Альфред Юзеф Потоцький

Альфре́д II Ю́зеф Пото́цький гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут, нині Підкарпатське воєводство, Польща — 18 травня 1889, Париж) — граф, польський і австрійський політичний діяч, маршалок Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини та Володимирії, другий ординат у Ланьцуті, австрійський шамбелян, таємний радник. Внук Яна «Непомуцена» Потоцького.[3]

Альфред Юзеф Потоцький
пол. Alfred Józef Potocki
Alfred Józef Potocki foto (cropped).jpg
Народився 29 липня 1817(1817-07-29)[1] або 1817[2]
Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 18 травня 1889(1889-05-18)[1]
VIII округ Парижа, Париж, Франція[1]
Країна Польща
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Діяльність політик
Заклад Австрійський уряд
Посада Minister-President of Austriad, посол до Галицького сейму[d] і Посол до Австрійського райхстагуd
Рід Потоцькі
Батько Alfred Wojciech Potockid
Мати Józefina Maria Czartoryskad
Брати, сестри  • Ewa Józefina Julia Potockad
У шлюбі з Марія Клементина Потоцька
Діти Роман Потоцькийd, Потоцький Йосип Альфредович і Климентина Тишкевич
Нагороди
Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана Орден Золотого руна
POL COA Potocki Hrabia.svg

БіографіяРедагувати

Державний діяч Австро-Угорщини: 1862 року став членом Палати Панів (Herrenhaus) — верхньої палати австрійського парламенту, 1867 — призначений міністром сільського господарства Австрії, 1870 — керівник австрійського уряду. 1871 року був змушений залишити цю посаду. Отримав від цісаря Франца Йозефа І орден Золотого руна.

1863 року обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу до самої смерти.

Після завершення віденської кар'єри присвятив себе активній політичній діяльності в Галичині. 18751877 — обіймав посаду маршалка Галицького Сейму. 1875—1883 — був намісником Галичини.

Сприяв усуненню з посади митрополита УГКЦ Йосифа Сембратовича, виходу на пенсію крилошан Малиновського і Жуковського. Був прихильником «Змартвихвстанців», віддав Добромиль єзуїтам.[4]

Був власником «ґрунтів» у Перемишлянах.

ПалацРедагувати

Меценат, палкий поціновувач французької архітектури, Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (нині знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї д'Оверню, але не встиг побачити її збудованою. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький[5].

РодинаРедагувати

Дружина — Марія Климентина з Сангушків (1830—1903, Львів ), одружилися 1851 року в Славуті. Жила у Львові, де й помера.

Діти: Роман Потоцький, Юлія Потоцька, Климентина Потоцька (Тишкевич), Юзеф Миколай Потоцький[3].

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124430597 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Potocki, Alfred Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 23. — S. 147.
  3. а б Potoccy (04) Архівовано 27 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  4. Слово про гр. Альфреда Потоцкого / Дїло, 10 (22) мая 1889.
  5. Фото палацу Потоцьких
  6. A Szent István Rend tagjai. archive.is. 2013-01-05. Процитовано 2018-01-17. 

ДжерелаРедагувати

  • Чорновол Ігор. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.
  • Гр. Альфред Потоцкій // Дїло, 20 мая 1889

ПосиланняРедагувати


Попередник
Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський
  Намісник Галичини
1875 — 1883
  Наступник
Філіп Залеський