Сухопутні війська

вид Збройних сил, призначений для виконання завдань на сухопутних (наземних) театрах воєнних дій (ТВД)

Сухопу́тні війська́ — найчисленніший самостійний вид Збройних сил практично будь-якої держави світу, нарівні з військово-морськими і військово-повітряними силами, призначений для виконання стратегічних і оперативно-тактичних завдань на сухопутних театрах воєнних дій. У більшості країн сухопутні війська складають основу їхньої воєнної потужності.

Сухопутні війська
Зображення
Гештег army[1]
CMNS: Сухопутні війська у Вікісховищі
Реактивна система залпового вогню «Ураган» ЗСУ
Німецькій важкий танк «Тигр». Німеччина
Самохідна зенітна гарматно-ракетна установка 2С6 «Тунгуска». Росія
Гаубиця M777. США
Бойова машина десанту БМД-2
Бойовий ударний вертоліт «Мангуста». Італія

Короткі відомості ред.

За бойовими можливостями сухопутні війська здатні самостійно або у взаємодії з іншими видами збройних сил відбити вторгнення сухопутних армій, великих повітряних і морських десантів противника, завдавати одночасних масованих вогневих ударів на всю глибину його оперативної побудови, проривати оборону ворога, здійснювати стратегічний наступ у високих темпах, на велику глибину і захоплювати зайняту територію. Головні властивості сухопутні війська як виду збройних сил — велика вогнева могутність і ударна сила, висока маневровість і повна бойова самостійність. У разі застосування у війні ядерної зброї сухопутні війська, через властиві їм бойові можливості і властивості, здатні використовувати результати ядерних ударів для повного розгрому угрупувань противника і опанування життєво важливими для нього районами.

У деяких країнах можуть називатися Армією.

Організаційна структура ред.

Організаційно складаються із з'єднань і частин різних родів військ і спеціальних військ, що виконують свої завдання у взаємодії один з одним і з іншими видами Збройних Сил. Сухопутним військам, які оснащені сучасною зброєю та бойовою технікою, що володіє нищівною вогневою потужністю, ударною силою і високою рухливістю, належить вирішальна роль в остаточному розгромі наземного противника.

Традиційно мали (мають) у своєму складі: піхотні, моторизовані, мотопіхотні, механізовані, кавалерійські, танкові, повітряно-десантні, аеромобільні, ракетні, артилерійські, ППО, розвідувальні, інженерні, РХБ захисту тощо підрозділи, частини й з'єднання.

Можуть також мати власні авіаційні підрозділи, звані авіацією сухопутних військ або армійською авіацією.

Історія ред.

Сухопутні війська — прадавній вид збройних сил. У рабовласницьких державах вони складалися з піхоти, і кінноти або лише з одного роду військ. У Стародавньому Єгипті, Ассирії, Греції, Індії і арміях інших держав виникли організаційні одиниці (десятки, сотні і ін.). Найбільший розвиток організація Сухопутні війська отримала в Стародавньому Римі, де з IV ст. до н. е. постійною адміністративною і бойовою одиницею був легіон, що ділився на підрозділи (центурії, когорти).

У період раннього й розвиненого феодалізму в Західній Європі (IX—XIV ст.) головним родом Сухопутні війська була лицарська кіннота, піхота грала допоміжну роль. На Русі піхота зберігала своє значення нарівні з кіннотою. З XIV ст. в Західній Європі відбувалося відродження піхоти як одного з основних родів військ і з'явилася артилерія. Із створенням постійних найманих армій в Західній Європі (XV ст.) виникли організаційні одиниці — роти, потім полки (з 8—12 і більше рот), а в другій половині XVI — 1-й половині XVII століть — бригади й батальйони.

Сухопутні війська світу ред.

Див. також ред.

Посилання ред.

Інтернет-ресурси ред.

Джерела ред.

  • Michał Huzarski (red.), Jarosław Wołejszo (red.): Leksykon obronności. Polska i Europa. Warszawa: Wydawnictwo „Bellona”, 2014, s. 38. ISBN 978-83-11-13382-2.
  • Marian Laprus [red.]: Leksykon wiedzy wojskowej. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1979, s. 484. ISBN 83-11-06229-3.
  1. #Army - Twitter Search / Twitter