Збройні сили Білорусі (біл. Узброеныя сілы Беларусі) — збройні сили Республіки Білорусь, покликані відповідно до державної доктрини від 6 грудня 1992 року забезпечувати охорону державного суверенітету, при цьому не розглядаючи будь-яку конкретну країну як свого потенційного ворога та не втручаючись у збройні конфлікти між іншими державами.

Збройні сили Республіки Білорусь
Узброеныя Сілы Рэспублікі Беларусь
Емблема Збройних сил Білорусі
Засновані 1918
Поточна форма 20.березня.1992 року
Види збройних сил
Сухопутні війська
Повітряні сили
Сили спеціальних операцій
Штаб  Мінськ
Командування
Верховний головнокомандувач  Президент
Олександр Лукашенко
Міністр оборони генерал-лейтенант
Хренін Віктор Геннадійович
Начальник генерального штабу генерал-майор
Гулевич Віктор Володимирович
Людські ресурси
Вік 18-27 років[1]
Призов 12-18 місяців[1]
Населення у
призовному віці
2.401.785 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
2.429.653 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Придатних для
військової служби
1.693.626 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]),
2.012.401 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Щорічно досягають
призовного віку
51.855 ч. (оц. 2010[1]),
48.760 ж. (оц. 2010[1])
Активні службовці 56.000 (2018)[2]
Резерв 344.000 (2018)[3]
Витрати
Бюджет Br
$ 725.000.000 (2015)[4]
Відсоток у ВВП 1,3 % (2013)[1]
Промисловість
Закордонні постачальники Росія Росія
Україна Україна
КНР КНР
Історія
Військова історія Білорусі
Однострої та звання
Військові звання Білорусі
Нагороди
Військові нагороди Білорусі

Збройні сили Білорусі у Вікісховищі

У мирний час не виключена можливість участі білоруських миротворців у операціях ООН. ВПС Білорусі, які є частиною збройних сил цієї країни, покликані вести постійний контроль за повітряним простором Республіки Білорусь. Також до складу збройних сил входять сухопутні війська.

Історія ред.

Сухопутні війська ред.

 

Сухопутні війська безпосередньо управляються Міністерством оборони. Чисельність сухопутних військ оцінюється у 29 600 військовослужбовців. Організаційно поділяють на два оперативних (операційних) командування: Західне та Північно-західне.

Західне оперативне командування ред.

З 1 червня 1993 року правонаступником 28-ї Червонопрапорної загальновійськової армії став 28-й армійський корпус (28 АК), 17 грудня 2002 року — Західне оперативне командування.

На 2011 рік до його складу входили.

Північно-Західне оперативне командування ред.

Склад Північно-Західного оперативного командування в цілому схожий з вищевказаним. На 2011 рік до його складу входили.

Центральне командування ред.

Крім того, безпосередньо командуванню сухопутних військ підпорядковуються

Сухопутні війська мають у своєму складі механізовані з'єднання, ракетні війська та артилерію, війська ППО сухопутних військ, підрозділи зв'язку, частини та установи тилового та технічного забезпечення.

Техніка та озброєння ред.

Сухопутні війська мають на озброєнні танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, артилерію різної потужності та призначення, протитанкові ракетні комплекси, зенітні ракетні комплекси, засоби керування, автоматичну стрілецьку зброю. Дані про кількість взяті з IISS Military Balance 2010.

Тип Виробництво Призначення Кількість Примітки
Танки
Т-80Б   СРСР Основний бойовий танк 92[5]
Т-72Б   СРСР Основний бойовий танк 1465[5]
Т-55   СРСР Середній танк 29[5]
Бойові машини піхоти
БМП-1   СРСР Бойова машина піхоти 109[5]
БМП-2   СРСР Бойова машина піхоти 1164[5]
БРМ-1К   СРСР Бойова розвідувальна машина 161[5]
БМД-1   СРСР БМД-1 154[5]
Бронетранспортери
ТМПК «Мул»   Білорусь Бронетранспортер немає даних[5]
БТР-Д   СРСР Бронетранспортер 22[5]
МТ-ЛБ   СРСР Бронетранспортер 66[5]
БТР-60   СРСР Бронетранспортер 188[5]
БТР-70   СРСР Бронетранспортер 446[5]
БТР-80   СРСР Бронетранспортер 194[5]
Бронеавтомобілі
Dongfeng Mengshi   КНР Бронеавтомобіль 22[5]
Артилерійські системи
2С9 «Нона-С»   СРСР 120 мм САУ 54[5] Самохідна
2С1 «Гвоздика»   СРСР 122 мм САУ 246[5] Самохідна
2С3 «Акація»   СРСР 152 мм САУ 163[5] Самохідна
2С5 «Гіацинт-С»   СРСР 152 мм САУ 120[5] Самохідна
2С19 «Мста-С»   СРСР 152 мм САУ 13[5] Самохідна
2С7 «Піон»   СРСР 203 мм САУ 36[5] Самохідна
Д-30   СРСР 122 мм гармата-гаубиця 202[5] Буксирувана
2А36 «Гіацинт-Б»   СРСР 152 мм гармата-гаубиця 50[5] Буксирувана
2А65 «Мста-Б»   СРСР 152 мм гармата-гаубиця 136[5] Буксирувана
Д-20   СРСР 152 мм гармата-гаубиця 58[5] Буксирувана
2С12 «Сани»   СРСР Міномет 77[5] Транспортуються
Реактивні системи залпового вогню
БМ-13 Катюша   СРСР Реактивна система залпового вогню (132мм) 1[5]
БМ-21 Град   СРСР Реактивна система залпового вогню 213[5]
БМ-27 Ураган   СРСР Реактивна система залпового вогню 84[5]
БМ-30 Смерч   СРСР Реактивна система залпового вогню 40[5]
Протитанкова озброєння
Фагот (ПТРК), Конкурс (ПТРК), Штурм (ПТРК), Метис (ПТРК)   СРСР Протитанкова керована ракета близько 480[5]
Тактичні ракетні комплекси
Точка (тактичний ракетний комплекс)   СРСР Тактична ракета 26[5]
Р-11   СРСР Тактична ракета 60[5]
Системи ППО
С-300,ЗРК Бук,ЗРК Оса,Стріла-10,ЗРК Тор   СРСР,  Росія Зенітно-ракетний комплекс близько 350[5]

Ядерна зброя ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 вересня 2015. 
  2. «Увеличение численности белорусской армии — реакция на кризис безопасности в регионе» [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.] Центр белорусских исследований, 22.03.2018
  3. 2018 Belarus Military Strength. Global Firepower (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 1 листопада 2018. 
  4. Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015. 
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак The Military Balance 2010. — P. 178. [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання ред.