Відкрити головне меню

Лежа́йськ (Лєжайск, пол. Leżajsk) — місто в Південно-Східній Польщі, у долині річки Сян. Адміністративний центр Лежайського повіту Підкарпатського воєводства.

Лежайськ
Leżajsk

Герб
Герб
Вежа на площі Ринок
Вежа на площі Ринок
Основні дані
50°16′ пн. ш. 22°26′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 22.433° сх. д. / 50.267; 22.433Координати: 50°16′ пн. ш. 22°26′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 22.433° сх. д. / 50.267; 22.433
Країна Польща Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Засновано імовірно орієнтовно ХII
Перша згадка 1346
Магдебурзьке право 1397
Площа 20,58 км²
Населення 14512 (2011)[1]
· густота 689 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 178 м
Міста-побратими Чортків, Новояворівськ
Телефонний код (48) 17
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RLE
GeoNames 766332, 7531949, 7532578
Поштові індекси 37-300
Міська влада
Веб-сторінка lezajsk.um.gov.pl
Мапа


Лежайськ у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Українці в ЛежайськуРедагувати

Народний дімРедагувати

 
Будівля Українського Народного дому в Лежайську

У 1905 році в Лежайську було засноване українське товариство "Просвіта". Для потреб товариства незаможній швець Комарницький подарував свою власну ділянку у центрі міста, на якій у 1913 році постав грандіозний Народний дім, збудований за проектом відомого архітектора Лева Шелевича. Народний дім освятили 16 листопада 1913 року.

З нагоди цих урочистостей львівська українська газета «Руслан» в кінці листопада 1913 року писала: «У неділю 16 листопада Лежайськ відзначав своє велике національне свято – посвячення Народного Дому. Прибуло багато гостей з Ланцюта, Ряшева, Бжеська, Розвадова, Рудника і, навіть, з Острова. Приїхало також кільканадцять членів львівського товариства «Сокола ІІІ» в одностроях і з прапором. Було також 50 місцевих членів «Сокола» з сусіднього Дубна.[4]

У Народному домі до 1939 році був найбільший актовий зал Лежайська, тому його часто орендували для своїх заходів євреї та поляки.

В Народному Домі від початку його ужитку і до липня 1944 року діяли: читальня і філія «Просвіти», бібліотека для дітей та дорослих, кооператив «Самопоміч» з двома крамницями, осередок «Рідної школи», товариство «Сільський господар», спортивне товариство «Луг», аматорський театр, церковний та просвітянський (чоловічий, жіночий і мішаний) хор, дитячий садок, музичні та  танцювальні колективи, ресторан.

У серпні 1939 року польська влада розпустила читальню і філію «Просвіти», а Народний Дім було закрито, на його дверях почеплено пломби. Під час німецької окупації  діяльність читальні і філії «Просвіти» заборонили. Німецькі окупанти дозволили лише діяльність «Освітнього товариства».[4]

У 1939 році в місті проживало 6100 мешканців, з них 400 українців, 3850 поляків і 1850 євреїв[5]. Місто входило до Ланьцутського повіту Львівського воєводства.

1945 року відповідно до «Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах» більшість українського населення Лежайська була виселена в СРСР. Українці були переселені в населені пункти Станіславської області — вивезено 223 особи (69 сімей)[6].

Греко-католицька церкваРедагувати

 
Українська церква в Лежайську

Сучасна будівля греко-католицької церкви Успіння Богородиці в Лежайську збудована в 1831 році на місці давніших церков, була парафіяльною церквою Каньчузького деканату Перемишльської єпархії і мала 507 парафіян у місті. До парафії належали також села Старе Місто, Прихоєць, Седлянка, Лукова, Віравиці, Єльна, Янда, Руда, Ґідлярева, Гутисько, Козярня і місто Соколів; парафія налічувала 1558 парафіян[7]. З 1842 р. у складі парафії перераховуються також села Сажина і Береза, з 1848 р. — Требось.

Після Першої світової війни церква стала осідком Лежайського деканату Перемишльської єпархії. У 1937 р. в місті налічувалося 584 греко-католики, в парафії — 1858 парафіян[8]. Після виселення українців і заборони греко-католицької церкви використовується римо-католиками і є костелом Ісуса Милосердного для дітей та молоді.

Пам'яткиРедагувати

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 6946 1371 4940 635
Жінки 7566 1255 4717 1594
Разом 14512 2626 9657 2229

Відомі людиРедагувати

HародилисяРедагувати

Почесні громадяни ЛежайськаРедагувати

Лежайські старостиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 marca 1937 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Leżajska w powiecie łańcuckim, województwie lwowskim. Dz.U. 1937 nr 24 poz. 157 (пол.)
  4. а б Базилевич, Роман. Народний дім у Лежайську (Українська). 
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 110.
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944-1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  7. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 55
  8. Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1937. — с. 60
  9. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати