Северинівка (Березівський район)
Севери́нівка (в минулому — Потоцьке) — село Іванівської селищної громади Березівського району Одеської області в Україні. Населення становить 551 осіб.
| село Северинівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Березівський район
|
| Тер. громада | Іванівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51020090160030718 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1787 |
| Населення | 599 |
| Площа | 2,441 км² |
| Густота населення | 245,39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67232 |
| Телефонний код | +380 4854 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°49′38″ пн. ш. 30°34′50″ сх. д. / 46.82722° пн. ш. 30.58056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
11 м |
| Водойми | р. Великий Куяльник |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Найближча залізнична станція | Буялик |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67200, Одеська обл., Березівський р-н, смт Іванівка, вул. Центральна, 93 |
| Староста | Баглай Алла Петрівна |
| Карта | |
  Северинівка | |
 Северинівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія
ред.
Северинівка була заснована графом Северином Потоцьким після закінчення Російсько-турецької війни 1787—1792 років. В цей час йому було виділено 6 тисяч десятин орної землі неподалік Одеси. Граф назвав село на свою честь Потоцьке.
Через вдале розташування село швидко розросталося. Вже 3 липня 1806 року селище Потоцьке перейменовують в містечко Северинівка. Тут проходила важлива поштова дорога з Балти до Одеси. Тут же проходив і торговий шлях, яким доставляли до Одеси хліб, борошно, овочі, фрукти та інші товари. В той час на містечко Северинівка мало 9 заїжджих дворів, де могли зупинитись на ночівлю і вельможі, і торговці, і селяни. В центрі містечка був розташований графський будинок, оточений величезним садом. На початку XIX століття Северин Потоцький збудував у містечку Івано-Богословський храм.
У липні 1919 року мешканці села Северинівка підтримали антибільшовицьке повстання українських селян та німецьких колоністів, викликане продрозкладкою та насильницькою мобілізацією до Червоної армії.[1]
Населення
ред.Згідно з переписом 1989 року населення села становило 686 осіб, з яких 330 чоловіків та 356 жінок.[2]
За переписом населення 2001 року в селі мешкала 551 особа.[3]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,82 % |
| російська | 4,34 % |
| румунська | 0,5 % |
| болгарська | 0,33 % |
Пам'ятки
ред..jpg)
Головною пам'яткою села є Свято-Іоанно Богословська церква, яка внесена до переліку об'єктів культурної спадщини. Близько кілометра від православної церкви — руїни римо-католицького костьолу Святого Северина, спорудженого за рахунок Северина Потоцького в 1800 році, в 1801-му був освячений єпископом М. Сераковським.[5] За радянських часів костел використовувався як склад, відповідно на теперішній час знаходиться у жалюгідному стані перетворившись на руїни. Він навіть не внесений до реєстру обласного управління по охороні культурної спадщини. Відразу за костелом знаходиться старовинне кладовище із кам'яними хрестами мальтійського типу. На кладовищі є руїни склепу, де імовірно був похований Северин Потоцький.
Садиба Потоцьких була розташована на місці сучасної школи, у 1892 році вона згоріла. При пожежі загинув останній власник села пан Сухомлинов. В пам'ять про свого чоловіка Надія Сухомлинова збудувала на місці садиби першу земську школу в цих краях. У 1896 році школа була відкрита.
2012 року в день храмового свята біля Івано-Богословської церкви був відкритий пам'ятний знак засновнику села графу Северину Потоцькому.
Поблизу села розташований ландшафтний заказник місцевого значення Верхній Ліс, який створювався понад 200 років.
Джерело «Третій Бог»
ред.Джерело «Третій Бог» — природна пам'ятка села. Про появу джерел місцеві жителі розповідають таку легенду. Одному з жителів приснився сон (віщий, приснилася матір Божа) в якому він іде кудись і знаходить цю галеру. Різко прокинувшись, він вибігає з дому і йде по тих місцях, які бачив уві сні. Він розуміє, що тут бути не може, але продовживши пошуки, він знайшов кілька джерел води. Він таки знайшов своє золото. Адже в наших степах, а особливо в 19 столітті питна вода була багатством. З того часу гору, на якій знаходяться ці джерела, стали називати Божою горою, а джерела Божими або Богами[5][6].Зараз залишилось тільки одне з п'яти джерел.
Цікаві факти
ред.- Біля Северинівки неодноразово проходили ралійні перегони національної гоночної серії «Кубок Лиманів»
Особистості
ред.- Приблуда Зіновій Ісакович (1887—1962) — фізик, один з фундаторів української наукової школи методики фізики, професор.
Примітки
ред.- ↑ Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ а б [1]
- ↑ [2]
Джерела
ред.Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |