Вікіпедія

Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)

князь, магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Радзивілл.

Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька» (біл. Міхал Казімір Радзівіл «Рыбанька», пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko; 13 червня 1702, Олика — 15 травня, Несвіж / 22 травня, Вільнюс[14] 1762) — князь, магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої. Представник роду Радзивіллів. Гетьман великий литовський, власник Несвізького замку, ординації. Син великого канцлера литовського Кароля Станіслава Радзивілла.

Михайло Казимир Радзивілл «Рибонька»
пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko
Народився 13 червня 1702(1702-06-13)[2]
Олика, Луцький повіт, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[2]
Помер 15 травня 1762(1762-05-15)[1] (59 років) або 22 травня 1762(1762-05-22)[2] (59 років)
Несвіж, Несвізька ординаціяd, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Поховання Могила-усипальниця Радзивіллівd
Країна  Велике князівство Литовське
 Річ Посполита
Діяльність дипломат, політик
Титул Князь Священної Римської імперії
Посада Великий гетьман Литовський[3], троцький каштелян[4], Троцький воєвода[5], воєвода Віленський[6], Віленський каштелян[7], конюший великий литовський[8], польний гетьман литовський[9], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, маршалок надвірний литовський[10], овруцький старостаd, Ковенський старостаd, Брацлавський старостаd, Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], староста Перемишльськийd, староста Члуховськийd, кременецький староста[11], Q66200795?, Q66200822?, староста остерськийd, староста ніжинськийd і Q124290283?
Конфесія католицька церква
Рід Радзивілли
Батько Кароль Станіслав Радзивілл[12]
Мати Анна Катерина Радзивілл
Брати, сестри Текля Ружа Радзивілл, Karolina Teresa Radziwiłłd, Катерина Варвара Радзивілd, Єронім Флоріан Радзивілл, Миколай Кшиштоф Радзивілл і Констанція Радзивілd
У шлюбі з Anna Ludwika Mycielskad[12] і Урсула-Франциска Радзивілл[12]
Діти Гієронім Вінцентій Радзивілл[12], Радзивілл Кароль Станіслав[12], Катерина Кароліна Радзивілd[13][12], Q17142943?[12], Janusz Tadeusz Radziwiłłd[12], Teofila Konstancja Morawskad[12], Józefina Radziwiłłd[12], Michał Krzysztof Radziwiłłd[12], Anna Radziwiłłd[12], Ludwika Radziwiłłd[12] і Q121890370?[12]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського орден Святого Губерта Орден Білого Орла
Герб
Герб

Життєпис ред.

Народився 13 червня 1702 року в м. Олика, нині Луцького району, Волинська область, Україна.

1719 року в Олаві познайомився і закохався в королівну Марію Кароліну, після її смерті став головним спадкоємцем.[15]

У 1726 році розпочав відновлювати Несвізький замок, зруйнований шведами в 1706 році.

Після смерти короля Авґуста II Михайло Казимир виступив супротивником Станіслава Лещинського, одним з організаторів Краківської конфедерації, одним з авторів «Декларації доброзичливості» — звернення до російського уряду про «захист вольностей і конституції», яке стало офіційним приводом для втручання у справи Речі Посполитої. Під час війни за польську спадщину бився разом з російськими військами, командував корпусом у складі Нарвського драгунського полку і 3000 донських козаків.

За його сприяння 1743 року відбулись поховальні «урочистості» похованого в родовій усипальниці фарного костелу святого Лаврентія Жовкви.[16] Коронний гетьман Юзеф Потоцький 1742 року купив у нього Тернопіль, який йому заповіла Марія Кароліна Собєська.[17]

У 1750 році заснував діяльність Несвізької друкарні, відкрив Несвізький кадетський корпус. Заснував перші у ВКЛ мануфактури, серед яких Новосвержанська фаянсова, Слуцька персіарня (мануфактура з виробництва шовкових поясів). Прославився життє- та жонолюбством, за що й заробив своє прізвисько: так любив звертатися до всіх, особливо до жінок[18]. Сприяв розвиткові мануфактур, закладених матір'ю головно на Підляшші, Новогрудчині та Случчині.[19]

1752 року в дідичів-братів Станіслава та Олександра Малинських купив містечко Шумськ та «Шумський ключ» з прилеглих сіл.[20]

Разом із дружиною Франціскою Урсулою організував театр, музичну, вокальну та балетну школи, оркестр народних інструментів. Залишив рукопис щоденника до 1761 р. (знаходиться в Головному архіві давніх актів у Варшаві).

Помер від короткотривалої хвороби (простудився під час інґресу Іґнація Массальского на єпископство). 12 червня його тіло урочисто перевезли до Мира, де воно лежало до часу помпезного поховання за сприяння сина Кароля Станіслава в костелі єзуїтів у Несвіжі 18—20 травня 1763 р.[14]

Посади (уряди) ред.

Сім'я ред.

Перша дружина — княжна Урсула Франциска Вишневецька (1705—1753), донька краківського каштеляна Януша Антонія, шлюб 1725-го. Віном була, зокрема, Білокриниця (тепер Кременецький район).[22] Діти:

Друга дружина — Анна Мицєльська (1729—1771), шлюб 1754. Діти:

  • Вероніка — дружина графа Франтішека Станіслава Костки фон Гуттен-Чапського (рід Гуттен-Чапських, з 21 вересня[1772), в придане Михайло-Казимир 28 листопада 1772 року передав Франтішку Гуттен-Чапському маєток Станьково.
  • Геронім
  • Юзефина
  • Марія Вікторія

Примітки ред.

  1. ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 76, 153.
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1013755014 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 153.
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 68.
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 61.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 76.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 83.
  8. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 224.
  9. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 158.
  10. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 182.
  11. ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 64. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  12. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  13. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  14. ↑ а б Dymnicka-Wołoszyńska H. Radziwiłł Michał Kazimierz zwany Rybeńko h. Trąby (1702—1762)… — S. 305.
  15. ↑ Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 494. (пол.)
  16. ↑ Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737)… — S. 495.
  17. ↑ Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.
  18. ↑ Мельпомена и её семья // Портал Беларусь Сегодня.
  19. ↑ Dymnicka-Wołoszyńska H. Radziwiłł Michał Kazimierz zwany Rybeńko h. Trąby (1702—1762)… — S. 304.
  20. ↑ Szumsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 77. (пол.) — S. 77. (пол.)
  21. ↑ Radziwiłłowie (05) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  22. ↑ Białokrynica (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 127. (пол.) — S. 127. (пол.)

Джерела ред.

  • Dymnicka-Wołoszyńska H. Radziwiłł Michał Kazimierz zwany Rybeńko h. Trąby (1702—1762) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 299—306. (пол.)

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Казимир_Радзивілл_(Рибонька)&oldid=41598127