Відкрити головне меню

Северин Антоній Потоцький
пол. Seweryn Antoni Potocki
Seweryn Potocki.PNG
Народився 1762(1762)
Подільське воєводство, Річ Посполита
Помер 3 вересня 1829(1829-09-03)
Москва, Росія
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Женевський університет
Володіє мовами польська
Членство Петербурзька академія наук і Варшавське товариство друзів наук[d]
Посада Крайчий великий коронний і депутат Сейму Речі Посполитої[d]
Рід Потоцькі
Батько Юзеф Потоцький (1735—1802)
Мати Ганна Тереза Оссолінська (1746—1810)
Брати, сестри  • Ян Потоцький
У шлюбі з Ганна Сангушко
Діти Ванда (1788—1876)
Леон (1789—1850)
Северина (1790—1871)
Пауліна (1793—1856)
Емма
Нагороди
орден Білого Орла орден святого Станіслава Орден Святого Олександра Невського
Герб

пилява

Севери́н Антоній Пото́цький з Підгаєць (пол. Seweryn Antoni Potocki; рос. Северин Осипович Потоцкий, (1762 — 1829) — граф, крайчий великий коронний, молодший брат етнографа, письменника і археолога графа Яна Потоцького[1]; дійсний таємний радник, сенатор, опікун Харківського навчального Округу.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у 1762 році в сім'ї Юзефа Потоцького і Анни Терези Оссолінської.

У дитячому віці був відправлений на навчання до Швейцарії, де отримав освіту в університетах Женеви та Лозанни. Після повернення у 1779 році до Польщі був прийнятий до королівського двору. В 1793 році, наприкінці царювання Катерини II, Северин Потоцький переїхав до Санкт-Петербургу.

Став близьким другом молодого російського імператора Олександра I; 4 червня 1801 року був призначений в таємні радники з велінням бути присутнім у 3-му Департаменті Правлячого Сенату, 8 вересня 1802 року призначений членом комісії про училища у відомстві Міністерства народної освіти.

Був першим опікуном Харківського університету. Перебуваючи за кордоном, займався викликом для нового університету професорів іноземців; йому університет зобов'язаний своїм першим викладацьким складом. Зробив немало щедрих пожертвувань для його розвитку, його можна назвати ідеальним опікуном університету (внесок у розвиток освіти в Харкові величезний).

Закінчив службу у званні члена Державної Ради, куди був призначений 17 січня 1810 року, в чині дійсного таємного радника, який отримав 2 жовтня 1827 року. В останні роки свого життя брав участь в різноманітних торгових та промислових операціях, заснував поблизу Одеси маєток Северинівку.

Міхалу Собанському продав «Ладижинський ключ»: місто Ладижин, села Білоусівка, Четвертинівка, Хутори Ладижинські, Лукашівка, Маньківка, Митківка, Паланка, Струлів, Уляниця.[2]

Помер у Москві 3 вересня 1829 року.

Нагороди та почесні званняРедагувати

Сім'яРедагувати

Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Potoccy (02) Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  2. Anusik Z. Sobański Michał h. Junosza (1755—1832) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIХ/3, zeszyt 162. — S. 436. (пол.)
  3. Zięba Ф. Sobańska z Potockich Seweryna (po 1794—1871) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIХ/3, zeszyt 162. — S. 415—417. (пол.)
  4. наймолодша дочка за ПСБ.

ДжерелаРедагувати

  • Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. — 1896—1918. (рос.)

ПосиланняРедагувати