Відкрити головне меню

Варяж

село в Сокальському районі Львівської області (Україна)

Варяж (давніше містечко, 19511989 — Новоукраїнка) — село в Сокальському районі Львівської області (Україна).

село Варяж
UKR Varyazh COA.gif
Герб
Панорама села
Панорама села
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Сокальський район
Рада/громада Варязька сільська рада
Код КОАТУУ 4624883901
Основні дані
Засноване 1419
Населення 888
Площа 2,17 км²
Густота населення 409,22 осіб/км²
Поштовий індекс 80014
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°31′01″ пн. ш. 24°05′33″ сх. д. / 50.51694° пн. ш. 24.09250° сх. д. / 50.51694; 24.09250Координати: 50°31′01″ пн. ш. 24°05′33″ сх. д. / 50.51694° пн. ш. 24.09250° сх. д. / 50.51694; 24.09250
Середня висота
над рівнем моря
202 м
Водойми р. Варяжанка
Місцева влада
Адреса ради 80014, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Варяж, тел. 51-2-35
Карта
Варяж. Карта розташування: Україна
Варяж
Варяж
Варяж. Карта розташування: Львівська область
Варяж
Варяж
Мапа

Варяж у Вікісховищі?

Населення становить 888 осіб. Орган місцевого самоврядування — Варязька сільська рада.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Давнє містечко Варяж, що лежить над річкою Варяжанкою за 14 км на захід від Сокаля.

ІсторіяРедагувати

В урочищі Городище Варязьке знайдено сліди лужицької культури, зокрема грунтове поховання зі спаленням. Сьогодні пам’ятка зруйнована. Назва урочища говорить про те, що тут було давньоруське городище.

На правому березі ріки Варяжанки біля держкордону (стрільбище) знайдено поселення поморської культури. Сьогодні воно частково зруйноване.

На мисі високого лівого берега тієї ж ріки біля кордону – поселення культури шнурової кераміки. А в місці, де мис перерізаний дорогою до застави, на місці єврейського кладовища є поселення ранньої залізної доби та давньоруського часу, частково зруйноване[1].

Уперше Варяж згадується у 1419 році, ще одна згадка у 1482 р.[2]

У 1538 році поселення отримало магдебурзьке право (надав король Польщі Сигізмунд I Старий на прохання власника — шляхтича Фелікса Ощовського. У XVII ст. стало власністю Матчинських.[2]). Про укріплення у Варяжі згадано в описі до мапи Ф. фон Міга.

У 1677 р. була побудована дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (розібрали в 1952 р.).

У містечку діяв Колегіум піярів, у якому, можливо, навчався, зокрема, Вацлав Петро Жевуський.[3]

Ставши дідичем Варяжу, Юзеф Лащ бл. 1740 року почав зводити тут муроване приміщення для монахів-піярів.

У 1783 р. Варяж включили до Сокальської округи (циркулу), містечко зберегло статус, старий герб із зображенням святого Марка[2]. Поряд із містечком з південного боку знаходилося село Варяж. У 1880 р. належали до Сокальського повіту, в містечку було 160 будинків і 1336 жителів та 16 будинків і 220 жителів у панському дворі (з них 218 греко-католиків, 416 римо-католиків, 911 юдеїв і 5 інших визнань), а в селі було 119 будинків і 901 мешканець (471 греко-католик, 230 римо-католиків).

Після окупації Галичини поляками в 1919 р. Варяж-місто було позбавлено міських прав, хоча у назві залишився додаток «місто». На 01.01.1939 у Варяж-місті проживало 1400 мешканців (300 українців, 460 поляків і 640 євреїв), а у Варяж-селі проживало 1300 мешканців (800 українців-грекокатоликів, 370 українців-римокатоликів, 30 поляків і 100 польських колоністів міжвоєнного періоду)[4] Село Варяж-місто було адміністративним центром об'єднаної сільської ґміни Варенж Място, яка входила до Сокальського повіту Львівського воєводства. 27 вересня 1939 р. відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа Варяж був зайнятий радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію та передали Варяж німцям (включений до Дистрикту Люблін Генеральної губернії, в 1944 р. віддали Польщі, а українців вивезли до СРСР).

27 травня 1945 р. УПА з польською допомогою (в рамках порозуміння досягнутого між УПА та АК на Холмщині в 1945 р.) здійснила напад на Варяж. В ході атаки українські повстанці розбили будинки обивательської міліції (МО). В цей час з костелу в селищі почали стріляти: одного повстанця було вбито, одного поранено. Не дивлячись на це, через наявність цивільних осіб у костелі, УПА не обстрілювала його[5].

До 1951 р. Варяж належав до Польщі, а 15 лютого 1951 р., відповідно до радянсько-польського договору, переданий до складу УРСР. Місцеві поляки були виселені, а Варяж заселений українцями з ліквідованого села Середній Угринів.[6]

2016 року відкрито невелику сонячну електростанцію для освітлення вулиць. Вартість проекту — 680 тис. грн. Зовнішнє освітлення населеного пункту перевели на альтернативне джерело енергії в рамках спільного проекту Євросоюзу та програми розвитку ООН «Місцевий розвиток». Установлені біля колишньої бібліотеки 20 сонячних модулів генерують електроенергію для освітлення центральної вулиці — від в'їзду в село з обох боків Сокаля і Белза до прикордонної застави, тобто 3,5 км. Надлишок електроенергії село може продавати державі за «зеленим тарифом»[7].

Походження назви селаРедагувати

За радянської влади село носило назву Новоукраїнка. З приходом незалежності селу повернули його попереднє найменування — Варяж. Єдиної точної версії походження назви на сьогодні не існує, але є дві гіпотези. Згідно з першою, у хроніці костелу є повідомлення, що назва села походить від варягів, які були в цій місцевості ще у X столітті. В другій йдеться про те, що у 1150—1230 роках галицькі князі воювали з Угорщиною. Полонені угорці заснували тут невеликий населений пункт, первісною назвою якого було Варос, яке згодом видозмінилось і постало у звичній для нас формі — Варяж.

Пам'яткиРедагувати

Відомі людиРедагувати

ДідичіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Археологія та стародавня історія Сокальського району на сайті zamky.com.ua
  2. а б в Герби міст України. Варяж. Архів оригіналу за 17 травень 2012. Процитовано 5 лютий 2014. 
  3. Zofia Ziclińska. Rzewuski Wacław (dalsze imiona: Piotr, Rafał, Onufry, Ignacy, i z bierzmowania Józef) h. Krzywda (1706—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — Tom XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 169. (пол.).
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 82.
  5. Парнікоза, Іван (01.08.2018). Холм та Холмщина – подорож для українця. Частина 9. Депортації та порозуміння. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 11.08.2018. 
  6. а б Архітектурні та природні пам'ятки України. Варяж
  7. Любов Пузич, У Савчині міняють вікна у школі, у Варяжі встановлюють вуличне освітлення з монтажем сонячних батарей (Голос з-над Бугу, 01.06.2016)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати