Відкрити головне меню


Валерій Іванович Хорошковський (1 січня 1969(19690101), Київ, Українська РСР, СРСР) — український державний діяч, доктор економічних наук (2003), професор (2005), генерал армії (12 серпня 2011); Перший віце-прем'єр-міністр України (22 лютого — 24 грудня 2012).

Хорошковський Валерій Іванович
Хорошковський Валерій Іванович

Час на посаді:
22 лютого 2012 — 24 грудня 2012
Президент  Віктор Янукович
Прем'єр-міністр  Микола Азаров
ПопередникКлюєв Андрій Петрович
НаступникСергій Арбузов

Час на посаді:
18 січня 2012 — 22 лютого 2012
ПрезидентВіктор Янукович
ПопередникЯрошенко Федір Олексійович
НаступникКолобов Юрій Володимирович

Час на посаді:
11 березня 2010 — 18 січня 2012
ПрезидентВіктор Янукович
ПопередникВалентин Наливайченко
НаступникІгор Калінін

Час на посаді:
24 грудня 2007 — 28 січня 2009
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникЄгоров Олександр Борисович
НаступникМакаренко Анатолій Вікторович

13-й Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України
Час на посаді:
30 листопада 2002 — 11 січня 2004
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникШлапак Олександр Віталійович
НаступникДеркач Микола Іванович

Народився1 січня 1969(1969-01-01) (50 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Монако Монако
Національністьукраїнець
ОсвітаКиївський університет
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Політична партіяНДП
ДружинаХорошковська Олена Володимирівна
Дітисини Денис (1991) та Олександр (1997), дочка Катерина (2001)
Професіяюрист
ЗванняUA-OF10-ARMY-GEN-GSB-H(2015).png Генерал армії України
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Заслужений економіст України

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
НДП, виборчий округ № 9[1]
фракція НДП 12 травня 1998 14 травня 2002

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 1 січня 1969(19690101) (Київ); українець; батько Іван Михайлович (19371996) — будівельник; мати Ольга Назарівна (1939) — доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий працівник Інституту педагогіки АПНУ, головний редактор журналу «Українська мова та література в школі»; дружина Хорошковська Олена Володимирівна (1966) — директор U.A. Inter Media Group Limited; сини Денис (1991), Олександр (1997); дочка Катерина (2001).

ОсвітаРедагувати

СЗШ № 171; Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (1994), юрист; кандидатська дисертація «Відтворення валового внутрішнього продукту в умовах перехідної економіки України» (Київський державний економічний університет, 1997); докторська дисертація «Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями» (Київський національний економічний університет, 2003).

Кар'єраРедагувати

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002, виборчій округ № 9, АР Крим. На час виборів: помічник Прем'єр-міністра України, член НДП. Член фракції НДП (з травня 1998). Секретар Комітету з питань бюджету (з липня 1998), заступник голови Комітету з питань бюджету.

Вересень — жовтень 1986 — учень токаря цеху № 10 ВО "Завод «Арсенал».

Лютий — травень 1987 — водій 3-го класу Київського зоопарку.

Червень 1987 — травень 1989 — служба в армії.

Вересень 1989 — червень 1994 — студент Київського університету ім. Т. Шевченка.

Листопад 1991 — лютий 1992 — директор малого виробничо-комерційного підприємства «Венеда Лтд».

Лютий 1992 — серпень 1997 — президент ТОВ «БОВІ»; президент концерну «Меркс інтернейшнл».

Серпень 1997 — травень 1998 — помічник Прем'єр-міністра України.

Червень — серпень 2002 — заступник Глави — керівник Головного управління з питань внутрішньої політики, серпень — грудень 2002 — перший заступник Глави Адміністрації Президента України.

30 листопада 2002 — 11 січня 2004 — Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.

Лютий 2004 — березень 2005 — професор кафедри фінансового права Національної академії державної податкової служби України.

Листопад 2004 — грудень 2006 — виконавчий директор, старший віце-президент, керівний директор з операційної діяльності, президент ТОВ «Євразхолдинг» (Росія).

Грудень 2006 — травень 2007 — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

24 грудня 2007 — 28 січня 2009 — Голова Державної митної служби України.

Січень 2009 — березень 2010 — перший заступник Голови, 11 березня 2010 — 18 січня 2012 — Голова СБУ.

18 січня — 22 лютого 2012 — Міністр фінансів України.

Керівник Антитерористичного центру при СБУ (з березня 2009). Звільнений в запас 18 січня 2012.

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (квітень 1998 — грудень 1999); член Ради національної безпеки і оборони України (грудень 2002 — січень 2004). Член НДП (19962001), член Політради (лютий 1996-2001) і політвиконкому НДП (червень 19972001). Голова спостережної ради АКБ «Укрсоцбанк» (2003, 2004). Член Ради НБУ (жовтень 2000 — лютий 2005, 16 квітня 2010 — 18 грудня 2014).). Голова наглядової ради телеканалу «Інтер» (вересень 2005 — грудень 2006); акціонер медіагрупи U.A. Inter Media Group. Член Вищої ради юстиції (травень — грудень 2010).

Дійсний державний радник митної служби (23 червня 2008). Державний службовець 1-го рангу (травень 2002).

З 2013 року живе в Монако[2].

КритикаРедагувати

У 2009 прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко назвала Хорошковського «напомаженою істотою, з манікюром і педикюром, з бріоліном на волоссі»[3].

У 2010 номінувався на антипремію «Будяк року» («за використання спецслужби для системного обмеження громадянських свобод»).

12 вересня 2012, на прес-конференції в Дніпрі, Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський не зміг відповісти на запитання Президента, скільки становить в Україні мінімальна пенсія та прожитковий мінімум[4].

За даними групи «Інформаційний опір» та її керівника Дмитра Тимчука із призначенням Хорошковського головою СБУ в період президентства Віктора Януковича в Службі безпеки України практично повністю згорнули роботу із протидії російським спецслужбам; основні ворожі агентурні мережі ФСБ РФ і ГРУ ГШ ВР РФ у регіонах були сформовані в період з 2010 по 2013 рр, а пріоритети в діяльності СБУ були змінені за вказівкою Хорошковського,- «пріоритетний» Перший відділ «переключився» із протидії російським спецслужбам на роботу проти США, а Росією став займатися кардинально скорочений Четвертий відділ, при цьому масштаби контррозвідувальної діяльності в східних регіонах України були значно зменшені[5]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати