Аґенор Ґолуховський (намісник)

граф, польський аристократ гербу Леліва

Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський, Аґенор Ґолуховський старший (іноді Ґолуховский[2]; пол. Agenor Romuald Onufry hrabia Gołuchowski; 8 лютого 1812, Скала-Подільська, нині Чортківський район, Тернопільська область — 3 серпня 1875, Львів, похований у Скалі-Подільській) — граф, польський аристократ гербу Леліва, 1-й ординат на Скалі, представник впливової польської галицької родини Ґолуховських.

Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський
Agenor Romuald Onufry Gołuchowski
Agenor Gołuchowski cropped.jpg
Народився 8 лютого 1812(1812-02-08)
Скала-Подільська, нині Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Помер 3 серпня 1875(1875-08-03) (63 роки)
Львів
Поховання Скала-Подільська
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперіяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність поляк
Діяльність політик, землевласник
Знання мов польська
Заклад Австрійський уряд
Членство Polskie Towarzystwo Tatrzanskied і Краківське наукове товариствоd[1]
Посада посол до Галицького сейму[d] і член Палати панів Імперської Ради[d]
Рід Ґолуховські і Q80826579?
Батько Wojciech Stanisław Gołuchowskid
Брати, сестри Artur Gołuchowskid
У шлюбі з Maria Karolina Józefa Baworowskad
Діти Аґенор Ґолуховський (молодший), Adam Gołuchowskid і Zofia Maria Klementyna Starzeńskad
Автограф Album p0489b - Agenor Gołuchowski.jpg
Нагороди
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Герб

Герб Леліва

Впливовий консервативний політик Австрійської й Австро-Угорської імперій. Попри польське походження, займав низку важливих урядових посад, зокрема: міністр внутрішніх справ (1859—1861), намісник цісаря в Галичині (1849—1859, перший очільник Королівства Галичини та Володимирії, який мав титул «намісника» — перед тим були «губернатори»; 1866—1868, 1871—1875); державний міністр (1860).[3]

Почесний громадянин Тернополя (перший; звання надане владою; 1866) та ще 41-го галицького міста[4].

Проводив політику спольщення у Східній Галичні.

ЖиттєписРедагувати

Аґенор Ґолуховський походив з родини дрібного шляхтича. Син зем'янина Войцеха Ґолуховського (1772—1840), який отримав графський титул від Габсбургів, і його дружини Зофії Чиж (1785—1846), молодший брат генерала Артура Ґолуховського.

Навчався у гімназії в Тернополі (до 1829). Пізніше — на правничому факультеті Львівського університету, де у 1839 (1836[3]) році здобув ступінь доктора права.

Політична та громадська діяльністьРедагувати

Аґенор Ґолуховський, на відміну від старшого брата Артура, завжди був лояльним до австрійської влади, виступав проти підпільної боротьби польської шляхти за незалежність від Австрійської імперії. Незважаючи на такий консервативний підхід, послідовно проводив політику боротьби із засиллям німецької бюрократії, поступового реформування державного устрою імперії та розширення повноважень регіональних органів влади. Аґенор Ґолуховський брав активну участь у підготовці закону про знесення панщини. На посаді намісника систематично проводив політику на впровадження навчання в школах українською та польською мовами й поступового витіснення німецької мови з органів місцевого управління. Активно відстоював інтереси дрібної та середньої польської шляхти, зокрема, активно сприяв впровадженню закону про викуп пропінації у 1875 році.

Активно сприяв створенню Львівської політехніки та Академії мистецтв у Кракові.

Незважаючи на проведення державної політики на зміцнення позицій польської спільноти в Галичині, піддавався нищівній критиці з боку радикальних шовіністичних кіл польської громади як за життя, так і після смерті.

На знак заслуг перед польськомовною Галичиною у Львові навпроти крайового сейму в нинішньому парку імені Івана Франка було встановлено пам'ятник Аґенору Ґолуховському, який було знищено радянською владою у листопаді 1947 року.

Намагався ввести латинську азбуку в українське письмо[3] в 1859 р. Рішення було скасоване 1861 р. після протестів Івана Борисикевича, Рудольфа Моха, Михайла Куземського, Івана Федоровича, Григорія Шашкевича, підтриманих Павелом Йозефом Шафариком та Францом Міклошичем[5].

Деколи стверджують, що Аґенор Ґолуховський був першим очільником Королівства Галичини та Володимирії слов'янського походження. Насправді ж його попередником був губернатор Галичини поляк Вацлав Залеський (1848).

РодинаРедагувати

Аґенор Ґолуховський 1848 року одружився з Марією Кароліною Баворовською, донька Адама,[6] з впливового шляхетного роду Галичини, і мав з нею шестеро дітей, чотирьох синів та двох доньок:

  • Аґенор Марія (1849—1921) — граф, 2-й ординат на Скалі, політичний діяч Австро-Угорщини.
  • Софія (Зофія) (нар.1850 — ?) — графиня, двічі заміжня: 1-й чоловік — граф Станіслав Лось, 2-й чоловік — граф Генрик Старженський.
  • Станіслав Марія (1853—1874) — граф.
  • Марія Гелена (1854—1930) — графиня, заміжня за графом Казимиром Дрогойовським.
  • Адам Марія (1855—1914) — граф, політичний діяч Австро-Угорщини.
  • Юзеф Марія (1861—1917) — граф, одружений з Б'янкою Даум ад Ердод-Палффі, в шлюбі мали одну доньку.

Нагороди і відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/goluchowski-hrabia-agenor/
  2. Проект Україна. Австрійська Галичина / упоряд. та передм. М. Р. Литвина. — Х. : ЛА «Час читати», 2016. — іл. — С. 62, 68—69. — ISBN 978-617-7176-08-3.
  3. а б в Дуда І. Ґолуховський Агенор… — С. 451.
  4. Kieniewicz S. Gołuchowski Agenor (1812—1875)… — S. 259. (пол.)
  5. Барна В., Паньків Є. Азбучна війна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 30. — ISBN 966-528-197-6.
  6. Maria Karolina Józefa hr. Baworowska z Baworowa h. Prus (II — Wilczekosy) (ID: 1.518.54) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. A Szent István Rend tagjai. archive.is. 5 січня 2013. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 17 січня 2018. 
  8. Czerwiński P. Zakon Maltański i stosunki jego z Polską na przestrzeni dziejów. — S. 160. (пол.)

ДжерелаРедагувати

Попередник
Вацлав Залеський
  Намісник Галичини
1849 — 1859, 1866 — 1868, 1871 — 1875
  Наступник
Альфред Юзеф Потоцький