Відкрити головне меню

Альфре́д II Ю́зеф Пото́цький гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут, нині Підкарпатське воєводство, Польща — 18 травня 1889, Париж) — граф, польський і австрійський політичний діяч, маршалок Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини та Володимирії, другий ординат у Ланьцуті, австрійський шамбелян, таємний радник. Внук Яна «Непомуцена» Потоцького.[2]

Альфред Юзеф Потоцький
пол. Alfred Józef Potocki
Alfred Józef Potocki foto (cropped).jpg
Народився 29 липня 1817(1817-07-29)[1]
Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 18 травня 1889(1889-05-18)[1] (71 рік)
VIII округ Парижа, Париж, Франція[1]
Громадянство
(підданство)
Польща
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність політик
Заклад Австрійський уряд
Посада list of Ministers-President of Austria[d], посол до Галицького сейму[d] і Member of Reichstag[d]
Рід Потоцькі
Батько Alfred Wojciech Potocki[d]
Мати Józefina Maria Czartoryska[d]
Брати, сестри  • Ewa Józefina Julia Potocka[d]
У шлюбі з Марія Клементина Потоцька
Діти Роман Потоцький[d], Потоцький Йосип Альфредович і Климентина Тишкевич
Нагороди
Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана Орден Золотого руна
POL COA Potocki Hrabia.svg

Зміст

БіографіяРедагувати

Державний діяч Австро-Угорщини: 1862 року став членом Палати Панів (Herrenhaus) — верхньої палати австрійського парламенту, 1867 — призначений міністром сільського господарства Австрії, 1870 — керівник австрійського уряду. 1871 року був змушений залишити цю посаду. Отримав від цісаря Франца Йозефа І орден Золотого руна.

1863 року обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу до самої смерти.

Після завершення віденської кар'єри присвятив себе активній політичній діяльності в Галичині. 18751877 — обіймав посаду маршалка Галицького Сейму. 1875—1883 — був намісником Галичини.

Сприяв усуненню з посади митрополита УГКЦ Йосифа Сембратовича, виходу на пенсію крилошан Малиновського і Жуковського. Був прихильником «Змартвихвстанців», віддав Добромиль єзуїтам.[3]

Був власником «ґрунтів» у Перемишлянах.

ПалацРедагувати

Меценат, палкий поціновувач французької архітектури, Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (нині знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї д'Оверню, але не встиг побачити її збудованою. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький[4].

РодинаРедагувати

Дружина — Марія Климентина з Сангушків (1830—1903), одружилися 1851 року в Славуті.

Діти: Роман Потоцький, Юлія Потоцька, Климентина Потоцька (Тишкевич), Юзеф Миколай Потоцький[2].

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Чорновол Ігор. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.
  • Гр. Альфред Потоцкій // Дїло, 20 мая 1889

ПосиланняРедагувати