Веймарська республіка

Deutsches Reich
Німецька Держава
Німецька імперія Flag of Germany (1867–1919).svg
1919 – 1933
Прапор Герб
Прапор Герб (1919-1928)
Девіз
Einigkeit und Recht und Freiheit
("Єдність і право і свобода")
Гімн
"Deutschlandlied"
("Пісня Німеччини")
Розташування Німецька імперія
Столиця Берлін
Мови Німецька (офіційна)
Форма правління федеральна напівпрезидентська
республіка (1919–1930)
федеральна авторитарна
президентська республіка
(1930–1933) de facto
Президенти
 - 19181925 Фрідріх Еберт (перший)
 - 19201933 Пауль фон Гінденбург (останній)
Канцлери
 - 1919 Філіп Шайдеман (перший)
 - 1933 Курт фон Шлейхер (останній)
Історія
 - Засновано 1919
 - Ліквідовано 1933
Площа
 - 1925 468 787 км2
Населення
 - 1925 62 411 000 осіб
     Густота 133,1 осіб/км² 
Валюта Паперова марка (1919—1923)

Рейхсмарка (1924—1933)

Попередник
Наступник
Flag of Germany (1867–1919).svg Німецька імперія
Третій рейх Flag of Germany (1935–1945).svg
Саар (Ліга Націй) Flag of Saar 1920-1935.svg
Сьогодні є частиною
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Веймарська республіка

Ве́ймарська Респу́бліка, Ва́ймарська Респу́бліка[1] (нім. Weimarer Republik, [ˈvaɪmaʁɐ ʁepuˈbliːk] ( прослухати)) — історична назва німецької держави, пов'язана із конституційним Національним зібранням, що засідало у Веймарі. Офіційно держава, як і її попередниця, продовжувала називатись Німецька Держава (нім. Deutsches Reich). Також вона згадувалася як Німецька народна держава (нім. Deutscher Volksstaat) або просто Німецька республіка (нім. Deutsche Republik).

Виникла в 1919 році внаслідок Листопадової революції. У перші роки її політичне життя визначала парламентська більшість, що складалася з соціал-демократів, Німецької демократичної партії і Партії центру. СДПН вже відійшла від своїх колишніх революційних ідей. Демократія функціонувала. Спроби повалення державного ладу з метою встановлення соціалізму були придушені. Приватна власність залишилася недоторканною.

Але вже в 1920-і стало видно, наскільки крихка республіканська база серед населення. Економічна криза, інфляція, окупація Руру і спроби нацистського перевороту чітко показали в 1923, що у Веймарській республіці демократи перебувають у меншості.

З висновком Локарнських угод в 1925 Ліги Націй в 1926 переможена Німеччина повернула собі політичне рівноправ'я на міжнародній арені. Цим пояснюється, що частина населення сприймала ті роки як «золоті двадцяті роки». Але період розквіту був коротким. З новою економічною кризою 1929 почалося падіння республіки.

Конституція Веймарської республіки була за своєю суттю достатньо авторитарною і надавала президентові (обраному прямим голосуванням на сім років) дуже широкі повноваження. Президент міг будь-коли розпускати Рейхстаг, навіть у першу секунду першої сесії. Президент міг як і коли завгодно призначати і звільняти з посади рейхсканцлера і кабінет (ст. 53 і 54). Рейхстаг міг оголосити вотум недовіри канцлерові і уряду, але не мав права це робити у разі розпуску президентом.

У разі небезпеки державі президент міг скасовувати будь-які цивільні свободи на будь-який термін (ст. 48). Рейхстаг міг скасувати ці заходи, але можливість розпуску знову ж таки нейтралізовувала парламент.

Ці серйозні обмеження демократії зробили можливою фактичну самоліквідацію демократичного ладу після призначення президентом Гінденбургом на пост рейхсканцлера Адольфа Гітлера в січні 1933.

З цієї миті зазвичай вважається, що Веймарська республіка припинила існування і почався нацистський період — Третій рейх. Політичні структури Третього рейху виникли, проте, не з нуля, а шляхом модифікації і підлаштування під однопартійну диктатуру нацистів існуючих структур Веймарської республіки.

До 1945 формально зберігався Рейхстаг, органи управління земель (таких, як Пруссія), органи місцевого самоврядування нижчого рівня.

ПриміткиРедагувати

  1. Ткаченко В. Росія та Захід: реінкарнація геополітики // Український історичний журнал. — К., 2016. — № 1 (526) (січ.—лют.). — 240 с. — С. 175. — ISSN 0130-5247.

ПосиланняРедагувати