Йосиф Потоцький (гетьман)

військовий, політичний і державний діяч Речі Посполитої

Юзеф Потоцький на Станиславові, Збаражі та Немирові,[5] або на Підгайцях[6][7] гербу Срібна Пилява (пол. Józef Potocki; до 14 травня 1673 — 19 травня 1751, Залозецький замок) — військовий, політичний і державний діяч Речі Посполитої, представник польського шляхетського роду Потоцьких. Магнат, меценат.

Йосиф Потоцький
пол. Józef Potocki
JózefPotocki.JPG
[[Файл:|90px|]]
Дідич Станіславова
30 серпня 1691 — 19 травня 1751
Попередник: Андрій Потоцький
Наступник: Станіслав Потоцький
Староста Галича
Староста Коломиї
Староста Снятина
 
Народження: 1673[1][2][…]
Станиславів, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита або Галич, Галицька земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Смерть: 19 травня 1751(1751-05-19)
Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, СРСР
Поховання: Івано-Франківськ
Національність: поляки
Країна: Річ Посполита
Релігія: Католицизм
Рід: Потоцькі
Батько: Анджей Потоцький
Мати: Anna Rysinskad[4]
Шлюб: Вікторія Лещинська
Діти: Станіслав Потоцький
Нагороди:
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського орден Білого Орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Миколай Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
Андрій Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Чермєнська
 
 
 
 
 
 
 
Станіслав Ревера Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Флоріан П'ясецький
 
 
 
 
 
 
 
Софія П'ясецька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
Андрій Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мартин Калиновський
 
 
 
 
 
 
 
Валентій Александер Калиновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Щавінська
 
 
 
 
 
 
 
Софія Калиновська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георгій Струсь
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Струсь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Лущевська
 
 
 
 
 
 
 
Йосиф Потоцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Рісинська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

БіографіяРедагувати

Народився у Станиславові (нині Івано-Франківськ)[8] незадовго до 14 травня 1673 року.

Брюнет, невисокого зросту, смаглявий. Bідомий як один з найбагатших магнатів свого часу. Батько Анджей Потоцький був польним гетьманом коронним. Центром володінь цієї гілки роду був Немирів, де в 1737 р. Юзеф організував дипломатичний конгрес.

Охрещений 14 травня 1673 р. у Станиславівській колегіаті. Навчався у Станіславській єзуїтській колегії (академії). З 1 лютого 1687 р. мав гусарську корогву в коронному компуті. У листопаді 1694 р. командував загоном, який громив татар під Городенкою. Мав неприязні стосунки зі Станіславом Яном Яблоновським, син якого Ян Станіслав у березні 1695 р. писав:

  …starosta halicki, wściekły żydek, bluźnił na pana Ojca.  

У 1695 р. мав процес про напад з кимось із Белжецьких. Весною 1702 р. разом з хмільницьким старостою Якубом Потоцьким програв бій Самусю, який зайняв Бердичів 27 жовтня та отримав дорогу на Волинь.

1703 р. придушив козацько-селянське повстання під керівництвом фастівського полковника Семена Палія. Був прихильником польського короля Августа Сильного, з 1705 року став підтримувати короля Станіслава Лещинського. Як його прибічник у 1708 році зазнав поразки у битві під Конєцполем проти прибічників Авґуста ІІ. 1709 року після Полтавської битви жив у вигнанні в Угорщині й Туреччині.

Очолив загін королівсько-польських військ з поляків — прихильників короля Станіслава I Лещинського, який вирушив з Бендер 12 лютого 1711,[9] у спільному поході на Правобережну Україну 1711 року запорожців гетьмана Пилипа Орлика, буджацьких татар, шведів проти московитів в Україні після укладення Орликом з Кримським ханатом Кайрського договору про оборонно-наступальний військовий союз.[10]

У 1714 р. повернувся до Польщі, разом з примасом Теодором Потоцьким став лідером опозиції до партії магнатів Чорторийських, яка носила назву «Фамілія».

1734 року очолив військо Дзіковської конфедерації на підтримку Станіслава Лещинського. У березні 1735 р., після падіння короля С. Лещинського, оголосив маніфест про перехід цілого дому Потоцьких на сторону Авґста ІІІ; син Станіслав з іншими прихильниками короля Станіслава тоді перебував у Валахії, тому ці розбіжності в роді Потоцьких викликали задоволення підскарбія Францішка Максиміліяна Оссолінського.[11]

Близько 1740 року обов'язки його теолога та капелана виконував кс. Францішек Руссиян.[12]

Помер 19 травня 1751 року в замку Залізців[13]. Був похований у крипті Станиславівської колегіати[14].

 
Місце поховання

ПосадиРедагувати

Сенатор. 1700 р., 1723 р. маршалок Трибуналу коронного. Більше 40 років (1702—1744 роки) був Київським воєводою. Генеральний реґіментар війська коронного з 1733 року, великий гетьман коронний з 1735 року, воєвода познанський з 1743 р., каштелян краківський з 1748 р., староста галицький (отримав від батька 1.2.1687), варшавський, Лежайський, коломийський, червоногородський, снятинський і болемівський.

РодинаРедагувати

Юзеф Потоцький двічі одруживвся. Перша дружина - Вікторія Лещинська (пом. 1732), дочка воєводи підляшського Вацлава Лещинского (пом. 1688) та Софії Христини Опалінської (16431699), від цього шлюбу мав сина та дочку. В 1732 році взяв другий шлюб з Людвікою Мнішек (17121785), від цього шлюбу дітей не було.

 
Вікторія з Лещинських Потоцька, дружина

Діти:

  • Потоцький Станіслав (16981760), воєвода смоленський, київський та познанський.
  • Софія Потоцька, 1-й чоловік староста гнезненський Адам Смігельский, 2-й чоловік каштелян підляшський Домінік Петро Коссаковський.

Маєтності, меценатство, фундаціїРедагувати

1715 року за його сприяння Кути одержали магдебурзьке право[15]. 1742 року купив у князя Михайла Радзивілла «Рибоньки» Тернопіль[8]. 1743 року Залізці перейшли у власність до Юзефа Потоцького. Йому належав Немирівський палац та великі маєтності на Поділлі та Брацлавщині.

СвітлиниРедагувати

Сім'яРедагувати

Був двічі одруженим. Перша дружина — Вікторія Лещинська гербу Венява (пом. 1732, була спочатку похована у крипті костелу єзуїтів Станіславова, 1886 року труну з прахом помістили в крипті колегіати[17]), дочка воєводи підляського Вацлава Лещинського (1632/1638—1688) і Зоф'ї Кристини Опалінської (1643—1699). Діти:

1732 року одружився вдруге з Людвікою Мнішек (1712—1785),[16] донькою Юзефа Вандаліна Мнішека;[18] дітей не мали.

ПриміткиРедагувати

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1014172551 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Dr. Constant v. Wurzbach Potocki, Joseph // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 23. — S. 164.
  3. NUKAT — 2002.
  4. Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
  5. Barącz S. [[https://web.archive.org/web/20150120153408/http://polona.pl/item/565790/68/ Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.] Pamiątki miasta Stanisławowa [Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 132.
  6. Józef Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.198.368) [Архівовано 22 серпня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. на Золотому Потоці
  8. а б Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.
  9. Gierowski J. Orlik Filip h. Nowina (1672—1742) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 198. (пол.)
  10. Кресін О. Політико-правові аспекти відносин урядів Івана Мазепи та Пилипа Орлика з Кримським ханством [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
  11. Dymnicka-Wołoszyńska H. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny… — S. 156.
  12. Z. Mazur. Russyan (Russjan) Franciszek h. Nalęcz (1706—1788) // [[Polski Słownik Biograficzny]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — T. XXIV/1, zesz. 100. — S. 137—138. (пол.)
  13. Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa… [Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.] — S. 108.
  14. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 193. (пол.) — S. 193. (пол.)
  15. Kuty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 6. (пол.). — S. 6. (пол.)
  16. а б Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751)… — S. 71.
  17. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 193. (пол.) — S. 193—194
  18. Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 477. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати


Попередник
Станіслав Матеуш Жевуський
  Великий гетьман коронний
1735-1751
  Наступник
Ян Клеменс Браніцький
Попередник
Марцін Концький
  Воєвода київський
1702-1744
  Наступник
Станіслав Потоцький