-десантний батальйон і т. д. У випадку, якщо батальйон входить до складу з'єднання або об'єднання — у дивізію/корпус/армію[ru]/флот — такий батальйон є окремим і має статус військової частини. І у його повній назві присутній прикметник «окремий». Приклад — 783-й окремий розвідувальний батальйон (військова частина № 53336)[2].

Бригада у ЗС СРСР/ЗС Росії/ЗС України/ЗС Білорусі може бути, у залежності від конкретного випадку, або з'єднанням, або військовою частиною. У першому випадку батальйони, що входять до його складу, іменуються окремими — наприклад, 200-та окрема мотострілецька бригада або 58-ма окрема автомобільна бригада[ru]. У другому випадку батальйони, що складають бригаду, мають внутрішню нумерацію без прикметника окремий, наприклад, 56-та окрема десантно-штурмова бригада або 19-та окрема мотострілецька бригада.

Тимчасово сформований батальйон, військовослужбовці якого зібрані для вирішення будь-якої задачі з різних підрозділів полку/бригади або з різних частин, називається зведеним батальйоном.

На базі батальйону можуть також утворюватися тимчасові військові формування, що отримали назву батальйонних тактичних груп. Такі формування розглядаються як важливий засіб ведення бойових дій на період до 2035 року[3]. Вони створюються, як правило, у складі механізованого (танкового) батальйону, посиленого танковою (механізованою) ротою, артилерійським дивізіоном (батареєю), інженерно-саперною ротою (взводом), розвідувальним взводом та іншими підрозділами.[4]

ІсторіяРедагувати

 
11-й батальйон (Західна Австралія) 3-ї піхотної бригади, Єгипет, піраміди Гізи, 10 січня 1915 року

Спочатку термін батальйон означав певний порядок побудови військ (сил) для бою (битви).

В 14-15 ст. назва батальйон стосувалася великої групи піхоти або кінноти, побудованої для бою зімкнутим квадратом.

У 17 столітті цей бойовий порядок розчленувався на складові частини різного розміру (катерви, терції), які стали називатися батальйонами. Їхній склад був непостійний (від 1 до 10 тис. бійців).

Наприкінці 17 століття батальйон отримав більш постійний склад (від 800 до 1000 бійців).

На початку 20-го століття стрілецький (піхотний) батальйон складався з 3—4 стрілецьких, кулеметної і мінометної рот, легкої артилерійської батареї і взводів (чот): зв'язку, постачання та санітарного.

Розвиток воєнної техніки протягом 20 століття привів до організації батальйонів в інших родах військ та спеціальних військах.

Приклади структури батальйонуРедагувати

 
Організаційно-штатна структура окремого розвідувального батальйону сухопутних військ Республіки Казахстан

Мотострілецький (механізований) батальйонРедагувати

Структура мотострілецького батальйону мотострілецького (танкового) полку мотострілецької (танкової) дивізії Радянської армії:

  • штаб батальйону
  • рота управління
  • три мотострілецькі роти
  • мінометна батарея
  • гранатометна рота
  • рота матеріального постачання
  • рота технічного забезпечення
  • батальйонний медичний пункт.

Ця структура мала варіанти, що значно відрізнялися від базового. Найперше це залежало від бойової техніки на озброєнні батальйону. У кінці 1980-их років це могли бути бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, або бронетранспортери БТР-60ПБ, БТР-70, БТР-80.

До батальйону також входила протитанкова рота на БТР, озброєна станковими протитанковими гранатометами СПГ-9М «Спис» або, пізніше, ПУ ПТКР «Метис».

В батальйонах, що вели бойові дії в Афганістані входила також розвідувальна рота, а медичний пункт розгортався на базі медично-санітарної роти.

Значно могло відрізнятися озброєння мінометної батареї. За штатом це були 6 82-мм мінометів 2Б14-1 «Піднос» та 3 82-мм автоматичні міномети 2Б9 «Волошка». Але найкращі батальйони оснащували 120-мм мінометами 2С12 «Сани», чи навіть самохідними артилерійськими установками 2С9 «Нона-С».

Механізований батальйонРедагувати

Структура механізованого батальйону механізованої (танкової) бригади окремого армійського корпусу:

  • штаб батальйону
  • рота управління і зв'язку
  • три мотострілецьких роти
  • танкова рота
  • (гаубична) самохідна артилерійська батарея
  • зенітно-ракетна рота
  • розвідувальна рота
  • рота матеріально-технічного забезпечення
  • медично-санітарна рота.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Моісеєв[ru], Михайло (1990). Советская Военная Энциклопедия в 8-ми томах (2-е издание). Том 2. статья «Батальон». Москва: Военное Издательство. с. 404. ISBN 5-203-00298-3. 
  2. Бешкарев Александр Иванович (18/08/2016). Перечень советских воинских частей. http://artofwar.ru/. Процитовано 1 вересня 2016. 
  3. Слюсар В.І. Батальйонна тактична група 2035.// Зб. матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ, 11-12 жовтня 2017 р. - C. 82 - 83. - [1].
  4. Бойовий статут Сухопутних військ ЗС України. Частина ІІ (батальйон, рота). Затв. наказом КСВ № 574-2010 р.

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати