Сокаль

Місто в північній Галичині, районний центр Львівської області

Сока́ль — місто в Україні, в Червоноградському районі, Львівської області.

Сокаль
Sokal coats of arms.png Flag of Sokal.png
Герб Сокаля Прапор Сокаля
2015 Sokal, Klasztor Bernardynów 03.JPG
костел монастиря Бернардинців, 2015
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Червоноградський район
Код КОАТУУ 4624810100
Засноване
Перша згадка 1098 року
Магдебурзьке право 1424
Статус міста з 1462 року
Населення 20 986 (01.01.2019)[1]
 - повне 20 986 (01.01.2019)[1]
Площа 8.47 км²[1]
Густота населення 2519 осіб/км²
Поштові індекси 80001
Телефонний код +380-3257
Координати 50°29′ пн. ш. 24°17′ сх. д.H G O
День міста остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Сокаль
До обл./респ. центру
 - залізницею 95 км
 - автошляхами 78 км
Міська влада
Адреса 80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Шептицького, 44
Вебсторінка miskrada.sokal.lviv.ua
Міський голова Кондратюк Вадим Іванович

CMNS: Сокаль у Вікісховищі

Карта
Сокаль. Карта розташування: Україна
Сокаль
Сокаль
Сокаль. Карта розташування: Львівська область
Сокаль
Сокаль

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване в північній Галичині, на правому березі Західного Бугу.

 
Західний Буг у Сокалі

КліматРедагувати

У місті вологий континентальний клімат, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура становить +7.5 °C.

Найпрохолодніший місяць січень, зі середньою температурою -4,4 °С, найтепліший місць липень, з середньою температурою +18 °C.

Опадів більше випадає у липні, в середньому 84 мм, найменше у січні — 31 мм опадів. У рік випадає близько 608 мм опадів.

Кліматограма Сокаля
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
31
 
-1.6
-7.1
 
 
31
 
-0.2
-5.7
 
 
34
 
4.7
-2
 
 
43
 
12.8
3.6
 
 
66
 
18.9
8.3
 
 
79
 
22.1
11.5
 
 
84
 
23.4
12.7
 
 
65
 
22.8
11.9
 
 
56
 
18.3
8.5
 
 
40
 
12.5
4
 
 
39
 
5.4
0
 
 
40
 
0.4
-4.2
Температура в °CСума опадів у мм
Джерело: [2]

НазваРедагувати

Перша згадка відноситься до 1411 року. За переказом, назва походить від слова сокіл (нібито колись тут було багато соколів). Про те вірогідніше, що назва походить від ще дохристиянського імені половецького князя Сокала, якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім». Ще одна версія — від слова «сокаль», яке вживалося у староукраїнській мові в значенні «кухня» («їдальня»), яка могла стояти на місці переправи через річку Західний Буг. А ще у «Повісті минулих літ» за 1061 рік пише:

  Прийшли половці вперше на Руську Землю воювати. Всеволод тоді вийшов супроти них місяця лютого у другий день. І сталася битва межи ними, і перемогли половці Всеволода, і, спустошивши землю, відійшли. Се вперше було лихо для Руської землі од поганих безбожних ворогів. Князем же був у них Сокал.  

Якщо врахувати, що наші князі не раз давали можливість поселятися степовикам у своїх володіннях, то цілком можливо, що міг осісти на берегах Бугу й половецький зверхник Сокал і заснувати тут свою оселю.

Назва не виявляє очевидних етимологічних зв'язків у слов'янській ойконімії.

ІсторіяРедагувати

 
Костел Марії та місто, 1847

На території Сокаля виявлено археологічні знахідки з доби мезоліту, неоліту й бронзи, ранньої і княжої, грецькі, кельтські. Сокаль вперше згадується у документах 1098 року як Всеволож.[3] Перша згадка під сучасною назвою датована 1377 роком як одне із міст Белзького князівства. У 1424 році дістав магдебурзьке право — надане Земовитом Белзьким; з 1462 року Сокаль — повітове місто Белзького воєводства Польщі. Починаючи з 1499 року Сокаль зазнавав спустошливих набігів татар. 2 серпня 1519 року неподалік міста відбулась Би́тва під Со́калем між татарською ордою та польсько-литовсько-руським військом під проводом князя Костянтина Острозького, великого гетьмана Литовського. Перемогу в битві здобули татари. Після того, як 1519 місто було спалене татарами, його 1524 з ініціативи сокальського старости А. Тенчинського перенесли з лівого берега Західного Бугу на правий (це зробили і з огляду на те, що розташоване на лівому низькому березі місто страждало від повеней; є відомості, що переселення сокальців почалося 1517 року). У місті було 7 ремісничих цехів. Сокаль був пунктом, де товари перевантажували з возів на судна (саме тут Західний Буг ставав судноплавним), тут діяла державна митниця.

Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 року відійшов до Австрії (з 1867 року Австро-Угорщина). На початку 19 століття було розплановано новий центр міста за межами колишніх міських укріплень, а Старе місто перетворилося на район, заселений переважно євреями. У 1870-х роках прокладено шосе, яке з'єднало місто зі Львовом, 1884 — збудовано залізницю від Рави-Руської. У 1880-х роках у місті почали з'являтися промислові підприємства. На 1891 Сокаль входив до 30-ти найбільших міст Галичини, маючи 8 тис. мешканців. Протягом 1897—1905 у місті відкрив адвокатську канцелярію Євген Петрушевич (майбутній президент ЗУНР), з ініціативи якого було засновано ряд українських культурно-освітніх організацій, зокрема філію Львівського товариства «Просвіта» (1898).

Під час Першої світової війни з 13 серпня 1914 до липня 1915 зайнятий російськими військами. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. У лютому 1919 року бої І корпусу Української Галицької Армії з поляками, влітку 1919 року Сокаль зайняло польське військо. З 1919 по 1939 належав Польщі, повітове місто Львівського воєводства. У 1930-х роках існував етнографічний музей «Сокальщина», експонати якого в більшості придбав адвокат д-р Богдан Чайковський в роках 1936—1939 (у 1941 році закатований більшовиками у Бригідках). Оскільки встановлений у 1939 році кордон між СРСР і Німеччиною пройшов по річці Західний Буг, лівобережна частина міста опинилася в Генеральній губернії та була перетворена на окремий населений пункт Забужжя (у повоєнний час поділений на Забужжя і Жвирку, які до 1951 перебували у складі Польщі, а згодом були приєднані до СРСР).

У період гітлерівської окупації (22 червня 1941 — 19 липня 1944) Сокаль був у складі Генеральної губернії. У цей час була знищена єврейська громада і зруйновані єврейські квартали (Старе місто; нині Міський парк).[4]

В Сокалі до 1951 року перебувала чудотворна ікона Сокальської Богоматері.

Від 1960-х рр. місто стає одним із центрів хімічної промисловості, що дало мешканцям роботу, та водночас завдало містові екологічної шкоди.

Музей «Людина. Земля. Всесвіт» створено в 1985 зусиллям подружжя Анатолія та Наталії Покотюків[5].

Навесні 1989 р. в Сокалі виникли перші осередки Товариства української мови ім Т. Шевченка, яке стало домінантою національно-духовного відродження на Сокальщині. Його очолив учитель СШ №1 Микола Пшевлоцький; було утворено комітет зі спорудження пам’ятника Кобзареві на чолі з директором СШ № 3 Іваном Тимошиком У серпні 1989 з ініціативи багатолітнього в’язня мордовських таборів Романа Семенюка в Сокалі створено осередок Гельсінської спілки. Третього вересня 1989 року центральними вулицями міста пройшли колони людей, вперше із синьо-жовтими прапорами, з нагоди відновлення могил воїнів УГА.[6]

НаселенняРедагувати

Населення Сокаля, станом на 1 січня 2019 року, налічувало — 20,986 осіб.

Динаміка населення Сокаля[7]

ЕкономікаРедагувати

Економічний характер Сокаля — торговельно—адміністративно-промислове місто. Історично тут серед іншого було поширене гончарство. Нині в Сокалі є заводи залізобетонних виробів, 2 цегельні, панчішно-шкарпеткова фабрика. Є професійний ліцей. Завод хімічного волокна демонтовано.

ОсвітаРедагувати

 
Сокальська гімназія імені О.Романіва

Колишні навчальні заклади:

Сучасні навчальні заклади:

Засоби масової інформаціїРедагувати

  • Голос з-над Бугу — щотижневе видання. Газета заснована 12 грудня 1918 року.
  • «Сокальщина — щомісячна громадсько-політична газета „Сокальщина“ — видання Сокальської районної організації Народного Руху України — виходить з серпня 1996 року».
  • «Храм серця — заснований Благодійною Духовно-мистецькою Фундацією Анатолія Покотюка, і видається з травня 2001 року».
  • ТРК «Сокаль» ФМ станція заснована у 2002 році.

Пам'ятки архітектуриРедагувати

Особи, пов'язані з СокалемРедагувати

Сокальські старостиРедагувати

Відомі уродженціРедагувати

Відомі мешканціРедагувати

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Ukraine. Lviv Oblast. Sokal(англ.)
  3. Найдавніша перша згадка про Сокаль. golosznadbugu.com. 2018-05-22. Процитовано 2020-02-04. 
  4. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Sokal_mst Вортман Д. Я., Дмитрук В. І. СОКАЛЬ, місто Львівської обл. [Електронний ресурс]
  5. Художній Музей «Людина. Земля. Всесвіт» у м. Сокалі
  6. Історія Сокаля. golosznadbugu.com. 2018-05-22. Процитовано 2020-02-04. 
  7. Україна / Ukrajina
  8. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 706. (пол.)
  9. Mniszechowie (01) Архівовано 21 September 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  10. Potoccy (02) Архівовано 5 March 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  11. Вraniccy (01) Архівовано 13 November 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  12. Denhoffowie (01) Архівовано 13 April 2011 у Wayback Machine. (пол.)
  13. Оssolińscy (03) Архівовано 27 September 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  14. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 498. (пол.)
  15. https://issuu.com/history.sumy/docs/zelenyj_klyn ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ ДОВІДНИК Зелений Клин (Український Далекий Схiд)
  16. І. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.114-115
  17. «Сокальське педагогічне училище». Пам'ятна книга, видана Братством студентів Сокальського педагогічного училища. Сокаль 2006, почесний редактор — Зиновій Стоницький, відповідальний редактор — Єлизавета Цар. Наклад — 500, 280 сторінок.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати