Німецька паперова марка (нім. Papiermark) — Аудіо Papiermarkопис файлу (символ:ℳ) Неофіційна назва грошової одиниці Веймарської республіки періоду гіперінфляції з 1919-1923 років. Гіперінфляція була спричинена наслідками Першої світової війни, формуванням нової держави і зовсім із новим для неї устроєм. Паперова марка розділялася на 100 пфенігів. У 1923 році паперову марку змінила рентна марка.

Паперова марка

Papiermark (нім.)

100 трильйонів марок, 1924 року. Портрет гуманіста-патриція епохи Відродження Віллібальда Піркгеймера (1470—1530) на основі гравюри Альбрехта Дюрера. 180 мм × 95 мм
100 трильйонів марок, 1924 року. Портрет гуманіста-патриція епохи Відродження Віллібальда Піркгеймера (14701530) на основі гравюри Альбрехта Дюрера. 180 мм × 95 мм
Коди і символи
Символи
Територія обігу
Емітент Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Вільне місто Данциг Вільне місто Данциг
Баварська Радянська Республіка
Похідні та паралельні одиниці
Дробові райхспфенніг (1100)
Монети і банкноти
Монети 1, 2, 5, 10, 50 Пфеніг; 1, 3, 200, 500 марок
Банкноти 1, 2, , 5, 10, 20, 50, 100, 500 марок; 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 тисяч марок; 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 мільйонів марок; 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 мільярд марок; 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 трильйонів марок
Історія
Дата 1919
Валюта-попередниця Німецька золота марка
Початок вилучення 1923
Валюта-наступниця Рентна марка
Виробництво монет та банкнот
Емісійний центр Райхсбанк

Зміст

ІсторіяРедагувати

Фактично паперова марка почала функціонувати з 4 серпня 1914 року, коли був скасований золотий стандарт внаслідок Першої світової війни. Хоча у воєнний час у офіційних джерелах часто згадувався термін золота марка. Термін «паперова марка» застосовувався до інфляційних купюр і з'явився пізніше за повновагові довоєнні золоті марки, що перебували в обігу до серпня 1914 року. Найбільші номінали паперових марок від одного мільярду вказувались не цифрами, а прописом. У 1923 році паперова марка замінили на рентну марку. За курсом 1 000 000 000 000 (1 трильйон) марок дорівнював 1 рентній марці. На додаток до паперової марки, після Першої світової війни, поширеними були й місцеві випуски банкнот і токенів (сурогати грошей) відомі як Kriegsgeld (укр. воєнні гроші) та нотгельди (нім. Notgeld).

Кризові наслідки Першої світової війниРедагувати

Дата Вартість золотої марки в паперових марках
31.12.1918 2,00
31.12.1918 9,61
31.12.1920 16,13
31.12.1921 39,22
30.06.1922 79,37
30.09.1922 327,87
31.12.1922 1577,29
31.03.1923 4901,96
30.06.1923 34843,21
31.07.1923 228832,95
31.08.1923 2207505,52
28.09.1923 56179775,28
31.10.1923 38910505836,50
20.11.1923 1 трлн

Стрімка девальвація паперових марок створила неможливі умови для кредитування клієнтів на довгий час, бо це ускладнювало угоди з відстрочками платежів. У 1921 році центральний уряд відхилив ідею випуску іпотечних облігацій на основі «золотої марки». Усе ж таки приватні банки та фінансові компанії, на відміну від держави, стали емітувати цінні папери із зазначенням на них вартості у вазі зерна, вугілля, золота та ін. У таблиці представлені реальні курси золотої та паперової марок на основі золотого паритету. До початку Першої світової війни 1 марка була забезпечена 0,358425 грамами щирого золота. У країні вільно циркулювали й обмінювалися на золоті монети банкноти.

На основі складу золота у марці, обмінний курс становив 4,25 марки за 1 долар США. За 4 роки війни та після листопадової революції, девальвація марки відбувалася 2 рази. Гіперінфляція була обумовлена декількома причинами: У 1919-1921 роках неконтрольований випуск паперових марок відбувався для забезпечення ліквідності банківської системи. Також вагомими причинами гіперінфляції стали політичні кризи, нестабільність, вбивство міністра іноземних справ Вальтера Ратенау, спроба захоплення влади Адольфом Гітлером, Рурський конфлікт, що був обумовлений окупацією французьких військ важливого промислового регіону. Також вагомим фактором були важкі умови Версальського договору, за яким Німеччина зобов'язалася виплатити державам-переможницям компенсацію за всі завдані війною збитки. Німеччина була змушена передати союзникам військовий флот і піти на великі територіальні поступки. Нова республіка перебувала в постійному стані громадянської війни.

Президенту Фрідріхові Еберту доводилося зупиняти народні бунти 135 разів. У період з 1914 по 1928 роки уряд змінювався 20 разів. У грудні 1922 року кілограм хліба коштував приблизно 130 марок, а роком пізніше — понад 300 мільярдів паперових марок. У вересні 1923 року обмінний курс долару США становив майже 10 млн марок, а в кінці місяця цього року 160 млн марок. Трохи пізніше долар коштував уже мільярди. Інфляція, що почалася ще в роки війни, перейшла у стадію гіперінфляції. Ці наслідки викликали потребу в збільшенні обсягу грошей. Людина змушена була купувати будь-що, коли до її рук потрапляли паперові марки, боячись їхнього швидкого знецінення. Жертвами реформи, як зазвичай, стали в основному дрібні вкладники та пенсіонери. Проблему спробували вирішити введенням нових грошей.

Уведення рентної марки (1 рентна марка = 1 млрд паперових марок) поклав край інфляції. У 1923 році при обміні паперових марок на нову рентну марку, з обігу було виведено 224 квінтильйонів старих марок. Для порівняння: у 1891-1892 роках доходи та витрати бюджету Німецької імперії становили приблизно 1 мільярд 100 мільйонів золотих марок. За часи гіперінфляції при такій масі готівки, обмінний курс не досягнув би поділки і в 1 трильйон за золоту марку.

 
Співвідношення паперової марки до золотої

БанкнотиРедагувати

У 1914 році, згідно з розпорядженням Головного управління державної кредитної каси, почався випуск паперових грошей, більш відомих тоді як банкноти кредитного фонду (нім. Darlehnskassenscheine).

У період з 19151919 року в обігу перебували купюри 1, 2, 5, 20, 50 та 100 марок. Перші варіанти купюр цього періоду мало чим відрізнялися від дизайну банкнот Німецької імперії. Після Листопадової революції, в 1919 році була проголошена Веймарська республіка. З 1920 року в обігу з'явилися купюри нового типу.

Банкноти періоду 19201923 років були виготовлені друкарським способом. На купюрах, зразка цього періоду, були зображені часом прості орнаменти, часом з додаванням в орнамент облич чи бюстів відомих історичних постатей. В обігу цього періоду відомі купюри, номіналами: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 марок; 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 тисяч марок; 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 мільйонів марок; 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 мільярд марок; 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 трильйонів марок

МонетиРедагувати

Докладніше Інфляційні монети Німеччини

Період карбування 1915—1922 років. Номінали: 1, 5, 10 пфеніг;

Період карбування монет 1922—1923 років. Номінали: 50 пфеніг, 3, 200, 500 марок.

Цікаві фактиРедагувати

  • У двадцяті роки, минулого століття, німецькі діти бавилися пачками купюр. Вони коштували дешевше справжніх іграшок.
  • Були ситуації, коли зранку ще діючі купюри, знецінені ввечері, викидали просто обабіч дороги під ноги.
  • Старими купюрами часто розпалювали піч. В офісах контор часом топили грубку пачками знецінених купюр.

ЛітератураРедагувати

  • Роман Еріха Ремарка «Чорний Обеліск» ISBN 978-966-14-8324-7
  • Rosenberg H. Die deutschen Banknoten ab 1871. — 12. — Regenstauf: Gietl Verlag, 2001. — S. 107—108. — ISBN 3-924861-49-8.
  • Standard Catalog of World Paper Money Specialized Issues (11 ed.). Krause. ISBN 978-1-4402-0450-0.
  • Cuhaj, George S., ed. (2010). Standard Catalog of World Paper Money General Issues (1368—1960) (13 ed.). Krause. ISBN 978-1-4402-1293-2.
  • Fischer, Wolfgang C., ed. (2010). German Hyperinflation 1922/23: A Law and Eonomics Approach. Josef Eul Verlag GmbH. ISBN 978-3-89936-931-1.
  • GermanNotes.com (2005). German Paper Money 1871—1999
  • Pick, Albert (1994). Standard Catalog of World Paper Money: General Issues. Colin R. Bruce II and Neil Shafer (editors) (7th ed.). Krause Publications. ISBN 0-87341-207-9.
  • Rand McNally (1911). «The Rand-McNally Banker's Director and List of Attorneys». Rand McNally International Bankers Directory. Rand McNally & Company.
  • Widdig, Bernd (2001). Culture and Inflation in Weimar Germany. University of California Press. ISBN 0-520-22290-3.

ДжерелаРедагувати