Ян Клеменс Браницький

(Перенаправлено з Ян Клемент Браницький)

Ян Клеменс Браніцкі (українізоване Ян Клемент Браницький; пол. Jan Klemens Branicki; 21 вересня 1689 — 9 жовтня 1771) — польський шляхтич, воєначальник, державний діяч Речі Посполитої. Меценат. Засновник міста Білосток (місто почав розбудовувати після одруження), фундатор Палацу Браніцьких (роботи тривали з його молодих років) в Білостоку, відомого як «Підляська Версалія», при якій заснував балет, звіринець, оперу чи комедіяльню.[5] Останній і найзначніший представник польського дворянського роду Браницьких герба Гриф. Гетьман великий коронний з 1752 року.

Ян Клеменс Браницький
Jan Klemens Branicki 1.PNG
Народився 21 вересня 1689(1689-09-21)[1][2]
Білосток, Підляське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита або Тикоцин, Підляське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[3]
Помер 9 жовтня 1771(1771-10-09)[1][4][2] (82 роки)
Білосток, Підляське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[3]
Громадянство
(підданство)
Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике князівство Литовське
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Діяльність дипломат, військовослужбовець, політик
Посада Великий гетьман коронний, Краківські каштеляни, Хорунжий великий коронний, Воєвода Краківськийd, Мечник великий коронний, Польний гетьман коронний, польський курфюрстd, Підчаший великий литовський, Artillery General of the Crownd, Q66190028?, Q66200897?, мостиський старостаd, Q66201179?, Q66201185? і Q66200888?
Військове звання генерал
Рід Branicki (Gryf) familyd
Батько Stefan Mikołaj Branickid
У шлюбі з Katarzyna Barbara Radziwiłłd, Ізабелла Понятовська і Barbara Szembeckd
Нагороди
орден Білого Орла орден Андрія Первозванного Орден Золотого руна
POL COA Gryf.svg

За часів Августа III, за допомогою французького посла де Брольї, став на чолі так званої «народної», а згодом «гетьманської» партії, яка, маючи в числі своїх прихильників такі могутні роди, як Радзивілли і Потоцькі, боролася з родом Чорторийських, що прагнули досягти влади шляхом реформ[6].

БіографіяРедагувати

 
Герб Гриф

Був єдиним сином воєводи підляського Стефана-Миколая Браніцького (помер 1709) і Катерини, уродженої Сапега (померла 2 березня 1720 року), внуком придворного коронного маршалка Яна-Клеменса і Александри-Катажини, уродженої Чарнєцкої. Охрещений як Ян Казімєж, потім змінив друге ім'я через культ для предків.[5] Молодість провів у французькому війську; потім, повернувшись до Польщі, займав різні посади. 1720 року був призначений генералом коронної артилерії.

Овдовівши після 1-го шлюбу з дочкою великого канцлера литовського Кароля Станіслава Радзивілла Катаржиною Барбарою (1693–1730), 1732 р. взяв другий шлюб з Барбарою, уродженою Шембек, розведеної з Северином Жевуським, з якою згодом розлучився. Після смерті короля Августа ІІ Сильного діяльно підтримував саксонську (саську, або партію Сасів) партію і за свою ретельність піддався навіть ув'язненню в таборі політичних противників (Війна за польську спадщину, 1734).

За часів Августа III прийняв головне начальство над польським військом і незабаром був призначений польним коронним гетьманом (1735), потім — краківським воєводою (1746), великим коронним гетьманом (1752).

1748 року одружився на 18-річній Ізабеллі Понятовській (1730–1808) — дочці каштеляна краківського Станіслава Понятовського і старшій сестрі майбутнього короля.

Після смерті короля Августа III і його сина Фрідріха-Християна, мав плани стати королем[6], розраховуючи на підтримку Франції. Але після обрання королем Станіслава Понятовського повинен був волею-неволею визнати нового монарха і віддалився у свою резиденцію Білосток, який став центром всіх незадоволених урядом.

В 1754 році заснував при палаці першу в Польщі військову академію — Військову школу будівництва та інженерії.

Займаючись пристроєм і окрасою міста[7], пережив занепад гетьманської гідності через значні обмеження влади, що йшло врозріз зі сформованими століттями у польської шляхти поглядами на цей державний пост; і невдачу Барської конфедерації, якій таємно сприяв.

Радомську конфедерацію сприяйняв як збавлення. Бажав успіху Йоахіму Потоцькому — єдиному гідному наступнику в Короні Польській, Юзефу Сапєзі — у ВКЛ; відмовився допомогти Пулаським. Помер на 82-му році, не залишивши після себе потомства. Маєтки його перейшли до графів Яна та Фелікса Потоцьких і графині Маріанни Мостовської — уродженої Потоцької. В заповіті на освітні заходи записав суму 51777 талерів.[5]

ПосадиРедагувати

Великий підчаший литовський (1723), шеф піхотного полку (1726), генерал коронної артилерії (1728), польний гетьман коронний (1735–1752), воєвода краківський (1746–1762), гетьман великий коронний (1752–1771), каштелян краківський (1762–1771), староста бранський, бельський, янувський, богуславський, злоторийський, кросненський, мостиський та езіжерський.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Енциклопедія Брокгауз
  2. а б майно
  3. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119176076 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Dr. Constant v. Wurzbach Branicki, Graf von Branice, Ruczcza und Tykocin, Johann Kasimir // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 2. — S. 115.
  5. а б в Władysław Konopczyński. Branicki Jan Klemens, h. Gryf (1689–1771)… S. 406
  6. а б Коронный гетман (рос.)
  7. Белосток (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Konopczyński W. Branicki Jan Klemens, h. Gryf (1689—1771) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 404—407. (пол.)

ПосиланняРедагувати