Відкрити головне меню
Потоцькі
POL COA Potocki H 1.svg
Пилява
Опис герба: Під графською короною в синім полі золотий хрест з двома кінцями вліво и трьома вправо.

Титул: Графи
Родоначальник: Якуб Потоцький
Гілки роду: Залізна, Золота и Срібна Пиляви
Місце походження: Велике князівство Литовське
Підданство: Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Російська імперія, Священна Римська імперія, Австро-Угорщина
Замки / палаци: Палац Потоцьких у Львові, Палац Потоцьких у Варшаві (з 1799), Ланьцутський замок (с 1816), Лівадійський палац (1834—1861) та багато інше

Пото́цькі гербів Пилява (пол. Potoccy herbu Pilawa), Любич, Остоя, Шеліга, Шренява, Яніна — польські шляхетські, магнатські роди. Представники родів Потоцьких — державні діячі, воєначальники, діячі культури — відіграли важливу роль у історії Королівства Польського, Речі Посполитої, України. Частина представників роду володіла графськими титулами Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської) та Російської імперій також належне роду селище Потоцькі.

Зміст

Потоцькі гербу ПиляваРедагувати

ПоходженняРедагувати

Походять, за даними, із села Потоцьке. біля міста Єнджеюва (пол. Potok), прізвище утворене від цього топоніму. Предком роду був Жирослав із Потока (* близько 1136). Від дітей його сина Олександра походять шляхетські роди Москожевських, Станіславських, Творовських, Боровських і Стословських.

Якуб Потоцький з Потоку коло Єнджеюва (~1481 — 1551) започаткував магнатську лінію роду (власне Потоцьких герба Пилява).

Магнатська лінія поділяється на три основні гілки:

У домініканському костелі Золотого Потоку існувала пам'ятна таблиця з епітафією Родини Потоцьких:
Gentilico Cineri|POTOCIORUM|QUORUM|Nomen in Patria vetustum,|Gloria semper fuit viridis,|Sinceritas ubique probata.|Quietem Sacram,|A Conditore pacis & quietis,|A Conservatore animarum & lucis,|Ab inspiratione vitalis & perpetui Spiritus,|Precamur, optamus.|Sint regnentque cum Deo,|Vivorum perenne antidotum,|IN CHRISTO.|Mortuorum solacium,|Amen.[1] Шимон Старовольський відвідав Бучач, Потік Золотий Біржай (пол. Birże) на межи 16401650 років; записав (завдяки цьому збереглись) тексти надгробних та пам'ятних епітафій Потоцьким в костелах цих міст.[2]

«Залізну Пиляву» вважають найстарішою. «Золота Пилява» отримала графський титул від імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа 1606 року. Інші «пиляви» почали використовувати титул графів після поділів Польщі.

ПредставникиРедагувати

  • Cуліслав — каштелян сандомирський
  • Cуліслав — каштелян завихостський
  • Влостко — дідич Потоку, віслицький каштелян 1366,
  • Якуб — каштелян радомський 1398
  • Бернард, згаданий 1435[3]

Залізна ПиляваРедагувати

Срібна Пилява (або Гетьманська гілка)Редагувати

 
Герб Срібна Пилява.

Золота Пилява (або Примасівська гілка)Редагувати

 
Герб Золота Пилява примаської гілки.
ПредставникиРедагувати

Потоцькі гербу ЛюбичРедагувати

 
Варіант гербу Любич

ПредставникиРедагувати

 
Варіант гербу Остоя
 
Варіант гербу Яніна

Потоцькі гербу ОстояРедагувати

  • Єнджей — діяч у Великопольщі
  • Казімєж — монах-домініканець

Потоцькі гербу ШреняваРедагувати

Потоцькі гербу ШелігаРедагувати

Потоцькі гербу ЯнінаРедагувати

Були представлені в Люблінському воєводстві.

  • Якуб — дідич Потоку в Люблінському воєводстві

Резиденції ПотоцькихРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — T. 18. — 509 il. — S. 214. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  2. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole: Solpress, 2010. — S. 226—233. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  3. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 3. — S. 683.
  4. Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725
  5. Байцар А. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  6. Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725
  7. Mieczysław Potocki — organizator urzędu konserwatorskiego w Galicji Wschodniej (пол.)
  8. Kasabuła, Tadeusz (2004). Dwór, plebania, rodzina chłopska. Szkice z dziejów wsi polskiej XVII i XVIII wieku, red. Magdalena Ślusarska, DiG, Warszawa 1998, ss. 185. Rocznik Teologii Katolickiej 3. с. 177–181. ISSN 1644-8855. doi:10.15290/rtk.2004.03.17. Процитовано 2019-03-27. 
  9. Niesiecki K. Korona Polska… — T. 4. — S. 596.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати