Німецька рентна марка (нім. Rentenmark)Аудіо Rentenmarkопис файлу — грошова одиниця Веймарської республіки з'явилася в обігу з 15 жовтня 1923 року. 1 рентна марка розділялася на 100 рентенпфенніги. В обігу знаходилися монети номіналами 1, 2, 5, 10, 50 рентенпфеннігів та банкноти 1, 2, 5, 10, 50, 100, 500, 1000 рентних марок

Рентна марка

Rentenmark (нім.)

5 рентних марок. Дати на купюрі: 1937, 1948. Радянська зона окупації Німеччини
5 рентних марок. Дати на купюрі: 1937, 1948. Радянська зона окупації Німеччини
Коди і символи
Символи RM
Територія обігу
Емітент Веймарська республіка
Похідні та паралельні одиниці
Дробові рентенпфенніг (1100)
Монети і банкноти
Монети 1, 2, 5, 10, 50 рентенпфеннігів
Банкноти 1, 2, 5, 10, 50, 100, 500, 1000 рентних марок
Історія
Дата 1923
Валюта-попередниця Німецька ост-марка
Початок вилучення 1948
Валюта-наступниця райхсмарка Третього Райху, Німецька марка
Виробництво монет та банкнот
Емісійний центр Німецький рентний банк

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Листопад 1923. Черга по обміну грошей. Німецький Федеральний Архів. Код 183-H29263
 
Німецький Райхсбанк. Жовтень 1923 року. Німецький Федеральний Архів Код 102-11824
 
Німецький Райхсбанк. Січень 1924 року. Німецький Федеральний Архів. Код 102-00238
 
Німецький Райхсбанк. Червень 1931 року. Німецький Федеральний Архів. Код 102-11823
 
Жовтень 1923. Німецький Федеральний Архів. Код 183-R1215-506

У серпні 1923 року, економіст, Карл Гельферих, запропонував план випуску нової валюти, «роггенмарки» (нім. Roggenmark) (укр. дослівно «житня марка»), щоб стабілізувати іпотечні облігації, індексованих до ринкової ціни житнього зерна. План був відхилений через сильне коливається цін на жито у паперових марок. Міністр сільського господарства Ганс Лютер запропонував план, яким чином за жито можна було розраховуватись золотом, таким чином започткувавши рентну марку (Rentenmark (дослівно укр. іпотечний знак)) при підтримці облігацій, індексованих за ринковою ціною золота. За курсом рентна марка була визначена в золотому складі: 2790 золотих марок за кілограм золота, так само, як в передвоєнних золотих марках. Рейсмаркою не вукупляли золото, вона була індексована до золотих облігаціях. План був прийнятим, відбулася Грошова реформагрошова реформа. 15 жовтня 1923 року міністром фінансів Веймарської республіки Гансом Лютером та рейхсканцлером Густавом Штреземаном був підписаний закон про створення Німецького рентного банку (нім. Deutsche Rentenbank). Введення рентної марки в обіг році дозволило зупинити гіперінфляцію 19211923 років. Його капітал створили шляхом націоналізації завдяки 4 % нерухомого майна кожного підприємця, фермера і промисловця й становив 3,2 міліарди рентних марок. На підставі закону 4 %, від вартості земельних ділянок, основних промислових засобів та сільськогосподарських підприємств переходили у власність Німецького рентного банку. Хоча власник міг викупити належну йому частку майна. Але націоналізоване майно не обкладалося податками протягом 5 років і рентна марка таким чином закріплювалася. 2790 золотих марок дорівнювали 1 кілограму щирого золота. Населення позитивно сприйняло з'яву стабільної грошової одиниці, що базується на ціні золота. Золота марка, за курсом від 20 листопада 1923 року, прирівнювалася до 1 триліону (1.000.000.000.000) Papiermark. Швидке припинення інфляції назвали «дивом рентної марки» (нім. Wunder der Rentenmark). 20 листопада 1923 року † президент Райхсбанку, Рудольф Хавенстейн. На його місце призначили Ялмара Шахта. Станом на 30 листопада 1923 року в обігу налічувалося 500 мільйонів рентних марок, 1 січня 924 року — 1 міліард марок, у липні 1924 — 18 мільярдів марок. У той же час, продовжувався обмін паперових марок на рентну марку. У липні 1924 року сумарні позначки паперової марки збільшилася до 1,2 секстильйони (1.200.000.000.000.000.000.000) паперових марок за 1 рентну марку. 30 серпня 1924 року управлінням Райхсбанку було прийняте рішення надати населенню дозвіл обміняти 1 трильйон паперових марок на нову райхсмарку, за тим самим курсом, що застосовувався s до рентної. У серпні 1924 року уряд Веймарської республіки прийняв план Дауеса, який встановлював новий порядок виплат репарацій після Першої світової війни. В документі наголошувалося на запровадження стабільної національної валюти. 30 серпня 1924 року в якості законного платіжного засобу на території Німеччини вводилася і райхсмарка. Її також прирівняли до золотої марки. Курс обміну рентної на рейхсмарку складав 1: 1. Але рейхсмаркою не замінили рентну марку — обидві грошові одиниці мали паралельне ходіння. Основна відмінність між двома грошовими одиницями складалося в способі їх забезпечення. Рентна марка, в якості законного платіжного засобу, пережила, як і Веймарську республіку, так і Третій рейх . З 28 червня 1948 року, в окупованих союзниками областях, виводилося рентна марка з обігу. У радянській зоні окупації до 28 червня 1948 року рентні марки обмінювалися на спеціальні купони. Через місяць купони замінилися на марки Німецького емісійного банку (нім. Deutsche Mark der Deutschen Notenbank).

Роль рентної маркиРедагувати

Рентна марка не була офіційною національною валютою. Оскільки рентна марка і рейхсмарка мали курс 1:1, а також однакову абріватуру «RM», виводити з обігу рентну з введенням рейхсмарки не було необхідності. Рентна марка забезпечувалася заставою нерухомого майна. В свою чергу райхсмарка класичним способом — фінансовими коштами держави, наприклад, вугіллям чи золотом. У законі про введення райхсмарки було уточнення: райхспфеніг прирівнювався до рентенпфеннігів і також їхній випуск відбувався під контролем держави. Після закінчення Другої світової війни рентна марка була в обігу як в Тризонії так і в радянській зоні окупації. У радянській зоні окупації на рентних марках наліплювалися спеціальні наклейки на купюри зразка 1937 року. і лише тоді вони виконувати роль платіжного засобу. 21 червня 1948 року у Тризонії вводилася німецька марка, водночас у радянській зоні окупації рентні марки обмінювались на німецьку марку радянської зони (пізніше на марку НДР (перейменована в 1974 році).


БанкнотиРедагувати

У 1923 році в обігу з'явилися банкноти номіналоми: 1, 2, 5, 10, 50, 100, 500 і 1000 рентних марок. Згодом з'явилися серії, датовані 1925-1926 (5, 10 і 50 рентних марок) рокками, 1934 (50 рентних марок) року та 1937 (1, 2, 5 рентних марки) року. Банкноти випуску 1937 року надійшли в обіг в 1939 році. Банкноти, зразка 1937 року використовувалися в 1945-1948 роках на окупованих зонах союзниками.

ВідеоРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Wilfrid Baumgartner: Le Rentenmark (15 Octobre 1923 — 11 octobre 1924) (франц.). Presses Universitaires de France, 1925.
  • Carl Schaeffer, Heinrich Brode (Hrsg.): Allgemeine Volkswirtschaftslehre (= Grundriss des privaten und öffentlichen Rechts sowie der Volkswirtschaftslehre. Bd. 16). 13.–17. vollkommen umgearbeitete Auflage. Verlag C. L. Hirschfeld, Leipzig 1927.
  • Heinrich Quante u. a.: Büsch Handels=Lexikon. Ausgabe in einem Bande. Buchverlag des Gewerkschaftsbundes der Angestellten, Berlin u. a. Leipzig 1925.
  • Gustav Stolper: Deutsche Wirtschaft 1870—1940. Kaiserreich — Republik — Drittes Reich. Franz Mittelbach Verlag, Stuttgart 1950.
  • Krause, Chester L.; Clifford Mishler (1991). Standard Catalog of World Coins: 1801—1991 (18th ed.). Krause Publications. ISBN 0873411501.
  • Pick, Albert (1994). Standard Catalog of World Paper Money: General Issues. Colin R. Bruce II and Neil Shafer (editors) (7th ed.). Krause Publications. ISBN 0-87341-207-9.
  • Act creating the Rentenmark Reichsgzetzblatt Teil I, 17 October 1923
  • GermanNotes.com (2005). German Paper Money 1871—1999. eBook from germannotes.com[permanent dead link]
  • «Das Kabinett Cuno — Einleitung (German)». Bundesarchiv. Retrieved 6 January 2015.
  • «Biografie Hans Luther (German)». Bayerische Nationalbibliothek. Retrieved 19 January 2015.
  • Balderston, prepared for the Economic History Society by Theo (2002). Economics and politics in the Weimar Republic (1. publ. ed.). Cambridge [u.a.]: Cambridge Univ. Press. ISBN 0-521-77760-7.


ДжерелаРедагувати