Гу́та (через пол. huta від давн.в-нім. hutte, hutta — «хата», «халупа», «скляний чи металургійний завод»)[1] — підприємство мануфактурного типу, де вироблялося скло та скляні вироби[2]. В українській і білоруській мовах[3] (чи то у загальній руській мові) гутами здавна називали місця, де виробляли скло й різні вироби з нього, а згодом — склоробні заводи[4].

Гута в селі Гута-Катюжанська. Малюнок 1851 р.

Працівник гути називався гу́тником[5].

Історія

ред.
Див. також: Гутництво

На території України гути будували ще за часів Київської Русі.

Виробництво скла потребувало поташу. Місця перепалення деревини для добування поташу називались будами. Часто гути і буди в інтересах виробництва розташовували поряд. Печі для виплавлення металу комбінувалися з кузнями. Пізніше на їх місці виникали населені пункти з тими ж назвами.

На території України є близько 90 населених пунктів, що називаються Гута або мають назви, похідні від слова «гута» Стара Гута, Нова Гута. Збереглось і багато відповідних назв урочищ: Гутище, Гутисько — давні місця виробництва скла.

Інші тлумачення

ред.

У польській мові термін huta означає промислове підприємство, що займається виплавкою металу із руди, а також його обробкою. Зокрема, у Польщі є підприємства «Гута Ченстохова», «Гута Стальова Воля» та інші.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  2. Гута//Грінченко Б. Словарь української мови. — К.: Вид-во «Довіра», 1997. — С. 344.
  3. Тлум. слоўнік бел. мовы, 2005
  4. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  5. Гутник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

ред.

Посилання

ред.