Відкрити головне меню

Генерал армії України — вище військове звання в Збройних силах України.

Генерал армії України
UA shoulder mark 22.svg UAAF shoulder mark 22.svg
Країна Україна Україна
Вид збройних сил Сухопутні війська ЗСУ
Повітряні сили ЗСУ
Звання не-НАТО OF-10
Категорія вищий офіцерський склад
Створено 1991
Нижче звання Генерал-полковник

На додачу до погонів це звання має спеціальну відзнаку Зірка генерала армії України, яка була встановлена 22 січня 1994 року Указом Президента України № 21/94 «Про встановлення спеціальної відзнаки генерала армії України» і є переробкою малої Маршальської Зірки СРСР[1].

Званню генерала армії України відповідають спеціальні звання генерал внутрішньої служби України та генерал служби цивільного захисту України.

нижче за рангом:
Генерал-полковник

Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Emblem of the Ukrainian Air Force.svg
Генерал армії України
вище за рангом:

нема

Зміст

Генерали армії УкраїниРедагувати

Звання встановлене Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

Ім'я Дата присвоєння № Указу Посада на момент присвоєння звання
1 Радецький Віталій Григорович 30 листопада 1993 № 567/93 Міністр оборони України (19931994)
2 Губенко Валерій Олександрович 25 січня 1994 № 27/94 Командувач Прикордонних військ України (19911995)
3 Марчук Євген Кирилович 23 березня 1994 № 111/94 Голова Служби безпеки України (19911994)
4 Кузьмук Олександр Іванович 23 серпня 1998 № 922/98 Міністр оборони України (19962001)
5 Деркач Леонід Васильович 23 серпня 2000 Голова Служби безпеки України (19982001)
6 Шкідченко Володимир Петрович 23 серпня 2001 № 735/2001 Начальник Генерального штабу — перший заступник Міністра оборони України (19982001)
7 Радченко Володимир Іванович 2001[2] Голова Служби безпеки України (20012003)
8 Дріжчаний Ігор Васильович 30 листопада 2006 № 1010/2006 Голова Служби безпеки України (20052006)
9 Кириченко Сергій Олександрович 21 серпня 2007 № 725/2007 Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України (20052009)
10 Литвин Микола Михайлович 20 серпня 2008 № 730/2008 Голова Державної прикордонної служби України2003 по 2014)
11 Кіхтенко Олександр Тимофійович 20 серпня 2008 № 734/2008 Начальник Головного управління — командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (з 2005)
12 Маломуж Микола Григорович 28 листопада 2008 № 1115/2008 Голова Служби зовнішньої розвідки України2005)
13 Свида Іван Юрійович 15 лютого 2010 № 175/2010 Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України (20092010)
14 Хорошковський Валерій Іванович 12 серпня 2011 № 815/2011 Голова Служби безпеки України11 березня 2010 р. по 18 січня 2012)
15 Муженко Віктор Миколайович 14 жовтня 2015 № 581/2015 Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України2014)
16 Полторак Степан Тимофійович 14 жовтня 2015 № 581/2015 Міністр оборони України2014)
17 Грицак Василь Сергійович 25 березня 2016 № 111/2016 Голова Служби безпеки України2015)
18 Назаренко Віктор Олександрович 25 липня 2017 № 191/2017 Голова Державної прикордонної служби України23 жовтня 2014 р. по 25 липня 2017)
19 Цигикал Петро Олександрович 2 травня 2019 № 178/2019 Голова Державної прикордонної служби України2017)

Генерали внутрішньої служби УкраїниРедагувати

Звання встановлене постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р. № 3135-XII «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України»

Ім'я Дата присвоєння № Указу Посада на момент присвоєння звання
1 Василишин Андрій Володимирович 19 серпня 1993[3] № 317/93 Міністр внутрішніх справ України (1990—1994)
2 Дурдинець Василь Васильович 21 серпня 1997[4] № 861/97 директор Національного бюро розслідувань (1997—1999),
Міністр України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (19992002)
3 Кравченко Юрій Федорович 23 серпня 1998[5] № 923/98 Міністр внутрішніх справ України (1995—2001)
4 Гладуш Іван Дмитрович 20 серпня 2010[6] № 847/2010 генеральний директор Національного музею «Чорнобиль», Міністр внутрішніх справ УРСР (1982–1990)
5 Захарченко Віталій Юрійович 16 грудня 2011[7] № 1162/2011 Міністр внутрішніх справ України (20112014)

Генерали служби цивільного захисту УкраїниРедагувати

Законом України від 24 червня 2004 р. № 1859-IV «Про правові засади цивільного захисту» встановлене звання генерала служби цивільного захисту України.

У відповідності з Кодексом цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 р. № 5403-VI (набув чинності 2013 р.) назва звання — генерал служби цивільного захисту.

Дотепер звання не присвоювалося.

Знаки розрізнення (2018)Редагувати

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 81 від 14 лютого 2018 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та норм забезпечення форменим одягом» (з додатком)[8] змінилися знаки розрізнення особистого складу служби цивільного захисту. За знаки розрізнення генерал служби цивільного захисту отримав по одній 30-мм восьмипроменевій зірці над емблемою (синій круг зі Знаком Княжої Держави Володимира Великого в обрамленні вінка з дубового листя), які розміщені на погонах.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України № 21/94 від 22 січня 1994 року «Про встановлення спеціальної відзнаки генерала армії України»
  2. Стаття «Радченко Володимир Іванович» з Юридичної енциклопедії
  3. Указ Президента України № 317/93 від 19 серпня 1993 року «Про присвоєння спеціального звання Міністру внутрішніх справ України А. В. Василишину»
  4. Указ Президента України № 861/97 від 21 серпня 1997 року «Про присвоєння В. Дурдинцю спеціального звання»
  5. Указ Президента України № 923/98 від 23 серпня 1998 року «Про присвоєння Ю. Кравченку спеціального звання»
  6. Указ Президента України № 847/2010 від 20 серпня 2010 року «Про присвоєння спеціальних звань»
  7. Указ Президента України № 1162/2011 від 16 грудня 2011 року «Про присвоєння спеціального звання». Архів оригіналу за 29 вересень 2013. Процитовано 16 грудень 2011. 
  8. Текст Постанови № 81 на Урядовому порталі

ПосиланняРедагувати